Постанова № 39332196, 11.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/710/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

11 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Горбач М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рахункової палати України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рахункової палати України про визнання протиправним, скасування рішення та поновлення на посаді начальника територіального управління Рахункової палати по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях , -

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправним та скасування наказу голови Рахункової палати України від 11 грудня 2013 року № 225-к про переведення, поновлення позивача на посаді начальника ТУ Рахункової палати України по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях.

16 квітня 2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач під час судового засідання заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Натомість, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до наказу голови Рахункової палати України № 59-к від 10 квітня 2013 року ОСОБА_2 з 11 квітня 2013 року призначений на посаду начальника територіального управління Рахункової палати України по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях.

Наказом голови Рахункової палати України № 225-к від 11 грудня 2013 року позивача 12 грудня 2013 року переведено на посаду начальника територіального управління Рахункової палати України по Івано-Франківській, Закарпатській та Чернігівській областях, увільнивши його з посади начальника територіального управління Рахункової палати України по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях.

Суд І інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач при винесенні наказу від 11 грудня 2013 року №225-к вийшов за межі своїх повноважень, встановлених діючим законодавством.

Колегія суду не погоджується з таким висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Трудові відносини під час проходження державної служби врегульовані Кодексом законів про працю України, з урахуванням особливостей, що врегульовані спеціальними законами.

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Як правило одностороння зміна умов не допускається. Відповідно до ст. 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Однак у процесі праці з різних причин виникає потреба змінити умови трудового договору. Ініціатива такої зміни може виходити як від роботодавця, так і від самого працівника.

Статтею 32 КЗпП передбачено три види зміни умов трудового договору: переведення на іншу роботу; переміщення на інше робоче місце; зміна істотних умов праці.

Переведення має місце у випадку зміни трудової функції працівника або його місця роботи.

Також ст. 32 Кодексу Законів про працю України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Таким чином, оскаржуваним наказом від 11 грудня 2013 року № 225-к позивача переведено на таку ж саму посаду на тому ж самому підприємстві в іншу місцевість.

Законодавство чітко не встановлює форми й порядку надання працівником згоди на переведення. Коли ініціатива щодо переведення надходить від роботодавця, надання працівником згоди зазвичай оформлюється шляхом подання ним відповідної письмової заяви. Про свою згоду на переведення на іншу роботу працівник може зазначити при ознайомленні з наказом про переведення, власноручно зробивши на ньому запис: «З наказом ознайомився, з переведенням погоджуюсь». Навіть якщо працівник після видання наказу про його переведення на іншу роботу приступив до виконання цієї роботи без будь-яких заперечень, вважатиметься, що він дав згоду на таке переведення.

Судом встановлено, а позивач не заперечував, що він був ознайомлений з наказом від 11 грудня 2013 року № 225-к. При цьому позивач не висловив жодних заперечень щодо змісту наказу, що підтверджується його особистим підписом на наказі 12 грудня 2013 року.

Також колегія суду звертає увагу на те, що позивач 12 грудня 2013 року написав заяву на ім'я голови Рахункової палати України щодо переведення його на посаду начальника територіального управління Рахункової палати України по Івано-Франківській, Закарпатській та Чернігівській областях (а.с. 46).

В цей же день, 12 грудня 2013 року, зроблений запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про переведення на іншу посаду.

Розпорядженням голови Рахункової палати України №6-р від 13 грудня 2013 року позивачу визначено тимчасово робоче місце у приміщенні територіального управління Рахункової палати України по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях.

Враховуючи вищевикладене, позивач був ознайомлений з наказом, не заперечував проти переведення на іншу посаду, власноручно зазначив на наказі про ознайомлення з його змістом, написав заяву про переведення на іншу посаду, приступив до виконання обов'язків на новій посаді та зайняв своє робоче місце, отримував заробітну плату.

Листками непрацездатності, доданими до матеріалів справи, підтверджується, що позивач з 23 грудня 2013 року по 23 березня 2014 року періодично знаходився на лікуванні.

Однак, позивачем до 23 грудня 2013 року зауваження з приводу переведення на іншу посаду не висловлювались, наказ голови Рахункової палати України від 11 грудня 2013 року №225-к не оскаржувався. Позивач до суду звернувся лише 07 березня 2014 року.

Пояснення позивача про примушування його написати заяву, не створення йому належних умов праці, намагання усунути його від роботи спростовуються наданими відповідачем доказами : наказом від 11 грудня 2013 року № 225-к; заявою позивача на переведення від 12 грудня 2013 року; довідкою про нараховану та отриману позивачем заробітну плату № 15/1-688 від 30 травня 2014 року; трудовою книжкою позивача; Положенням про територіальне управління Рахункової палати по Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях та наказом про його затвердження № 5 від 08 лютого 2014 року, а також ін., копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суду вважає, що відповідач прийняв наказ від 11 грудня 2013 року №225-к з урахуванням положень трудового законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія, приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним доказам по справі, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Рахункової палати України задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" червня 2014 р.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.