Ухвала суду № 39333435, 18.06.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/3241/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Варневич Людмила Богданівна Провадження № 11-кп/789/131/14 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1 ст.115 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Сарновський В. Я., Іващенко О. Ю.,

з участю :

секретаря Кіналь Н.І.

прокурора Хрипливого Є.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянула відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2014 року, яким засуджена

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Бонівка Кременецького району Тернопільської області, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, освіта середня спеціальна, одружена, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працююча, не судима:

за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за вчинений нею, за наступних обставин злочин.

Так, 26 вересня 2013 року, близько 20 години, ОСОБА_2. знаходилась за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3, де, після розпивання спиртних напої, лягла відпочивати в одній з кімнат будинку. Біля 21 години у будинок до ОСОБА_2 зайшла її матір - ОСОБА_4, яка тимчасово проживала у літній кухні, що розташована на території господарства ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_4, розбудивши свою дочку ОСОБА_2, запропонувала останній розпити спиртне. ОСОБА_2 це не сподобалось і в неї виник злочинний умисел, направлений на вбивство своєї матері ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4, ОСОБА_2, піднялась з ліжка, підійшла до ОСОБА_4, яка знаходилась в сусідній кімнаті і двома руками штовхнула її в спину. Від поштовху ОСОБА_4 впала обличчям на дерев'яну підлогу. Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи біля ОСОБА_4, яка сиділа на підлозі, руками та ногами, взутими в резинові чоботи, протягом 5 хвилин наносила удари в район ребер та по голові потерпілої ОСОБА_4 Потім ОСОБА_2 схопила правою рукою за волосся ОСОБА_4 і нанесла декілька ударів її головою об дерев'яну підлогу кімнати, а також взяла останню своєю правою рукою за верхній одяг, підняла її тулуб і застосувавши свою фізичну силу, різко кинула об підлогу.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_4 травму голови у вигляді просторого крововиливу та забою м'яких тканин голови; просторого синця на обличчі із садном і раною на його тілі, крововиливами в сполучені оболонки повік та губ з їх ушкодженнями; перелому спинки носа; синця підборіддя; травму грудей у вигляді: чисельних двобічних по кількох анатомічних лініях переломів ребер та перелому грудини з просторими крововиливами в м'які тканини; забою легень; травму живота у вигляді часткового розміжчення печінки; розміжчення брижі тонкого і товстого кишківника з ушкодженням листків черевини та внутрішньочеревною кровотечею; крововиливів в м'які тканини; синця та саден; травму хребта у вигляді переломів поперечних відростків 2,3,4-го поперекових хребців з крововиливами в м'які тканини; синців правих передпліччя та стегна, заподіявши її смерть.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 вважає вирок незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати у зв'язку із неправильною кваліфікацією її дій. Вказує, що вирок ґрунтується на припущеннях, оскільки її вина у формі умислу не доведена. Вважає, що суд зробив неправильний висновок про наявність у неї умислу на вбивство її матері, так як вона, наносячи матері удари, не усвідомлювала можливості настання наслідків у виді смерті, а її дії були спрямовані на те, щоб вивести свою матір з будинку, а не заподіяти їй тілесні ушкодження. Не заперечуючи заподіяння ОСОБА_4 декількох ударів по тілу під час конфлікту, стверджує, що виявлені травми на тілі матері отримані нею внаслідок падіння в кімнаті, оскільки вона була в стані алкогольного сп'яніння та втратила свідомість. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким її дії кваліфікувати за ст.119 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали подану обвинуваченою апеляційну скаргу і просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, перекваліфікувати її дії з ч.1 ст.115 ККУ на ст.119 КК України і призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України та звільнити її від відбування покарання; думку прокурора, який вважає вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 законним та обґрунтованим, а покарання обране обвинуваченій таким, що повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винної і тому просить залишити його без зміни, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої; перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого її злочину суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченої в умисному вбивстві ОСОБА_4, суд у вироку вірно зіслався на: показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були присутні в якості понятих при огляді місця події; свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були присутні в якості понятих при проведенні додаткового огляду місця події; свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були присутні в якості понятих при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_2; пояснення експерта ОСОБА_11 та інші матеріали кримінального провадження, з яких встановив, що ОСОБА_2, наносячи удари своїй матері ОСОБА_4 та заподіявши їй тілесні ушкодження, які стали причиною її смерті, усвідомлювала значення своїх дій, керувала ними і допускала настання смерті потерпілої.

Заподіяння ОСОБА_2 множинних ударів ОСОБА_4, що стало причиною смерті потерпілої і що обвинувачена в суді першої інстанції заперечувала, об'єктивно стверджуються іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 28 вересня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2, на місці події в АДРЕСА_1, відтворила обставини скоєного нею злочину, показала на манекені послідовність, кількість та локалізацію нанесених нею ударів по тілу потерпілої ОСОБА_4 Ознак примусу чи тиску до обвинуваченої при проведенні даної слідчої дії не встановлено; (т.1 а. с.107)

- протоколом огляду місця події від 27 вересня 2013 року, відповідно до якого зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, положення тіла ОСОБА_4 та наявність тілесних ушкоджень на її тілі. В ході огляду була виявлена кров на дверях та речах, які знаходились в приміщенні; (т.1 а. с.9-49)

- аудіозаписом інформації по результатах проведення негласних слідчих дій, відповідно до якого, 4 жовтня 2013 року в камері ІТТ Кременецького РВ УМВС, ОСОБА_2, розмовляючи через стіну із співкамерником, розповіла, що в п'яному вигляді побила свою матір; (т.2 а. с. 189)

- висновком судово-медичної експертизи № 621 від 15 жовтня 2013 року, згідно з яким знайдена на спортивних штанах та шапці ОСОБА_2 кров могла походити від потерпілої ОСОБА_4; (т.2 а. с.3-6)

- висновком судово-медичної експертизи № 173 від 22 жовтня 2013 року, відповідно до якого не виключається походження виявлених у піднігтьовому вмісті слідів від змішування власних клітин ОСОБА_2 та крові потерпілої ОСОБА_4; (т.2 а.с.13-15)

- висновком судово-медичної експертизи № 616 від 31 жовтня 2013 року, з якого вбачається, що волосини вилучені при огляді місця події можуть походити з голови потерпілої ОСОБА_4; (т.2 а.с.56-61)

- висновком судово-медичної експертизи № 620 від15 жовтня 2013 року відповідно, відповідно з якою, в слідах на гумових тапочках ОСОБА_2 знайдено кров людини, яка могла походити від потерпілої ОСОБА_4 (т.2 а.с.85-87)

- експертним висновком № 644 від 25 жовтня 2013 року, у відповідності з яким смерть ОСОБА_4 настала від поєднання травми грудей та живота із чисельними переломами ребер та ушкодженням внутрішніх органів. Одночасно судово-медичним експертом підтверджено, що між спричиненням потерпілій вищезазначених ушкоджень та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. (т.1 а.с.147-156)

Факт застосування насильства ОСОБА_2 до ОСОБА_4, що спричинило смерть останньої, знайшов своє об'єктивне підтвердження також у висновку судово-медичної експертизи №763/644 від 20 листопада 2013 року, відповідно до якого тілесні ушкодження ОСОБА_4 нанесені в короткий проміжок часу, а масивна крововтрата від ушкодження внутрішніх органів призвела до смерті потерпілої за час, який вимірювався хвилинами. Такий об'єм тілесних ушкоджень не міг виникнути від падіння з власного росту потерпілої, а хронічні захворювання виявлені в неї, не могли спричинити розміжчення внутрішніх органів. Такі ушкодження могли виникнути в результаті багаточисельних ударів руками та ногами із значним прикладенням сили в місці удару. При проведенні штучного масажу серця можливі переломи ребер, однак в такій кількості та місцях, які виявлені у потерпілої, даний факт виключається. (т.2 а. с. 100-112)

Вищенаведені експертні дослідження, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, свідчать про факт застосування насильства обвинуваченою ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_4 в такій кількості, таким способом і з такою локалізацією та силою, як було встановлено досудовим слідством та зазначено в обвинувальному акті і спростовують її доводи, викладені в апеляційній скарзі, зі змісту якої слідує, що тілесних ушкоджень вона потерпілій фактично не завдала, ребра могла зламати роблячи штучний масаж, а більшість ушкоджень остання отримала від падіння на виступаючі предмети в кімнаті.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_2 щодо відсутності у неї умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як встановив суд, обвинувачена нанесла багаточисленні удари руками та ногами в життєво важливі органи потерпілої - голову, живіт, груди, удари головою та тілом об підлогу.

Про умисел на вбивство свідчить сила нанесення ударів, від яких виникло розміжчення внутрішніх органів потерпілої; поведінка обвинуваченої після вчинення злочину, яка полягала в тому, що вона, усвідомлюючи безпорадний стан своєї матері, про що сама вказувала в поясненнях, не надавши їй допомоги, залишила останню лежати на підлозі і пішла спати.

Про це ж свідчить і причина припинення обвинуваченою злочинних дій, а саме - ОСОБА_2 припинила наносити удари ОСОБА_4, коли помітила, що в останньої голова і лице в крові і вона не чинить їй опору та не рухається. Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що обвинувачена передбачала наслідки своїх дій та свідомо допускала настання смерті потерпілої. Тобто - характер, сила, спрямованість і локалізація ударів, заподіяних ОСОБА_4, в сукупності з поведінкою ОСОБА_2 після їх заподіяння, свідчать про спрямованість її умислу на позбавлення життя потерпілої.

Також місцевим судом детально проаналізовано доводи обвинуваченої щодо застосування до неї заходів психічного та фізичного примусу під час досудового слідства і зроблено мотивований висновок щодо безпідставності таких тверджень, який базується на ретельно досліджених матеріалах проведення слідчих дій з ОСОБА_2, які відбувалися з участю адвоката та понятих.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі докази по справі, дав їм правильну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію її дій за ст.115 КК України і необхідність їх перекваліфікації на ст.119 КК України є надуманими та безпідставними.

За змістом ст.119 КК України, яка передбачає відповідальність за вбивство через необережність, злочинні дії винного, що потягли смерть потерпілого, можуть розцінюватися як необережне вбивство лише в тому випадку, коли винний не мав умислу ні на заподіяння смерті, ні на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

В даному випадку місцевим судом в судовому засіданні достовірно встановлено, і колегія суддів погоджується з таким висновком, що велика кількість, спрямованість і різноманітний характер заподіяних тілесних ушкоджень, а також їх локалізація на різних ділянках тіла, в тому числі і на життєво важливих, свідчать про умисел обвинуваченої спрямований на заподіяння смерті потерпілій, а не про наявність у її діях необережної вини щодо настання смерті потерпілої, про що ОСОБА_2 вказує в апеляційній скарзі.

Покарання ОСОБА_2 обрано судом у відповідності до вимог ст.65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винної та всіх обставин справи.

Зокрема, судом враховано особу потерпілої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, її молодий вік, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні та обґрунтовано мотивував своє рішення щодо необхідності призначення її покарання у виді позбавлення волі на мінімальний термін, передбачений санкцією статті обвинувачення

Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 у виді семи років позбавлення волі повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та особі засудженої, узгоджується із санкцією статті обвинувачення і є достатнім та необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.ст.408,409 КПК України підстав до його зміни чи скасування, про що ставить питання апелянт, не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Судді:

__ _____ ____

І.З. Ваврів В.Я. Сарновський О.Ю. Іващенко

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.З. Ваврів