Рішення № 3933416, 15.06.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" червня 2009 р.

Справа № 9/982

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін

від позивача Шевелєв Я.А. дов.№ 08/6561-00, Коваль А.Д. дов.№08/6548-004933 від 26.12.2008року.

від відповідача Лічний С.В. дов.№25/1372 від 25.12.2008року

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Комунального підприємства Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство (м.Житомир)

про стягнення 1426893,72 грн.

Спір вирішено у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В засіданні суду, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва з 04.06.09 до 15:00 15.06.09.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення 1426893,72 грн. з яких: 1372002,36 грн. борг за активну електроенергію, 5418,68 грн. 3%річних, 6119,96 грн. інфляційних, 43352,72 грн. пені.

12.11.2008року на адресу господарського суду Житомирської області за ВХ№10040 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на суму 808291,27грн. , з яких: 749487,06 грн. борг за активну електроенергію, 8525,27 грн. 3% річних, 29444,00 грн. інфляційних нарахувань, 26253,62 грн. пені.

06.02.2009 року до суду надійшла заява за ВХ№1059 про збільшення позовних вимог на суму 2976582,74грн. Просить стягнути з 2601924,42 грн. борг за активну електроенергію, 114012,76 грн. борг за реактивну електроенергію, 17784,14 грн. 3% річних, 100588,29 грн. інфляційні нарахування, 142273,13 грн. пені. (а.с. 77-86).

В судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2009р., представник позивача надав уточнення позовних вимог згідно якої просив стягнути з відповідача борг за активну електроенергію в сумі 4723413,84грн., борг за реактивну електричну енергію в сумі 114012,76грн, 3% річних в сумі 26483,78грн, інфляційних у розмірі 130032,28грн та пені в сумі 211879,47грн.

08.05.2009р. позивачем на адресу господарського суду було надіслано заяву про збільшення позовних вимог на суму 1238946,52 грн., з яких: борг за активну електроенергію в сумі 5510084,38 грн., борг за реактивну електроенергію в сумі 151163,89 грн., 3% річних в сумі 35139,88 грн., інфляційних у розмірі 467252,27 грн. та пені в сумі 281128,23 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову , збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з поданої заяви, позивач збільшив розмір позовних вимог, що не суперечить вимогам ч.4 ст. 22 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене суд приймає заяву позивача та розглядає спір у межах збільшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви №08/2630-003140 від 07.05.09., про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги сумі 4837426,60 грн. боргу за активну та реактивну електричну енергію визнає, заперечував, щодо нарахування за прострочку оплати, а саме : пені, річних та інфляційних, мотивуючи тим, що з наданих суду документів, неможливо встановити дату їх вручення споживачу, у зв'язку з чим неможливо визначити термін прострочки платежів.

Також, в судовому засіданні 08.05.2009р. надав заяву про відстрочку виконання рішення в частині заборгованості в сумі 4837426,60 грн. на 12 місяців, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Представник позивача заперечував, щодо надання відповідачу відстрочки виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.04 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" (позивач) та Комунальним підприємством Житомирського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (відповідач) був укладений договір №3 про постачання електричної енергії споживачам (далі за текстом - договір), згідно якого позивач зобов'язався забезпечити постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач (споживач за договором) зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію .

Позивач договірні зобов'язання виконав належним чином.

Згідно п. 2.2.3 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати за використану електричну енергію.

Розрахунковим періодом вважається період з 25 числа по 24 число включно і прирівнюється до календарного місяця.

В порушення умов договору, кошти за спожиту електричну енергію відповідач своєчасно не сплатив, в результаті чого за період з лютого по 01.05.2009р. виникла заборгованість в сумі 5510084,38 грн. з активну електроенергію та в сумі 151163,89 грн. за реактивну електроенергію. Факт наявності заборгованості за вказаний період підтверджується рахунками за реактивну та за активну електроенергію (а.с. 144-155).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З врахуванням вимог ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

У разі якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

У відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Посилаючись на п. 4.2.1. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР, яка згідно наданого розрахунку позивача становить 281128,23 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування , а також 3% річних , що згідно заяви про збільшення позовних вимог та відповідно розрахунків становить 467252,27 грн. та 35139,88 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.

Відповідач позовні вимоги сумі 4837426,60 грн. боргу за активну та реактивну електричну енергію визнає, заперечував, щодо нарахування за прострочку оплати, а саме : пені, річних та інфляційних, мотивуючи тим, що з наданих суду документів, неможливо встановити дату їх вручення споживачу, у зв'язку з чим неможливо визначити термін прострочки платежів.

Зперечення відповідача не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються до уваги.

Згідно п.2.2.3 Договору, розрахунковим вважається період з 25 по 24 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

У відповідності п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. №28, підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Згідно п.6.6 Правил та на підставі показників електролічильників визначає кількість та вартість електричної енергії видає рахунок на оплату за спожиту електричну енергію.

Враховуючи те, що відповідач не виконував належним чином умови договору, що призвело до виникнення заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 02.03.2009р. представником відповідача було надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства, а саме: заборгованість споживачів, яка становить 15924 тис. грн., заборгованість бюджету за різницю в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення між встановленими органами самоврядування складає 39700 тис. грн., проблематична ситуація з виплатою заробітної плати, що не дає можливості своєчасно і в повному обсязі провести розрахунок за електроенергію.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи викладені відповідачем у клопотанні обставини, господарський суд у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України вважає вказані обставини винятковими та зменшує розмір пені до 100000,00 грн.

Також, в судовому засіданні 08.05.2009р. надав заяву про відстрочку виконання рішення в частині заборгованості в сумі 4837426,60 грн. на 12 місяців, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

При цьому, беручи до уваги заперечення з боку позивача та те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в країні, які знецінюють значні суми заборгованості, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 6263640,42грн., з яких 5510084,38 грн. боргу за активну електроенергію, 151163,89 грн. боргу за реактивну електроенергію, 35139,88 грн. 3% річних, 467252,27 грн. інфляційних, 100000,00 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень № 11410 від 20.10.08. (а.с.5), №12131 від 12.11.08. (а.с.27), №496 від 05.02.09. (а.с.86) позивачем сплачено із позовної заяви державне мито у сумі 28900,93 грн.

Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 12.02.93 (із змінами та доповненнями), встановлено розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 25500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу - Відкритому акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" з Державного бюджету України надлишок сплаченого державного мита у сумі 3400,93 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 69, п.3 ст. 83, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м.Житомир, вул. Черняховського,120, код 03344065

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" , 10014, м.Житомир, вул. Пушкінська, 32/8

- на р/р 26032301766 в філії Житомирського обласного управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392658 - 5510084,38 грн. борг за активну електроенергію;

- на р/р 26008002011613 в ВАТ "Перший інвестиційний банк", м. Житомир, МФО 300506, код 22048622 - 151163,89 грн. боргу за реактивну електроенергію, 35139,88 грн. 3% річних, 467252,27 грн. інфляційних, 100000,00 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" , 10014, м.Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622 з Державного бюджету України надлишок сплаченого державного мита у сумі 3400,93 грн.

4. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Алексєєв М.В.

Дата підписання 22.06.09.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам