Ухвала суду № 39328513, 19.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1429/14 Провадження № 22-ц/795/1151/2014 Головуючий у I інстанції -Куровський Ю.В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів -Хромець Н.С.,Бечка Є.М. ,

при секретарі -Рудик І.І.

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства „Торговий дім Терещенко" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики від 27.05.2013 року ,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року, яким позовні вимоги Приватного підприємства „Торговий дім Терещенко" до ОСОБА_2 задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Торговий дім Терещенко» 25 212,47 грн заборгованості за договором безвідсоткової позики від 27.05.2013 року та 243,60 грн. витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору, відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.

Апелянт вказує, що суд не врахував те, що у трудових правовідносинах з позивачем він не перебував, крім того, на думку апелянта, суд не врахував, що кошти фактично ним не були отримані, а договір та видатковий касовий ордер підписав в якості гарантії на повернення позивачу комп"ютера, отриманого у нього для виконання роботи за домовленістю.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПП «Торговий дім «Терещенко» вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують.

У судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 повторно не з"явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та , перевіривши законність рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 27 травня 2013 року між приватним підприємством «Торговий дім Терещенко» та ОСОБА_2 був укладений договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого Приватне підприємство «Торговий дім «Терещенко» надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000 гривень строком на 5 місяців з кінцевою датою повернення 27 жовтня 2013 року. Відповідно до пункту 4 укладеного Договору позичальник підписанням Договору підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній Договором.

З видаткового касового ордеру від 27.05.2013 року вбачається, що ПП «Торговий дім «Терещенко» на підставі договору безпроцентної позики було ОСОБА_2 було видано 10000,00 грн , чек підписаний відповідачем ОСОБА_2

У визначений Договором строк відповідач свої зобов»язання не виконав і позику не повернув.

Пунктом 6 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов»язань сторони несуть відповідальність, згідно з умовами Договору та відповідно до чинного законодавства України. Стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від суми несвоєчасно повернутих коштів за кожен день прострочення повернення позики з метою забезпечення належного виконання відповідачем своїх зобов"язань.

Розмір заборгованості, який позивачем розраховано відповідно до умов п.6 Договору, зокрема, з нарахуванням пені 1% від суми богу за кожен день простроченого зобов"язання та з врахуванням 3% річних, а також інфляційних сум, передбачених ст. 625 ЦК України, ґрунтується на законі, яким регулюються спірні правовідносини і відповідає наявним у справі доказам. Відповідачем розрахунок не оспорювався.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що достовірність своїх підписів на Договорі та видатковому ордері ОСОБА_2 не заперечує.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий дім «Терещенко» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання позики ОСОБА_2 у позивача та наявність заборгованості у розмірі, зазначеному у розрахунку знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами. ОСОБА_2 зобов»язання по даному договору не виконує належним чином, що свідчить про наявність підстав, з врахуванням положень ст. ст. 549,550, 625,1046,1049,1050 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості, яка складається з основного боргу в розмірі 10000 грн, пені у розмірі 14900 грн., 3% річних у розмірі 122,47 грн. та інфляційної суми 190 грн., що в цілому складає 25212,47 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Доводи апелянта про те, що він фактично не отримував кошти, а договір був написаний формально не заслуговують на увагу, оскільки з підстав, передбачених ч.1 ст. 1051 ЦК України , а саме, що кошти фактично не були отримані, позивач договір не оспорив.

Крім того, на укладеному договорі та видатковому касовому ордері про одержання коштів у розмірі 10000 грн є особистий підпис ОСОБА_2, яким засвідчуться факт укладення договору та отримання коштів. Згідно дослідженого договору про надання безпроцентної позики від 27 травня 2013 р., який підписаний відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що відповідач був ознайомлений зі змістом договору, його умовами, та уклав його добровільно. Достовірність свого підпису апелянт не заперечує.

Також, усупереч положень ст. 60 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_2 не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача та обґрунтування своїх заперечень проти позову, які апелянту було запропоновано надати у судове засідання апеляційного суду(а.с.21).

Доводи апелянта про те, що позивач не мав права надавати грошові кошти у позику, оскільки не являється фінансовою установою, є безпідставними, оскільки за змістом ч. 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугу» та ст. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, надання фінансових послуг суб»єктом господарювання, які не є фінансовими установами дозволяється ( крім на умовах фінансового кредиту),з урахуванням вимог цивільного законодавства та законодавства щодо запобігання протидії легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу а рішення суду першої інстанції залишає без змін, якщо дійде висновку, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: