Постанова № 39331471, 16.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2014 р. № 820/9113/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача та третьої особи - Оробінської С.П.,

представника відповідача - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ"

до Харківської митниці Міндоходів,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-імпорт"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Командитне товариство "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської митниці Міндоходів, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-імпорт", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Харківської митниці Міндоходів щодо складання та направлення позивачу:

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №1 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 1;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №2 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 2;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №3 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 3;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №4 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 4;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №5 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 5;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №6 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 6;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №7 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 7;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №8 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 8;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №9 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 9;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №10 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 10;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №11 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 11;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №12 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 12;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №13 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 13;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №14 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 14;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №15 та Акту про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року № 15;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 25 березня 2014 року №16 та Акту про настання гарантійного випадку від 25 березня 2014 року № 16;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 25 березня 2014 року №17 та Акту про настання гарантійного випадку від 25 березня 2014 року № 17;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №18 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 18;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №19 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 19;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №20 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 20;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №21 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 21;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №22 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 22;

вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №23 та Акту про настання гарантійного випадку від 26 березня 2014 року № 23;

- скасувати:

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №1;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №2;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №3;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №4;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №5;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №6;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №7;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №8;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №9;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №10;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №11;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №12;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №13;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №14;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №15;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 25 березня 2014 року №16;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 25 березня 2014 року №17;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №18;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №19;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №20;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №21;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №22;

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 26 березня 2014 року №23.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що Акти про настання гарантійного випадку та Вимоги складено і надіслано позивачу безпідставно, оскільки відповідачем до Актів про настання гарантійного випадку та Вимог не додано документів, що свідчать про невиконання забезпеченого Фінансовою гарантією зобов'язання, а рішення про коригування митної вартості товарів, скасовані в судовому порядку. Також позивач зазначає, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства прийняв рішення щодо встановлення факту порушення забезпечених Фінансовими гарантіями зобов'язань за відсутності документів, що свідчать про невиконання забезпеченого Фінансовою гарантією зобов'язання та відповідачем не складено протоколи про порушення митних правил, що свідчить про те, що такі порушення не були виявлені.

Позивач вважає, що відповідачем всупереч вимогам Митного кодексу України не було залучено для з'ясування обставин невиконання забезпечених Фінансовими гарантіями зобов'язань представників позивача, складено і направлено Вимоги без такого з'ясування та без додавання обов'язкових документів, що підтверджують настання гарантійного випадку.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на доводи, які викладені в письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав відображених в письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Командитне товариство "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ" є незалежним фінансовим посередником (гарантом), уповноваженим видавати органам доходів і зборів України фінансові гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів особами, відповідальними за їх сплату, в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Відповідно до статті 305 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Статтею 307 Митного кодексу України передбачено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Відповідно до пункту 1.2. Угоди про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22.11.2012 року № 771 (т.1 а.с. 24), укладеної між позивачем та Державною митною службою України, позивач визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до реєстру гарантів.

Згідно з частиною 5 статті 307 Митного кодексу України, у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4.1. Угоди про надання фінансових гарантій у випадках, передбачених частиною 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає Акт за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Угоди.

Пунктом 4.3. Угоди про надання фінансових гарантій встановлено, що разом з Актом у трьох оригінальних примірниках складається Вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує.

Відповідно до статті 311 Митного кодексу України орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі: перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого); встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами; настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу; встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Частиною 5 вищевказаної статті встановлено, що гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

Пунктом 4.5. Угоди про надання фінансових гарантій передбачено, що не пізніше трьох банківських днів з дня отримання від митного органу оригіналів Акта та Вимоги Гарант перераховує суму митного боргу за вказаними у Вимозі реквізитами.

Командитним товариством "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ" 11 квітня 2014 року від Харківської митниці Міндоходів одержано вимоги та Акти про настання гарантійного випадку, які перелічені в позовних вимогах.

Відповідно до умов Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документа з метою забезпечення сплати митних платежів від 28.08.2013 року №287ЕР, позивачем надано особі, відповідальній за сплату митних платежів ТОВ «ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ» (третя особа) гарантійні документи (Фінансовігарантії):

№ 00030404 код 80700/13/1712/1/120 від 17 грудня 2013 року;

№ 00030407 код 80700/13/1712/1/120 від 17 грудня 2013 року;

№ 00030405 код 80700/13/1712/1/120 від 17 грудня 2013 року;

№ 00030406 код 80700/13/1712/1/120 від 17 грудня 2013 року;

№ 00030444 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030441 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030442 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030439 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030438 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030437 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030440 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030443 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030445 код 80700/13/1812/1/120 від 18 грудня 2013 року;

№ 00030459 код 80700/13/1912/1/115 від 19 грудня 2013 року;

№ 00030458 код 80700/13/1912/1/115 від 19 грудня 2013 року;

№ 00030487 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030483 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030485 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030486 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030489 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030488 код 80700/13/2412Л/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030484 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року;

№ 00030490 код 80700/13/2412/1/120 від 24 грудня 2013 року.

Поняття «гарантійний випадок» наведено в п.1.3. Угоди про надання фінансових гарантій, відповідно до якого гарантійним випадком є факт невиконання особою, відповідальною за салату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується Актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого Гарант зобов'язується сплатити митному органу кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.

Позивач надав Фінансові гарантії відповідачу з метою забезпечення сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III Митного кодексу України.

Відповідно до статті 53 Митного Кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 розділу III Митного Кодексу України.

Згідно зі ст.54 Митного Кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 7 ст. 55 Митного Кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Тобто, Фінансові гарантії були надані з метою забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною третьою особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин 8-10 ст.55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що даруються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Тобто, з врахуванням положень частини 5 статті 307 Митного Кодексу України до вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання.

З огляду на те, що Фінансовими гарантіями було забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною третьою особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, обов'язковими документами, що підтверджують невиконання зобов'язання є: копія Рішення про коригування заявленої митної вартості; копії документів, наданих третьою особою для підтвердження заявленої третьою особою митної вартості товарів; копія рішення про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів або копія обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (наданої протягом 5 робочих днів з дати подання додаткових документів); копія відповідної митної декларації, згідно з якою відбувалось митне оформлення товарів; копія відповідної Фінансової гарантії позивача, наданої з метою забезпечення сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III Митного Кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем до Актів додано виключно копії відповідних митних декларації та фінансових гарантій, інші документи відсутні.

Крім того, Угодою про надання фінансових гарантій затверджено форму Акта про настання гарантійного випадку (Додаток 3), з якої вбачається, що до Акта в обов'язковому порядку повинні бути долучені копії товаротранспортних документів на товар згідно з переліком.

Отже, всупереч вимогам ч.5 ст.307 Митного Кодексу України відповідачем не додано до надісланих Вимог та Актів про настання гарантійного випадку копій документів, що підтверджують невиконання зобов'язання.

Суд зазначає, що оскаржувані вимоги прийняті на підставі рішень відповідача про коригування заявленої митної вартості: №807000003/2013/002518/2 від 24.12.2013року, №807000003/2013/002443/2 від 16.12.2013року, №807000003/2013/002520/2 від 24.12.2013року, № 807000003/2013/002521/2 від 24.12.2013 року, № 807000003/2013/002462/2 від 17.12.2013року, № 807000003/2013/002460/2 від 17.12.2013 року, № 807000003/2013/002500/2 від 24.12.2013року, № 807000003/2013/002461/2 від 17.12.2013 року, № 807000003/2013/004412/2 від 24.12.2013року, № 807000003/2013/002523/2 від 24.12.2013 року, № 807000003/2013/002519/2 від 24.12.2013 року. № 807000003/2013/002485/2 від 19.12.2013 року, № 807000003/2013/002513/2 від 24.12.2013 року, № 807000003/2013/002479/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002482/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002481/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002483/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002485/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002499/2 від 19.12.2013 року, № 807000003/2013/002489/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002490/2 від 18.12.2013 року, №807000003/2013/002486/2 від 18.12.2013 року, № 807000003/2013/002480/2 від 18.12.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року по справі №820/1791/14 визнані неправомірними та скасовані вказані рішення Харківської митниці Міндоходів України про коригування митної вартості, яка залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що рішення відповідача про коригування заявленої третьою особою митної вартості товарів скасовані, Вимоги та Акти про настання гарантійного випадку складені та надіслані позивачу безпідставно, оскільки з моменту скасування рішення про коригування митної вартості зобов'язання зі сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною третьою особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у такому рішенні про коригування митної вартості товарів, вважається припиненим.

Згідно зі статтею 494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відсутність факту порушення забезпечених зобов'язань додатково підтверджується тим, що відповідачем не було складено передбачені чинним законодавством протоколи про порушення митних правил, які також не було додано до надісланих позивачу Актів про настання гарантійного випадку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно до вимог п.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Командитного товариства "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ" до Харківської митниці Міндоходів, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-імпорт" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Харківської митниці Міндоходів щодо складання та направлення позивачу вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №1 - №15, від 25 березня 2014 року №16 - №17, від 26 березня 2014 року №18 - №23 та Актів про настання гарантійного випадку від 24 березня 2014 року №1 - №15, від 25 березня 2014 року №16 - №17, від 26 березня 2014 року №18 - №23.

Скасувати вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 24 березня 2014 року №1 - №15, від 25 березня 2014 року №16 - №17, від 26 березня 2014 року №18 - №23.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства "ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 34820485) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 560.28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень 28 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 червня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко