Рішення № 39325571, 13.06.2014, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1394/13-ц

провадження № 2/368/19/14

Рішення

іменем України

"13" червня 2014 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представників позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_3 звернулася до суду та просить суд розділити між нею, ОСОБА_3, та відповідачем, ОСОБА_4, спільне майно, що знаходиться у частковій власності співвласників, виділивши їй в натурі 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, залишивши вхід до нього за нею, та земельну ділянку площею 0,0875 га (цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд) в рівних частках по ? частині кожному, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла їхня з відповідачем рідна сестра ОСОБА_5, яка за життя у власності мала певне майно.

У складі спадкового майна була частка в спірному на даний час житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, яка становила 4/5 його частини, та яка знаходилася на належній сестрі на праві власності земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель загальною площею 0,0875 га.

Співвласником іншої частки будинку, яка становила 1/5 його частину, на момент смерті сестри, був та залишається на даний час, відповідач по даній справі.

Спадщина нею та відповідачем по даній справі була прийнята та 31 березня 2009 року Кагарлицькою районною Держнотконторою їм були видано свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі нотконтори за № 1-1289, яким посвідчувалося їхнє право на рівні частки в належній померлій сестрі частці житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

01 квітня 2009 року отримане нею свідоцтво про право на спадщину за законом на частку будинку було зареєстровано в Кагарлицькому БТІ ( реєстровий № 3937 книги 12) та за нею було зареєстровано право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що було підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22342675.

В результаті чого, вказаний будинок, який складається власне із житлового будинку, загальна площа якого згідно плану, становить 79,6 м. кв. з урахуванням площі веранди та кухні; трьох сараїв та туалету, ? частини криниці, вимощення та паркану, перейшов у їхню з відповідачем спільну часткову власність без виділення часток в натурі.

Відтак, їхні частки з відповідачем у житловому будинку, після отримання відповідних правовстановлюючих документів стали становити, відповідно: його - 3/5 та її 2/5 частини житлового будинку.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі нотконтори за № 1-1291 до них перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0875 ( цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд) в рівних частках по ? частині без виділення часток в натурі.

У відповідності з вимогами частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, право якої, відповідно до частини 1 статті 358 ЦПК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно частини 2 вказаної статті співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а також згідно частини 1 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦПК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а відповідно до частини 1 статті 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а тому бажала виділити окрему частину будинку в натурі та використовувати її на власний розсуд.

Розділ житлового будинку (квартири) можливий лише в тому випадку, якщо кожному власнику можуть бути виділені окрема його частина з самостійним виходом, яка відповідає його частці в праві власності і яка може використовуватися як окрема квартира або які можна переобладнати в такі квартири.

Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА № 6/02-09 від 22 вересня 2009 року можливе перепланування спірного одноквартирного житлового будинку в двоквартирний, а рішенням виконкому Кагарлицької міської ради від 15 жовтня 2009 року № 184, прийнятого на підставі висновку відділу містобудування та архітектури, їй надано дозвіл на переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний.

Крім викладеного, вона являється вдовою, непрацездатною особою за віком, перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію в межах мінімального розміру. Крім неї на належній їй частці в будинку зареєстрована її дочка, яка має ряд захворювань та її малолітня дочка, а її внучка. Будь - яких інших доходів, крім пенсії вона не має, як не має іншого житла.

Відповідач працездатний та працює, отримує доходи, а також пенсію призначену йому достроково на пільгових умовах, має інше облаштоване житло, члени його сім'ї також працюють та отримують доходи.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з реєстру прав власності на частку в житловому будинку, технічним паспортом на будинок, свідоцтвами про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, висновком відділу містобудування та архітектури, рішенням міської ради, копією пенсійного посвідчення та довідкою про розмір отримуваної пенсії.

Позивач ОСОБА_4 просить суд провести між ним, ОСОБА_4, поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0875 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до належних їм часток, виділити йому, ОСОБА_4, наступні кімнати житлового будинку: 1-1 кімната площею 8,2 кв. м., 1-2 кімната площею 8,4 кв. м., кімната 1-3 площею 17,2 кв. м., кімната 1-4 площею 10,2 кв. м., кімната 1-5 площею 9,9 кв. м., а господарські споруди поділити відповідно до часток кожного співвласника, встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, виділити в натурі ОСОБА_4 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер ОСОБА_6. Після смерті, залишилась спадщина, в склад якої входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт на своє майно та зазначену частину житлового будинку ОСОБА_6 складений не був.

