Постанова № 39333819, 13.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2014 р. Справа № 802/112/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представників позивача: Охрімовського Я.В.,

представників відповідача: Шевченка В.В., Супруна М.І., Томенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника

в с т а н о в и в:

В січні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган або позивач) до АЗС № 13 товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" (далі - АЗС № 13 або відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що в результаті проведеної фактичної перевірки господарської одиниці АЗС № 13, податковим органом виявлено майно, яке відповідає критеріям п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України, внаслідок чого складено протокол про тимчасове затримання майна. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, першим заступником Вінницької ОДПІ прийнято рішення про накладення адміністративного арешту на майно, власник якого не встановлений. З огляду на порядок, передбачений ст. 94 ПК України, Вінницька ОДПІ звернулась до суду для перевірки та підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов у повному обсязі, просив суд визнати обґрунтованим рішення про накладення адміністративного арешту майна, яке знаходиться за адресою: с. Бохоники, вул. Гніванське шосе, 2 км.

Представники відповідача заперечили проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на заперечення, що містяться в матеріалах справи (а.с. 28-38), додатково вказали на порушення, допущені податковим органом, при проведенні перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

18.09.2012 р. посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС № 13, що розташована за адресою: Вінницький р-н., с. Бохоники, Гніванське шосе, 2 км., суб'єкта господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" (код ЄДРПОУ 37018720).

Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт №43/02/32/22/37018720 від 27.09.2012 року (а. с. 6-10) в змісті якого перевіряючими встановлено, що на бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості - 11727,0 куб.дм, бензин автомобільний А- 92 ДСТУ 4063-2001 в кількості - 15 470,0 куб.дм, паливо дизельне підвищеної якості (ДП Євро) ДСТУ 4840:2007 - 7990,0 куб.дм не представлено документи на його походження, власника не встановлено, товари не обліковані у встановленому Законодавством порядку, чим порушено пункт 12 статті 3 та статтю 6 Закону України від 01.06.2000р. № 1776 - ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Загальна сума не облікованих товарів на АЗС склала 370108,3 грн.

Залишок палива на час підписання акту становив:

- паливо дизельне (ДП Євро) по факту становить в резервуарі 6175 літрів по Х-звіту (денному) 6123 літрів;

- бензин автомобільний А- 92 по факту становить в резервуарі 13 477 літрів по Х-звіту (денному) 13424 літрів;

- бензин автомобільний А- 95 по факту становить в резервуарі 22064 літрів по Х-звіту (денному) 22 044 літрів;

- паливо дизельне по факту становить в резервуарі 14 656 літрів по Х-звіту (денному) 14 568 літрів.

Пунктом 20.1.5 ст. 20 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право органів державної податкової служби вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

На підставі вказаної норми, на АЗС № 13 проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та коштів, в тому числі здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (палива та супутніх товарів). Даний факт зафіксований актом інвентаризації від 18.09.2012 року.

Позивач вважає, що якість паливно-мастильних матеріалів АЗС № 13 не відповідає якісним показникам та вимогам ДСТУ, документів про їх походження немає, а тому прийшов до висновку, що власник паливно-мастильних матеріалів відсутній та товари не обліковані у встановленому порядку.

З огляду на вказані висновки, застосувавши підстави, передбачені п. 94.7 ст. 94 ПК України, Вінницькою ОДПІ 27.09.2012 року складено протокол № 1 про тимчасове затримання майна (а. с. 11-13). З урахуванням відомостей, вказаних у протоколі, першим заступником Вінницької ОДПІ 27.09.2012 року прийнято рішення № 1 про накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Колумбіні".

Суд, проаналізувавши наданий доказовий матеріал, перевіривши порядок проведеної перевірки, не знаходить підстав для підтвердження застосованого адміністративного арешту майна відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивач вважає за необхідне накласти арешт із застосуванням особливостей, передбачених при тимчасовому затриманні майна.

Так, у протоколі про тимчасове затримання майна від 27.09.2012 року, підставою зазначено п. 94.7 ст. 94 ПК України, Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, постанову Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року.

Відповідно до п. 94.7 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено. У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особливості застосування арешту при тимчасовому затриманні майна визначені розділом ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011р. № 1398 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З наведених норм законодавства витікає те, що для застосування арешту при тимчасовому затриманні майна обов'язково повинні одночасно існувати три обставини, а саме: продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством; невстановлення власника такого товару; винятковість способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Під час судового розгляду представниками позивача обґрунтовано необхідність застосування арешту шляхом тимчасового затриманні майна у зв'язку із неможливістю встановлення їх власника.

Стосовно невстановлення позивачем власника паливно-мастильних матеріалів, судом з'ясовано, що рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. по справі № 902/125/13-г (провадження №16/902/5/13) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання права власності на нафтопродукти вартістю 441198,17 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння позов задоволено частково, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛУМБІНІ" (код ЄДРПОУ 37018720) право власності на майно - дизельне пальне Євро вид І в кількості 6123,61 л, бензин автомобільний А-92 в кількості 13344,00 л та бензин автомобільний А-95 в кількості 21946,00 л, яке було вилучено Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби на АЗС №13, що знаходиться за адресою: Гніванське шосе, 2 км, с.Бохоники, Вінницький район Вінницької області. В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині витребування майна - дизельного пального Євро вид І в кількості 6123,61 л, бензину автомобільного А-92 в кількості 13344 л та бензину автомобільного А-95 в кількості 21946 л з чужого незаконного володіння Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. по справі № 902/125/13-г апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. - залишено без змін.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Таким чином, враховуючи наведену норму, рішення по господарській справі № 902/125/13-г набрало законної сили 25.03.2014р..

В силу частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, виходячи з вищезазначеного, судом встановлено, що рішенням господарського суду Вінницької області за товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛУМБІНІ" (код ЄДРПОУ 37018720) визнано право власності на майно - дизельне пальне Євро вид І в кількості 6123,61 л, бензин автомобільний А-92 в кількості 13344,00 л та бензин автомобільний А-95 в кількості 21946,00 л, яке було вилучено Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби на АЗС №13, що знаходиться за адресою: Гніванське шосе, 2 км, с.Бохоники, Вінницький район Вінницької області. Вказане майно, як вже було встановлено судом, є предметом розгляду в даній адміністративній справі, оскільки рішенням № 1 від 27.09.2012р. на нього було накладено адміністративний арешт, з тих підстав, що невстановлено власника такого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту при тимчасовому затриманні майна відповідно до п. 94.7 ст. 94 ПК України відсутні.

Що стосується твердження щодо неякісних паливно-мастильних матеріалів, податковий орган посилається на результати проведеної експертизи нафтопродуктів та проведених випробувань.

Відповідачем в противагу вказаним дослідженням надано результати дослідження нафтопродуктів, проведені Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, якими підтверджено належну якість тих самих (спірних) паливно-мастильних матеріалів. При цьому, суд звертає увагу, що вказана перевірка проводилась також за дорученням органів ДПС України.

Суд зауважує, що позивач, посилаючись на докази проведених експертиз та досліджень, помилково намагається довести відсутність права власності на паливно-мастильні матеріали у відповідача. Доводи позивача фактично вказують на можливі порушення правил торгівлі нафтопродуктами, що і відображено на сторінці 3 акту перевірки від 27.09.2012 року.

Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442. Вказана постанова прийнята відповідно до статті 20 Закону України "Про захист прав споживачів" та з метою впорядкування роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Недотримання вказаних Правил тягне за собою відповідальність, зокрема, встановлену ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Необхідно також вказати, що позивачем не доведено необхідності застосовувати винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом - адміністративний арешт, а також не обґрунтовані законні повноваження для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, тобто, того, що в межах даного провадження суд не визнає право власності на майно, що не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а керується положеннями статті 72 КАС України щодо застосування висновків суду, викладених у рішенні, яке набрало законної сили, підстави для визнання обґрунтованим рішення № 1 від 27.09.2012р. про накладення адміністративного арешту на майно, яке знаходиться на АЗС № 13 за адресою: Гніванське шосе, 2 км, с. Бохоники, Вінницький район Вінницької області - відсутні.

Таким чином, суд не знаходить законних підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту та приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

п о с т а н о в и в :

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович