Рішення № 3932915, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/386

22.06.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до

Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України

про

стягнення 7 075,90 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

не з’явився;

від відповідача

Завертнєв П.О. (довіреність № 2 від 18.11.2008).

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України (далі –Відповідач) 7 075,90 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору страхування транспортних засобів № 2000564 від 12.05.2005, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Пежо 307 ХТ, державний номерний знак АА 6640 ВЕ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «УАЗ -39621», державний номерний знак 0028 ТІ, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, належить на праві власності Відповідачу, останній зобов’язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що:

- вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля підтверджується рахунком-фактурою наданим ТОВ «Ілта», яке є офіційним імпортером автомобілів «Пежо»в Україні, тобто простежується зацікавленість ТОВ «Ілта»у збуті своїх товарів, робіт та послуг за більш високою ціною;

- Позивач не провів товарознавчу експертизу з метою встановлення завданої шкоди;

- відповідно до рахунку-фактури та висновку експерта, керуючись статтею 1192 ЦК України можливо тільки встановити, що шкода завдана застрахованому автомобілю складається з рихтування заднього крила (366,67 грн.), дверцят (1 854,79 грн.) всього 2 221,46 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2007 було призначено судову трасологічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі № 34/386 зупинено.

У лютому місяці 2009 року до загального відділу суду надійшла справа № 34/386 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 25.03.2008 поновлено провадження у справі № 34/386.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 27.09.2007 оголошувалась перерва до 04.10.2007.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м. Києві № 4/41248 від 17.12.2005 та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2006 у адміністративній справі № 3-25740/06, 17.12.2005 о 22 годині 50 хвилин по вул. Кибальчича, 7-б в м. Києві була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля марки «Пежо307 ХТ», державний номерний знак АА 6640 ВЕ (далі –автомобіль «Пежо»), яким керував Рудика Р.В. із автомобілем марки «УАЗ-39621», державний номерний знак 0028 ТІ, державний номерний знак 0028 ТІ (далі –автомобіль «УАЗ»), яким керував Воробйов В.В.

ДТП сталася в результаті порушення Воробйовим В.В. вимог пункту 15.12 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м. Києві № 4/41248 від 17.12.2005 та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2006 у адміністративній справі № 3-25740/06, відповідно до якої суд дійшов висновку про доведеність винності Воробйова В.В., у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Пежо», яким керував Рудик Р.В.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Пежо», відповідно до висновку щодо розміру заподіяної шкоди від 20.01.2006, виконаного начальником експертно-технічного відділу Позивача Праворським В.В., на підставі протоколу огляду ТЗ б/н від 27.12.2005, попереднього наряду-замовлення СТО «Ілта»№ 28198 від 27.12.2005 на суму 6 901,21 грн., платіжного доручення № 783 від 19.01.2006 на суму 7 248,95 грн. та наряду-замовлення СТО «Ілта»№ 28198 від 20.01.2006 на суму 7 248,95 грн., становить 7 075,90 грн.

Пошкоджений автомобіль «Пежо»був застрахований на підставі на підставі договору страхування транспортних засобів № 2000564 від 12.05.2005, укладеного між Позивачем та ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(власник автомобіля «Пежо»).

На виконання вищевказаного договору, за страховим актом № 107/1648 від 03.03.2006 на підставі висновку щодо розміру заподіяної шкоди від 20.01.2006, розрахунку суму страхового відшкодування від 24.01.2006, заяви ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»№ 002 від 20.01.2006, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю «Пежо»матеріальну шкоду в сумі 7 075,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7221 від 23.03.2006 на суму 7 075,90 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 7 075,90 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Дніпровського районного управління ГУ МВС України в м. Києві № 4/41248 від 17.12.2005, транспортний засіб –автомобіль «УАЗ», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Пежо»належить Відповідачу.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «УАЗ», що належить Відповідачу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Пежо», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2009 Київським НДІСЕ на виконання ухвали суду, був складений висновок транспортно-трасологічної експертизи № 14490, у якому, зазначено, що при контактуванні заднього бамперу автомобіля «УАЗ» і задньо-бокової частини автомобіля «Пежо»найбільш імовірне утворення пошкоджень задніх дверей останнього на рівні розташування холдингу, а також акри лівого заднього крила і бокової частини заднього бампера. Утворення пошкоджень на правому задньому комбінованому ліхтарі автомобіля «Пежо»в таких умовах малоймовірне, оскільки він знаходиться вище.

Вартість вказаної експертизи становить 1 173 грн., що підтверджується актом здачі-приймання висновку судового експерта № 14490 по господарській справі № 34/381 за ухвалою від 10.03.2006.

Відповідач сплатив Київському НДІСЕ за проведення експертизи 1 173 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300 від 20.03.2009.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріали справи свідчать про те, що за виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля «Пежо»було витрачено 7 248,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 783 від 19.01.2006 на суму 7 248,95 грн. та нарядом-замовленням СТО «Ілта»№ 28198 від 20.01.2006 на суму 7 248,95 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що Позивач довів заявлену до стягнення з Відповідача суму майнової шкоди в порядку регресу, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача майнової шкоди в порядку регресу у сумі 7 075,90 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю «Пежо»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18, ідентифікаційний код 07773293 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-В, ідентифікаційний код 19411125, р/р 265080130020 в ЗАТ «Банк НРБ», МФО 320627) 7 075 (сім тисяч сімдесят п’ять) грн. 90 коп. майнової шкоди, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Сташків Р.Б.