Рішення № 39328932, 19.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1410/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт»

до

Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

про

стягнення 140 565, 93 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 140 565, 93 грн. заборгованості за договором № 91 від 19.11.2010 р., з яких: 138 291, 71 грн. – пені та 2 274, 22 грн. – 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.05.2014 р.

12.05.2014 р. та 13.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли документи (вх. № 8687/14 від 12.05.2014 р. та вх. № 8811/14 від 13.05.2014 р.) на виконання вимог суду.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 9516/14 від 22.05.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2014 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Ухвалю господарського суду Київської області від 05.06.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1410/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 19.06.2014 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представник відповідача, невиконанням ним вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

19.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява щодо доповнення підстав позову та надання письмових пояснень вих. № 19-06/14-01 від 19.06.2014 р. (вх. № 11790/14 від 19.06.2013 р.), у якій останній надає письмові обґрунтування підстав позову та уточнює свої позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача 135 684, 53 грн., з яких: 116 748, 57 грн. – пені та 18 935, 96 грн. – 3 % річних. Крім того, у зазначені заяві позивач просить суд здійснити розгляд даної справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт», у зв’язку з об’єктивною неможливістю його бути присутнім у судовому засіданні.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду вищезазначену заяву позивача, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 135 684, 53 грн.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 19.06.2014 р. не з’явилися, відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.06.2014 р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.11.2010 р. між сторонами укладено договір № 91, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач – прийняти і оплатити продукцію медичного призначення (далі - продукція) на умовах, обумовлених в договорі, а також додаткових угодах, які є невід’ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач поставляє продукцію за цінами і кількістю, вказаним в рахунках-фактурах і накладних.

Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору визначається сумами, вказаними в накладних за весь час дії договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що відповідач проводить розрахунки за продукцію згідно умов, викладених в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі не оплати або невчасної оплати за отриману продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Пеня нараховується і стягується за весь строк непогашення заборгованості.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Після закінчення зазначеного терміну, за письмовою угодою сторін, дія договору може бути пролонгована на новий термін.

Відповідно до додаткової угоди № 38 від 04.12.2013 р. до договору № 91 від 19.11.2010 р. сторони дійшли згоди пролонгувати дію договору № 91 від 19.11.2010 р. до 31.12.2014 р.

Пунктом 2.1 додаткової угоди № 43 від 10.01.2014 р. до договору № 91 від 19.11.2010 р. передбачено, що відповідач зобов’язаний проводити розрахунки за продукцію по мірі її реалізації згідно звіту, але кінцевий термін оплати відповідача за відвантажену партію продукції позивачем не може перевищувати 45 календарних днів. Партією продукції вважається кількість, яка вказана в одній накладній.

Згідно з п. 2.2 додаткової угоди № 43 від 10.01.2014 р. звіт відповідача направляється позивачу кожен понеділок місяця, за який проводиться такий звіт. Оплата проводиться згідно звіту кожен четвер.

Відповідно до додаткової угоди № 45 від 27.01.2014 р. до договору № 91 від 19.11.2010 р. відповідач зобов’язаний проводити розрахунки за продукцією по мірі її реалізації з наданням звіту, але кінцевий термін сплати за відвантажену позивачем продукцію не може перевищувати трьох місяців. Звіт відповідача направляється позивачу по мірі необхідності, але не менше ніж один раз на місяць. Оплата проводиться згідно звіту.

На виконання умов договору № 91 від 19.11.2010 р. позивач по видаткових накладних за № 301 від 19.02.2014 р. на суму 323 818, 20 грн., № 306 від 19.02.2014 р. на суму 468 623, 46 грн., № 308 від 19.02.2014 р. на суму 250 083, 72 грн., № 414 від 26.02.2014 р. на суму 100 758, 33 грн., № 472 від 07.03.2014 р. на суму 666, 00 грн., № 473 від 07.03.2014 р. на суму 48 853, 92 грн., № 474 від 07.03.2014 р. на суму 490 091, 22 грн., № 489 від 07.03.2014 р. на суму 2 422, 08 грн., № 493 від 07.03.2014 р. на суму 1 112,22 грн., № 494 від 07.03.2014 р. на суму 133 285, 02 грн., № 497 від 07.03.2014 р. на суму 1 391, 94 грн., № 498 від 07.03.2014 р. на суму 24 139, 92 грн., № 499 від 07.03.2014 р. на суму 294 071, 87 грн., № 545 від 14.03.2014 р. на суму 264 859, 69 грн. та по товарно-транспортних накладних № 96 від 19.02.2014 р. на суму 250 083, 72 грн., № 93 від 19.02.2014 р. на суму 323 818, 20 грн., № 95 від 19.02.2014 р. на суму 468 623, 46 грн., № 124 від 29.02.2014 р. на суму 100 758, 33 грн., № 134 від 07.03.2014 р. на суму 540 611, 14 грн., № 138 від 10.03.2014 р. на суму 136 819, 32 грн., № 140 від 10.03.2014 р. на суму 319 603, 73 грн., № 147 від 14.03.2014 р. на суму 264 859, 69 грн., № 167 від 21.03.2014 р. на суму 531 278, 52 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 2 936 456, 11 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 21316 від 21.02.2014 р., № 215 від 20.02.2014 р., № А52553 від 21.02.2014 р., № А52649 від 03.03.2014 р., № 293 від 11.03.2014 р., № 21397 від 11.03.2014 р., № А52774 від 11.03.2014 р., № А52861 від 17.03.2014 р., № 362 від 24.03.2014 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до умов договору направляв позивачу звіти по мірі реалізації продукції, а саме: звіт від 24.03.2014 р. на суму 556 293, 43 грн., звіт від 31.03.2014 р. на суму 631 128, 53 грн., звіт від 07.04.2014 р. на суму 735 720, 09 грн., звіт від 14.04.2014 р. на суму 634 951, 26 грн.

Таким чином, загальна сума за вищезазначеними звітами та яка підлягає сплаті відповідачем становить 2 558 093, 31 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений та реалізований, відповідно до вищезазначених звітів, товар не розрахувався, у зв’язку з чим порушив умови договору та положення чинного законодавства України, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

На підтвердження основної суми заборгованості за договором № 91 від 19.11.2010 р. позивачем до суду надано рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 р. у справі № 911/1411/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» про стягнення 2 558 093, 31 грн., яким стягнуто з відповідача на користь позивача 3 462 269, 25 грн. основного боргу за договором № 91 від 19.11.2010 р. Зазначене рішення набрало законної сили 13.06.2014 р.

З вищевказаного рішення вбачається, що у процесі розгляду справи № 911/1411/14 позивачем неодноразово збільшувалися позовні вимоги та судом стягнуто заборгованість у розмірі 3 462 269, 25 грн. відповідно до звітів про реалізацію продукції наданих відповідачем в порядку п. 2.2 додаткової угоди № 43 від 10.01.2014 р.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги складаються з нарахованих позивачем пені та 3 % річних на суму основного боргу відповідно до п. 2.2 додаткової угоди № 43 від 10.01.2014 р., яка є невід’ємною частиною договору № 91 від 19.11.2010 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар в строк встановлений договором, позивач просить суд, на підставі п. 6.2 договору, стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка за розрахунком позивача складає 116 748, 57 грн. за період з 28.03.2014 р. по 19.06.2014 р., а також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних за період з 28.03.2014 р. по 19.06.2014 р. у розмірі 18 935, 96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань також застосовується норма ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня та 3 % річних ним нараховувалися на суму основної заборгованості у розмірі 3 462 269, 25 грн., що стягнута рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2014 р. у справі № 911/1411/14, проте первинних документів, які підтверджують зазначену суму заборгованості до суду не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах даної справи наявні первинні документи, яку дають можливість здійснити розрахунок пені та 3 % річних і встановити період прострочення виконання грошового зобов’язання, лише на суму 2 558 093, 31 грн.

Крім того, з тексту рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 р. у справі № 911/1411/14 не вбачається можливості встановити, які звіти по реалізації продукції подавалися позивачем при збільшенні своїх позовних вимог, а тому встановити період прострочення збільшеної суми заборгованості у розмірі 904 175, 94 грн. не вбачається можливим.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи наявні у матеріалах справи первинні документи, з який можливо встановити період прострочення грошового зобов’язання, суд здійснив власний розрахунок пені та 3 % річних за заявлений позивачем період, відповідно до якого задоволенню підлягають пеня у розмірі 93 981, 87 грн. та 3 % річних у розмірі 15 353, 42 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 91 від 19.11.2010 р., а саме у розмірі 109 335, 29 грн., з яких: 93 981, 87 грн. – пені та 15 353, 42 грн. – 3 % річних.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У таких випадках судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» 97, 64 грн. судового збору, виходячи із суми зменшення розміру позовних вимог, сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 367 від 17.04.2014 р.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код - 22946976) на користь Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маяковського, будинок 57, ідентифікаційний код – 00480922) 93 981 (дев’яносто три тисячі дев’ятсот вісімдесят одна) грн. 87 коп. – пені, 15 353 (п'ятнадцять тисяч триста п’ятдесят три) грн. 42 коп. – 3 % річних та 2 186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 71 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маяковського, будинок 57, ідентифікаційний код – 00480922) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 97 (дев’яносто сім) грн. 64 коп., сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 367 від 17.04.2014 р.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак