Ухвала суду № 39331235, 28.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Головуючий 1 інст.: Мішуровська С.Т. Доповідач: Шевченко Ю.П.

Справа № 629/5567/13-к Провадження № 11кп/790/309/14

Провадження № 1-кп/629/36/14

В И Р О К

Іменем України

28 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Шевченка Ю.П.,

суддів Струка І.Ф., Крамаренко Г.П.,

при секретарі Круглих К.О.,

з участю прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220380002412 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 8 січня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Соледар Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 11.10.2004 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України - з іспитовим строком 2 роки;

- 24.06.2005 року Артемівським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.187, 70, 71 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі; перегляд вироку - постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2005 року звільнений від покаранням за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.10.2004 року, виключена з вироку ч.3 ст.185, 71 КК України, строк покарання 7 років позбавлення волі; звільнений 31.03.2012 року з Первомайської ВК № 117 Харківської області по відбуттю покарання;

- 13.11.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -

засуджений за:

- ч.1 ст.304 КК України до 3 років позбавлення волі;

- ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміні місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 270 грн. і моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що в період з 28.10.2013 року по 29.10.2013 року з 20.00 год. до 21.00 год., маючи умисел на втягнення неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочинну діяльність та достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не досягли 18-ти років, а будучи впевненим в тому, що їм виповнилося по 14 років, діючи з корисливого мотиву та з метою подальшого спільного вчинення ними крадіжки чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, запропонував неповнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинити разом з ним крадіжку з домоволодіння АДРЕСА_3 А саме ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання , почав здійснювати психологічний вплив на неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою викликати у них бажання взяти участь у злочині, що виразився у переконанні останніх та пропозиції їм здійснити крадіжку чужого майна, щоб в подальшому продати викрадене майно та отримати таким чином матеріальну вигоду.

Крім того, ОСОБА_1 в період з 28.10.2013 року по 29.10.2013 року з 20.00 год. до 21.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву та з метою наживи, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прийшли до домоволодіння АДРЕСА_3 Далі, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажання їх настання, ОСОБА_1 разом з неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пройшли на територію вказаного домоволодіння, де ОСОБА_4 залишився біля будинку, а ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_3, який діяв внаслідок примусу ОСОБА_1, через віконний пройом проникли до будинку, з якого таємно викрали акустичну систему (сабвуфер) марки mikrolab модель H-500, вартістю 872 грн., бензопилу марки McCulloch модель Pro-Mac 3505 AV-16, вартістю 270 грн., електричний насос «Нива», вартістю 140,00 грн., та змішувач для ванни та душу «Caskada», вартістю 252 грн. Після цього з місця події зникли та викраденим розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1534 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та пояснив, що дійсно втягнув неповнолітніх у скоєння крадіжки та викрав майно гр.ОСОБА_2, всі крадені речі повернув, крім бензопили, яку продав за 200 грн., проданим розпорядився на власний розсуд. В скоєному щиро розкаявся.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання пов'язане з позбавленням волі, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства. В обґрунтування вимог вказує на те, що ОСОБА_1 тричі судимий за злочини проти життя і здоров'я особи та проти власності, перший і третій раз, призначалося покарання з випробувальним терміном, але обвинувачений належних висновків для себе не зробив і знову скоїв злочин проти власності, ніде не працює, характеризується негативно, не відшкодував заподіяну шкоду.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив відмінити вирок в частині призначеного покарання, та призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, який належить йому відбувати реально, доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює їм, що вони позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачений та потерпілий не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки порядку розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, потерпілого, дослідження даних про особу обвинуваченого, та доказів на підтвердження позовної заяви.

Суд першої інстанції, в межах визначеного судом обсягу, дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, що ніким із сторін не оспорювалось в судовому засіданні.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляції, конкретних обставин справи, порушив вимоги ст.65 КК України.

При призначенні покарання суд необґрунтовано застосував положення ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання, тобто, застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Вивченням даних про особу винного встановлено, що вищевказані злочини ОСОБА_1 вчинив в період непогашених судимостей за попередні злочини, відбував покарання за вчинення корисливих злочинів у виді позбавлення волі, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став. Вчинений ним злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України, являється тяжким. Крім того, він втягнув неповнолітніх в злочинну діяльність.

При призначенні покарання засудженому, необхідного і достатнього для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів колегія суддів, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними, враховує незадовільну характеристику обвинуваченого, те, що він з 2004 по 2013 рік перебував на обліку у лікаря - нарколога у зв'язку з вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками. До пом'якшуючих покарання обставин відносить - щире каяття у скоєному. До обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину особою в стані алкогольного сп'яніння.

Суд першої інстанції при визначенні ОСОБА_1 міри покарання недостатньо врахував вказані вище обставини стосовно даних про особу винного і підвищену небезпеку вчинення тяжкого корисливого злочину, що не давало підстав для застосування ст.75 КК України.

З урахуванням наведеного, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України колегія суддів скасовує вирок суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому покарання, та вважає необхідним ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за кожен злочин у виді позбавлення волі, яке належить йому відбувати реально.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочини до постановлення попереднього вироку від 13.11.2013р., згідно якого його звільнення від відбування покарання, а вироком апеляційного суду він засуджується до покарання, що належить відбувати реально, за таких умов попередній вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2013р. виконується самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, з врахуванням існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, який може продовжити злочинну діяльність чи переховуватись, слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському СІЗО.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його фактичного затримання 28 травня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 375, 376, 404, 405, 407, 420 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 8 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

- за ч.1 ст.304 КК України 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити 4 роки позбавлення волі.

Вирок Лозівським міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2013р. стосовно ОСОБА_1 виконується самостійно.

Застосувати до ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському СІЗО.

Строк покарання обчислювати з дня його фактичного затримання з 28 травня 2014 р.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді