Рішення № 39326370, 20.06.2014, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1217/14-ц

Провадження № 2/654/539/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2014 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Охтень А.А.,

при секретарі - Данилевич В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KP43971466, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2987,40 грн., зі сплатою 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Даний договір укладено на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, відповідно до яких відповідач зобов'язалася своєчасно повернути отримані кредитні кошти, своєчасно сплачувати проценти за користування ними, а також належним чином виконувати інші умови Кредитного договору.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість, яка станом на 20.01.2014р. становить 46953,41 грн. та складається з: суми боргу за кредитом - 2575,99 грн.; суми боргу за відсотками - 14236,75 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 27428,60 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2212,07 грн. - штраф (процентна складова). Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставах викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. За наявності матеріалів у справі, суд вважає можливим розглянути позов у відсутності відповідача та за згодою представника позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України 2003 року за договором кредиту банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір у вигляді заяви позичальника № DNH4KP43971466, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2987,40 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором № DNH4KP43971466 від 10.11.2006 року, станом на 20.01.2014 рік становить 46953,41 грн. з яких: 2575,99 грн., - заборгованість за тілом кредиту; 14236,75 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом, 27428,60 грн. - пеня за несвоэчаснысть виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2212,07 грн. - штраф (процентна складова).

У відповідності до умов договору від 10.11.2006 року відповідачу надавався кредит на придбання мобільного телефону «Samsung D900», вартість якого на момент придбання становила 2408,00 грн. За рахунок залишку кредитних коштів була сплачена комісія банку за консультативні послуги.

Згідно акту прийому-передачі товару № DNH4KP43971466 10.11.2006 року відповідачці було передано придбаний нею товар. Грошові кошти перераховані банком згідно рахунку фактури №0645.

Зі змісту договору також вбачається, що строк кредитування становить 12 місяців, тобто з 10.11.2006 по 12.11.2007 року.

Отже, судом встановлено, що 10 листопада 2006 року позичальнику був виданий кредит на придбання товару зі строком дії до 12.11.2007 року.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розтрочка») (Стандарт), терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 266 ЦК України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З наданого до суду розрахунку вбачається, що погашення заборгованості по договору не здійснювалось. Більш детального розрахунку суду надано не було. Обов'язок доказування позовних вимог, згідно ст. 10, 60 ЦПК України лежить на позивачу.

Оскільки кінцевим строком виконання зобов'язань за умовами кредитного договору визначено 12.11.2007 р. то перебіг позовної давності повинен відраховуватись з цієї дати та закінчується 12.11.2012 року.

Позивач із зазначеним позовом звернувся до суду аж 07.04.2014 року, тобто майже через 1 рік 5 місяців після настання у позивача права вимоги та обізнаності про порушення своїх прав.

Позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності.

Всупереч вимогам ст.ст. 15, 15-1, 30 ЦПК України позивачне надав достатніх та беззаперечних доказів в частині наявності правових підстав для переривання строків позовної давності чи поважності причин її пропуску.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, раховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Врахувавши положення п. 31 вищевказаної Постанови Пленуму ВССУ та те, що договір був наданий на придбання товару, а тому в силу норм Закону України «Про захист прав споживачів» є договором споживчого кредитування, та те, що поважних причин порушення позивачем строку позовної давності по стягненню заборгованості, яка виникла з боку відповідача не встановлено, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 257, 259, 261, 267 ЦК України, п. 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Голопристанський районний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти з дня отримання його копії.

Суддя: А. А. Охтень