Вирок № 39325589, 17.06.2014, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9857/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 рік м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Савицького С.І.

при секретарі - Чумаченко О.О.

за участю прокурора - Мальцева М.В.

за участю захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гвардійське, Бахчисарайського району, Автономної Республіки Крим, громадянки України, працюючої керівником гуртка комунального закладу міського центру дитячої творчості у м. Білгород-Дністровському Одеської області, освіта вища, перебуває у шлюбі, на утриманні має одну неповнолітню дитину 2008 року народження, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 січня 2012 року, яке набрало законної сили 25 травня 2012 року, обвинувачену ОСОБА_2 зобов'язали надати доступ ОСОБА_3 до земельної ділянки загального користування, розташованої за адресою : Одеська область, АДРЕСА_2.

На виконання вищевказаного рішення, 27.02.2013 міськрайонним судом видано виконавчий лист №2-2749 від 27.02.2012, який скеровано до відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області для примусового виконання.

Старшим державним виконавцем ОСОБА_8. 15.04.2013 за даним фактом відкрито виконавче провадження за №ВП37555997.

Однак, обвинувачена ОСОБА_2, достовірно знаючи про необхідність виконати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2012, в період з 25.05.2012 по теперішній час, діючи умисно, з метою не виконання рішення суду, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України, не надала ОСОБА_3, доступ до земельної ділянки загального користування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 м. Білгород-Дністровський Одеської області, в результаті чого, рішення суду до теперішнього часу не виконано.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 382 ч. 1 КК України винною себе не визнала. Пояснила, що ОСОБА_3 подала позовну заяву до суду з 4 вимогами, а саме: відміна акту передачі у приватну власність земельної ділянки, відміна акт узгодження земельної ділянки, поновити її право користування земельної ділянки загального користування, і встановити порядок користування земельної ділянки. Судовим рішенням ОСОБА_3 було відмовлено в 3 пунктах і задоволено їй в праві користуванні земельної ділянки загального користування. Земельну ділянку, якою вона користується, рішенням сесії міської ради в 2005 році передали їй у власність. В 2003 році ОСОБА_3 дала свою згоду на передачу у власність їй земельної ділянки саме в тих розмірах які були визначені документацією. На той момент і по сьогоднішній день землею загального користування, яка була визначена ОСОБА_3, є земля, яка незаконна забудована ОСОБА_3 Вона їй не перешкоджає у користуванні земельною ділянкою та виконала рішення суду, так як вона на тій території земельної ділянки ОСОБА_3 незаконно збудувала забудови. Це підтвердили також її свідки. Пояснила, що свідки обвинувачення путались у своїх показах. Вважає, що обвинувачення не доведено, у зв'язку з чим необхідно винести по відношенні до неї виправдувальний вирок.

Крім не визнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, її винуватість підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що у них з обвинуваченою ОСОБА_2 спільний двір. Він з дружиною подали до суду позовну заяву до обвинуваченої ОСОБА_2 у зв'язку з тим що їх законні права були порушені, що вони не можуть користуватися земельною ділянкою. Суд виніс рішення, в якому задовольнив їх позовні вимоги в частині надання права користуватися земельною ділянкою ОСОБА_3., однак обвинувачена ОСОБА_2 не виконує рішення суду. Державний виконавець ОСОБА_8. декілька разів приходив та повідомляв обвинувачену ОСОБА_2 про необхідність виконання рішення суду. Також йому відомо що державним виконавцем складався акт грошового стягнення за невиконання рішення суду, але про їх хід йому не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка у судовому засіданні пояснила, що обвинувачена ОСОБА_2 не виконує рішення суду. Рішенням суду їй надано право доступу до двору загального користування. Державним виконавцем декілька разів складався акт про накладення штрафу на обвинувачену ОСОБА_2 щодо невиконання рішення суду;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що погано пам'ятає всі події. З оголошених судом його свідчень він пам'ятає, що був присутній у якості понятого на АДРЕСА_2 біля міліції, де державний виконавець зачитував рішення суду обвинувачені. Потім він розписався де йому вказав слідчій;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2013 року його запросили працівники міліції бути свідком. Чітко, що було, він не пам'ятає. Після оголошення його свідчень, пояснив, що був присутній на АДРЕСА_2 ще з одним понятим, де читали якусь бум агу обвинуваченій. Після він розписався у протоколі;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що він працює державним виконавцем. Пам'ятає, що в його провадженні був виконавчий лист про відновлення права на користування земельною ділянкою загального користування по АДРЕСА_2. Обвинуваченій було запропоновано добровільно виконати рішення суду, але цього зроблено не було. Ним було двічі накладено штраф обвинувачену за не виконання рішення суду. Оскільки обвинувачена продовжувала не виконувати рішення суду, матеріали були направлені до правоохоронних органів для порушення кримінальної справи;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_2 з 1970 року. Їй стало відомо від ОСОБА_2, що її пред'явлено обвинувачення за те, що вона не допускає сусідів до двору загального користування. Нові сусіди, а саме сім'я ОСОБА_3 забудувала свою територію двору забудовами. Їй відомо, що ОСОБА_2 не має державного акту на земельну ділянку, але рішенням сесії міської ради земельну ділянку передано особисто ОСОБА_2 для користування;

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_2 з 1984 року. На земельній ділянці з 1984 року стояв будинок, який належав кільком власникам. Саме той двір, який зараз займає ОСОБА_2 завжди належав їй. Державного акту на право власності на земельну ділянку на скільки їй відомо немає;

- показання свідка ОСОБА_11, яка у судовому засіданні пояснила, що їй відомо стосовно того, що існує рішення суду про надання доступу ОСОБА_3 до двору, який належить ОСОБА_2 Зазначила, що двір був завжди розділений на два власники і вони завжди ходили по частині двора ОСОБА_2 Вона не чинить сусідам перешкоди в користуванні земельною ділянкою;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 з 1987 року. Її обвинувачують в тому, що вона не надає права користування своєю земельною ділянкою сусідам. Земельна ділянка, яка належала ОСОБА_3 вся забудована, однак йому не відомо чому ОСОБА_2 повинна надавати свою земельну ділянку для користування ОСОБА_3. Зазначив, що ОСОБА_2 не перешкоджає користуватися земельною ділянкою ОСОБА_3;

- показаннями свідка ОСОБА_13., яка у судовому засідання пояснила, що вона разом зі своїм батьком будувала той будинок. При розлученні батьків будинок з земельною ділянкою були розділені між ними. Для того, щоб однаково розділити та не було сварок батькові у дворі виділили літню кухню з підвалом. Були скандали, але розмова була такою, щоб зробити два виходи на вулицю окремо для матері та для батька. Мати написала заповіт на своїх дочку та сина, але вони померли раніше тому залишилися спадкоємцями внуки та невістка. Стало питання та їм треба було ділити ту частину будинку і батько заповів ту частину ОСОБА_2 Питання стосовно землі не стояло. Земля була поділена відповідно до поділених часток будинку. Після того, як з'явилася сім'я ОСОБА_3 почались скандали. Вони почали забудовувати свій двір.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- поданням державного виконавця на адресу Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області, про розгляд питання, щодо встановлення в діях фізичної особи ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого КК України, як за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили або перешкоджає його виконанню (а.с. 11)

- постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2013 року, відповідно до якої відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа №2-2749 від 27.02.2013 року про поновлення права ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою загального користування розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в м. Білгород-Дністровський Одеської області, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати доступ ОСОБА_3 до земельної ділянки загального користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, м. Білгород - Дністровський, Одеської області (а.с13);

- актом державного виконавця від 23.05.2013 року, згідно якого на ОСОБА_2 буде накладено штраф у розмірі 170 гривень за невиконання рішення суду (а.с.14);

- актом державного виконавця від 29.05.2013 року, згідно якого на ОСОБА_2 буде накладено штраф у подвійному розмірі у сумі 340 гривень за невиконання рішення суду (а.с. 16);

- постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2013 року, згідно якої виконати рішення суду без участі боржника неможливо, державним виконавцем застосовані до боржника штрафні санкції та інші заходи (а.с. 18);

- копією рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2012 року, згідно якого було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 частково, а саме поновлено право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою загального користування розташованою за адресою: АДРЕСА_2 у м. Білгород-Дністровський Одеської області, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надання доступу ОСОБА_3 до земельної ділянки загального користування (а.с.19-22);

- копією ухвали апеляційного суду Одеської області від 25.06.2012 року, якою рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2012 року залишено без змін.

Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винною обвинувачену ОСОБА_2 у скоєнні кримінальному правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, тобто умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Суд критично відноситься до свідчень обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що вона не скоювала кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, оскільки її вина повністю підтверджується доказами, зібраними як під час судового так і під час досудового слідства, а саме показами свідків обвинувачення, документами виконавчого провадження.

Стосовно показань свідків, які були допитані у судовому засідання за клопотанням обвинуваченої, суд не може розцінювати їх свідчення, як такі, що виправдовують обвинувачену ОСОБА_2, оскільки, проаналізувавши ці свідчення, суд вважає, що вони відносяться до цивільного спору за земельну ділянку, що не є предметом даного судового розгляду. З жодних цих свідчень не вбачається доказів належного виконання обвинуваченою ОСОБА_2 рішення суду, яке набрало законної сили.

Приходячи до висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_2, суд виходить з того, що мається рішення суду, яке набрало законної сили, по якому було відкрито виконавче провадження, під час якого державним виконавцем двічі пропонувалось обвинуваченій ОСОБА_2 добровільно виконати рішення суду, але, з тих підстав, що це зроблено не було, на обвинувачену двічі було накладено штраф за невиконання рішення суду. Після чого, виконавче провадження було закрито у зв'язку з тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, державним виконавцем застосовані до боржника штрафні санкції та інші заходи.

Таким чином, під час судового розгляду не було добуто жодного доказу про те, що обвинувачена ОСОБА_2 виконала рішення суду від 17.01.2012 року, у зв'язку з чим суд не може ухвалити виправдувальний вирок у відношенні обвинуваченої.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем роботи, її матеріальний та сімейний стан, те, що вона раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Враховуючи всі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2, а також те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, відповідно до ст. 12 КК України скоєне кримінальне правопорушення відноситься до категорії середньої тяжкості, суд вважає можливим обрати у відношенні обвинуваченої покарання, не пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням до неї покарання з випробуванням, з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, на підставі санкції даної статі призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК Україні звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий термін у 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_2 відраховувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 17.06.2014 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя :