Рішення № 3933402, 29.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.09 Справа № 11/233

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Успенський кар’єр», с. Волнухине Лутугинського району Луганської області,

до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м. Луганськ, - про стягнення 668 831 грн. 86 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Кузьменко М.П., представник, довіреність № 130 від 13.02.09;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № б/н від 10.07.2007 року –про надання транспортних послуг у сумі 668 831 грн. 86 коп., у тому числі: 492 666 грн. 00 коп. основного боргу, 162 037 грн. 45 коп. інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 14 128 грн. 41 коп., а також судових витрат.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було відкладено з 30 жовтня до 17 листопада 2008 року; з 17 листопада до 27 листопада 2008 року та з 27 листопада до 11 грудня 2008 року – у зв’язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 11.12.08 року у зв’язку з хворобою судді Москаленко М.О. розгляд цієї справи доручено судді Середі А.П.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 11 грудня 2008 року до 09 січня 2009 року; з 09 січня до 27 січня 2009 року та з 27 січня до 10 лютого 2009 року, - у зв’язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду витребувані ним документи, а також додаткові докази.

Ухвалою суду від 10.02.09 року на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження по справі зупинено до розгляду господарським судом Луганської області пов’язаної з нею справи №8/31пд за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Відкритого акціонерного товариства «Успенський кар’єр»- про визнання договору недійсним.

15.05.09 року до господарського суду Луганської області надійшла постанова Луганського апеляційного господарського суду від 05.05.09 року –про залишення без змін рішення господарського суду по вищезгаданій справі №8/31пд.

18.05.09 року провадження по справі №11/233 поновлено.

Заступником голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 18.05.09 року термін судового розгляду спору продовжено на один місяць - до 18 червня 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.05.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно відзиву на позов (вих№1-13-1/1599 від 27.11.08 року), відповідач його не визнав, оскільки вважає, що договір, на підставі якого виник борг, суперечить діючого законодавству України, а саме: з боку відповідача його підписала особа, яка не мала на те повноважень; сума за договором перевищує допустиму суму, встановлену Законом України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»(том 4, а.с. 59-60).

Представник позивача заявив клопотання про слухання справи та вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні, посилаючись на те, що: цей спір знаходиться у провадженні господарського суду Луганської області понад півроку; відповідач жодним чином не обґрунтував причини неявки до судового засідання, не надав будь-яких відомостей та доказів з цього приводу.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та клопотання представника позивача, виходячи з того, що справа дійсно перебуває у провадженні суду понад 6 місяців (з 14.10.08 року), керуючись ст.ст.4-2,4-4, ч.ч. 1-3 ст. 22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності відповідача.

І. Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 10.07.07 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №б/н, згідно якому виконавець зобов’язується надати транспортні послуги з доставки щебеню (далі –вантаж), а замовник - прийняти та оплатити у строк надані послуги з доставки вантажу (п.1.1 договору).

Навантаження та доставка вантажу здійснюються силами та транспортом виконавця (п.2.2). Приймання вантажу здійснюється замовником за кількістю, вказаною у товарно-транспортних документах (п.2.3).

Оплата виконаних вантажоперевезень здійснюється згідно фактично пройденій відстані за тарифом –4,00 грн., з ПДВ, за 1 км пробігу (п.3.1). Підставою для оплати є рахунок виконавця, акт приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортні накладні (п.3.2). Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником упродовж 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.3). У випадку зміни ціноутворюючих факторів виконавець, за погодженням з замовником, може змінити вартість вантажоперевезень (п.3.4).

Замовник зобов’язаний: прийняти вантаж відповідно до товарно-транспортних документів (п.4.2.1); своєчасно здійснити розрахунок з виконавцем за надані транспортні послуги з доставки вантажів, - відповідно до п.3 цього договору (п.4.2.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть взаємну матеріальну відповідальність у відповідності з чинним законодавством України та умовами цього договору (п.5.1). Відповідальність, не обумовлена цим договором, визначається чинним законодавством (п.5.4).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.07 року (п.7.2). Зміни до нього можуть бути внесені за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору (п.7.3). Зміни та доповнення до цього договору є його невід’ємною частиною та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п.7.4) (том 1, а.с. 31).

31.10.07 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору, згідно якій домовилися викласти у новій редакції:

пункт 2.3: «2.3.Приймання вантажу замовником здійснюється по фракціях та кількості, вказаним у товарно-транспортних документах»;

пункт 3.1: «3.1.Оплата виконаних вантажоперевезень здійснюється за фактично пройдену відстань за тарифом 6,00 грн., з ПДВ, за один кілометр пробігу»(том 1, а.с. 32).

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.07 року по справі №8/31пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.05.09 року, у задоволенні позову відповідача про визнання цього договору недійсним –відмовлено.

