Постанова № 39327452, 17.06.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа № 823/1384/14

16 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Лисенка Ю.М., Завальнюка К.Г.,

відповідача - Бакалини В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" подало позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752200 від 08.05.2014 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 6584767 грн., у тому числі 4389845 грн. зі сплати основного платежу та 2194922 грн. зі сплати штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000782200 від 08.05.2014 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7022343 грн., у тому числі 4681562 грн. зі сплати основного платежу та 2340781 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000772200 від 08.05.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 95788 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47894 грн.;

- № 0000762200 від 08.05.2014 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на загальну суму 95788 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки щодо оцінки господарських операцій, які, на думку податкового органу, не спричиняють правових наслідків, особами, які проводили перевірку, не використано жодного прямого та належного доказу, який би свідчив про наявність безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "Сапфір і К". Відсутність у відповідача під час проведення та оформлення матеріалів перевірки доказової бази щодо нікчемності вказаних в акті господарських операцій спростовує висновки про порушення позивачем вимог податкового чи іншого законодавства.

Виходячи з описаних в акті перевірки обставин щодо правильності відображення в податковому та бухгалтерському обліку кожної з описаних господарських операцій можна встановити, що позивачем для перевірки надані всі належні первинні документи щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, проте відповідачем для обґрунтування висновків використана виключно інформація інших податкових органів, яка відображена в актах документальних перевірок з питань взаємовідносин контрагентів позивача з іншими контрагентами (третіми особами). При цьому, під час перевірки відповідач не перевіряв вказану в актах перевірки контрагентів інформацію щодо можливого порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а взяв до уваги лише суб'єктивну думку осіб, які здійснювали перевірку контрагентів.

Позивач зазначає, що ним до перевірки надані договори поставки, видаткові накладні та податкові накладні, які оформлені належним чином, а придбання товару згідно спірних господарських операцій відображено в бухгалтерському обліку, про що свідчать відповідні записи в картках рахунків бухгалтерського обліку, які надані до перевірки. Крім того, факт розрахунку позивачем за отриманий товар підтверджується виписками по рахунку, картками рахунку та відповідними квитанціями, а транспортування товару підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортними накладними.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою встановлено недоліки при укладенні позивачем договору поставки від 19.09.2013 № 2917/К, в якому відсутні ініціали (ПІБ), що не дає змоги ідентифікувати осіб, що здійснювали підписи від ПП "Сапфір і К" та ТОВ "Катеринопільський елеватор", і брали участь у здійсненні господарської операції. Крім того, проведеним аналізом наданих товарно-транспортних накладних встановлено невідповідність (дефектність) деяких з них вимогам законодавства, а саме: відсутні відомості про вантаж (ціна та сума) та неповністю зазначено пункт навантаження; відсутні відомості про пункт розвантаження; не зазначена назва товару.

Крім того, відповідачем отриманий акт перевірки ПП "Сапфір і К", згідно якого будь-які документи, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, його директор не складав та не підписував, а також вирок Центрального районного суду м. Миколаєва, яким директора ПП "Сапфір і К" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 32580463, зареєстрований 30.06.2004, взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796.

На підставі наказу № 223 від 26.03.2014, виданого Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "Сапфір і К" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 167/23-12-22-016/32580463 від 28.04.2014, в якому встановлені порушення:

- п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість на загальну суму 4777350 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, в тому числі за жовтень 2013 року на суму 4628200 грн. та за листопад 2013 року на суму 53362 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2013 року на суму 95788 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на 95788 грн.;

- п. 138.2 ст. 138 та 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 4389845 грн.

08 травня 2014 року на підставі зазначеного акту Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752200 від 08.05.2014 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 6584767 грн., у тому числі 4389845 грн. зі сплати основного платежу та 2194922 грн. зі сплати штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000782200 від 08.05.2014 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7022343 грн., у тому числі 4681562 грн. зі сплати основного платежу та 2340781 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000772200 від 08.05.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 95788 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47894 грн.;

- № 0000762200 від 08.05.2014 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на загальну суму 95788 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП "Сапфір і К" позивач надав відповідні договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки про перерахування коштів вказаному підприємству. На підтвердження обґрунтованості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач надав податкові накладні, виписані ПП "Сапфір і К".

Разом з тим, враховуючи доводи податкового органу щодо неможливості ПП "Сапфір і К" фактичного здійснення господарських операцій, що підтверджується актом від 12.03.2014 № 118/14-03-22-08/32996659, показами свідків та вироком Центрального районного суду м. Миколаєва, яким директора ПП "Сапфір і К" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд вважає, що позивач безпідставно сформував показники податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за господарськими операціями з придбання товару у вказаного підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Леніна, 47, ідентифікаційний код 32580463) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 20.06.2014.