Позивач стверджує, що він за період з 27 липня 2007 року по 10 грудня 2007 року надав замовнику послуг за договором від 10.07.07 року на загальну суму 492666,00 грн., що підтверджується наступними документальними доказами:

1)актами виконаних робіт:

№1 від 31.07.09 року на суму 28000,00 грн. (том 1, а.с. 33); №2 від 14.08.07 року на суму 44160,00 грн. (том 1, а.с. 54); №3 від 23.08.07 року на суму 17688,00 грн. (том 1, а.с.90); №4 від 31.08.07 року на суму 52016,00 грн. (том 1, а.с. 112); №5 від 11.09.07 року на 17936,00 грн. (том 2, а.с. 25); №6 від 21.09.07 року на суму 3800,00 грн. (том 2, а.с. 53); №7 від 28.09.07 року на суму 33960,00 грн. (том 2, а.с. 68); №8 від 10.10.07 року на суму 66720,00 грн. (том 2, а.с.108); №9 від 22.10.07 року на суму 50400грн. (том 2, а.с. 143); №11 від 31.10.07 року на суму 70728,00 грн. (том 3, а.с. 33); №12 від 12.11.07 року на суму 20178,00 грн. (том 3, а.с. 76); №13 від 20.11.07 року на суму 11514,00 грн. (том 3, а.с. 98); №14 від 30.11.07 року на суму 73146,00 грн. (том 3, а.с. 108); №15 від 10.12.07 року на суму 1620,00 грн. (том 3, а.с.143)

2)товарно-транспортними накладними за період:

з 27.07.07 року по 31.07.07 року (том1, а.с. 34-53); з 01.08.07 року по 10.08.07 року (том 1, а.с.55-88); з 13.08.07 року по 20.08.07 року (том 1, а.с. 91-111); з 21.08.07 року по 31.08.07 року (том 1, а.с. 113-150; том 2, а.с. 1-24); з 01.09.07 року по 10.09.07 року (том 2, а.с. 26-52); з 11.09.07 року по 20.09.07 року (том 2, а.с. 54-67); з 21.09.07 року по 28.09.07 року (том 2, а.с. 69-107); з 01.10.07 року по 10.10.07 року (том 2, а.с. 109-142); з 11.10.07 року по 19.10.07 року (том 2, а.с.144-150 - том 3, а.с.1-38); з 22.10.07 року по 24.10.07 року, з 26.10.07 року по 30.10.07 року та з 31.10.07 року по 31.10.07 року (том 3, а.с. 34-75); з 01.11.07 року по 09.11.07 року (том 3, а.с. 77-97); з 12.11.07 року по 20.11.07 року (том 3, а.с. 99-107); з 23.11.07 року по 30.11.07 року (том 3, а.с. 109-142); з03.12.07 року по 10.12.07 року (том 3, а.с. 144-146);

3)рахунками-фактурами:

№СФ-0000205 від 30.07.07 року на суму 28800,00 грн.; №СФ-0000213 від 13.08.07 року на суму 44160,00 грн.; №СФ-0000221 від 22.08.07 року на суму 17688,00 грн.; №СФ-0000229 від 30.08.07 року на суму 52016,00 грн.; №СФ-0000233 від 10.09.07 року на суму 17936,00 грн.; №СФ-0000235 від 20.09.07 року на суму 3800,00 грн.; №СФ-0000238 від 27.09.07 року на суму 33960,00 грн.; №СФ-0000240 від 09.10.07 року на суму 66720,00 грн.; №СФ-0000251 від 22.10.07 року на суму 50400,00 грн.; №СФ-0000301 від 31.10.07 року на суму 70728,00 грн.; №СФ-0000350 від 12.11.07 року на суму 20178,00 грн.; №СФ-0000376 від 20.11.07 року на суму 11514,00 грн.; №СФ-0000381 від 30.11.07 року на суму 73146,00 грн.; №СФ-0000402 від 10.12.07 року на суму 1620,00 грн. (том 3, а.с. 147-150- том 4, а.с. 1-10).

Відповідач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, позов не спростував.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договорів про надання транспортних послуг.

Тобто відповідач, отримавши від позивача транспортні послуги на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.

Як встановлено ст. 909 ЦКУ, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За надання послуг з автоперевезення вантажів законом передбачена плата, а саме: статтею 915 ЦКУ встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти

стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ст. 929 ЦКУ (ч. 1 ст. 316 ГКУ) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931ЦКУ, ч. 2 ст. 316 ГКУ).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (ст. 932 ЦКУ).

У суду є достатні підстави вважати, що позивач належним чином виконав вимоги ст.ст. 909 та 929 ЦК України.

Отримавши послуги від виконавця (позивача), відповідач (замовник) повинен був дотримуватися вимог, викладених у частині 1 ст.530, 916 та ст.931 ЦК України, - тобто здійснити оплату за надані послуги, однак відповідач їх порушив, а значить –порушив виконання зобов'язання (ст.610 ЦКУ).

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань). Вищевикладеним також підтверджується, що відповідач є боржником, який прострочив.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 509, 525,526,530,560,610-612,614,623,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1,49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 31995774, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лінія залізниці (Линия железной дороги), 9, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Успенський кар’єр», ідентифікаційний код 00292117, яке знаходиться за адресою: село Волнухине, вул. Кар’єрна, 1 Лутугинського району Луганської області, - основний борг у сумі 492666 (чотириста дев’яносто дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 14128 (чотирнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 41 коп., інфляційні нарахування у сумі 162037 (сто шістдесят дві тисячі тридцять сім) грн. 45 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 6688 (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 31 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 01 червня 2009 року.

Суддя А.П.Середа