Згідно ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Після смерті, ОСОБА_6 його син ОСОБА_4 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р., відповідно до якого він успадкував 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла ОСОБА_5. Після смерті, залишилась спадщина, в склад якої входило 4/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 було складено заповіт, яким вона заповіла 4/5 частин житлового будинку своїй дочці, яка після смерті матері відмовилась від спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (який діяв на час відкриття спадщини) у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Після смерті, ОСОБА_4 він її брат - ОСОБА_4 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р., відповідно до якого він успадкував 2/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. він набув права власності на 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається із свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на інші 2/5 частини спадкового житлового будинку видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3.

Також, після смерті, ОСОБА_4 залишилась спадкова земельна ділянка площею 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. він успадкував після ОСОБА_4 1/2 частину вищезазначеної земельної ділянки. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на іншу 1/2 частину спадкової земельної ділянки видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3, тобто відповідача.

Після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом він не має можливості користуватись своєю частиною житлового будинку та земельної ділянки, оскільки між ним та відповідачем виникають постійні спори щодо користування частиною будинку. Відповідач не допускає його до будинку чим перешкоджає користуватись його частиною будинку.

Згідно ч. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Він неодноразово звертався до відповідача з проханням про поділ житлового будинку та виділ належної їй 3/5 частини будинку. Однак, відповідач відмовляється поділити житловий будинок та визначити його частку у житловому будинку, який є спільним майном його та відповідача, чим порушує його право на поділ та отримання частки спільного майна.

Також, відповідач відмовляється поділити спільну земельну ділянку, що також порушує його право.

Ним було запропоновано варіант добровільного розподіл житлового будинку, згідно якого йому можливо виділити наступну частину житлового будинку: 1-1 кімната площею 8,2 кв. м., 1-2 кімната площею 8,4 кв. м., кімната 1-3 площею 17,2 кв. м., кімната 1-4 площею 10,2 кв. м., кімната 1-5 площею 9,9 кв. м., а господарські споруди поділити відповідно до часток кожного співвласника.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток . праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Також необхідно поділити присадибну земельну ділянку біля житлового будинку. При ньому, земельну ділянку 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 необхідно поділити відповідно до часток співвласників, а саме: по 1/2 частині.

Позивач ОСОБА_3 та її представник просять розділити житловий будинок та земельну ділянку по другому варіанту висновку експертизи.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 просить провести поділ житлового будинку по варіанту 3, оскільки сторони мають погані відносити, тому і майно у їхньому спільному користуванні не можливо буде використовувати.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_3 задовольнити частково, а позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер ОСОБА_6, після смерті якого залишилась спадщина, в склад якої входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт на своє майно та зазначену частину житлового будинку ОСОБА_6 складений не був.

Згідно ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Після смерті, ОСОБА_6 його син ОСОБА_4 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р., відповідно до якого він успадкував 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_5, яка була рідною сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У складі спадкового майна після смерті ОСОБА_4 була частка у житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, яка становила 4/5 його частини, та на праві власності земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель загальною площею 0,0875 га.

ОСОБА_4 було складено заповіт, яким вона заповіла 4/5 частин житлового будинку своїй дочці, яка після смерті матері відмовилась від спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (який діяв на час відкриття спадщини) у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Після смерті, ОСОБА_4 позивач її брат - ОСОБА_4 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р., відповідно до якого він успадкував 2/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р. та свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. набув позивач ОСОБА_4 права власності на 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На інші 2/5 частини спадкового житлового будинку видано свідоцтво про право на спадщину за законом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на позивача ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожному громадянину України гарантується право на власність. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Він має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

У відповідності до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і

користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В абзаці першому пункту 6 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7 визначено, що при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

В матеріалах справи міститься висновок експерта № 8984/8985/13-43 судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2014 року, виготовлений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого експерт надає шість варіантів поділу житлового будинку та шість варіантів користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА № 6/02-09 від 22 вересня 2009 року можливе перепланування спірного одноквартирного житлового будинку в двоквартирний, а рішенням виконкому Кагарлицької міської ради від 15 жовтня 2009 року № 184, прийнятого на підставі висновку відділу містобудування та архітектури, надано ОСОБА_3 дозвіл на переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК).

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови, одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким житловий будинок належить на праві спільної власності.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Як роз'яснено у п. п. 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами і доповненнями, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Зазначені абзаци 1 і 2 пункту 19 стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

При встановленні порядку користування земельною ділянкою у резолютивній частині рішення суд повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці, загальна площа якої згідно технічного паспорту на домоволодіння складає 0,1000 га.

Разом із тим, між співвласниками виникають конфлікти з приводу спільного користування вказаним житловим будинком, надвірними будівлями та спорудами, а також присадибною земельною ділянкою, стосовно порядку користування якою будь-якої угоди між сторонами не існує з огляду на їх протилежні позиції з цього приводу, що є підставою для судового втручання в ситуацію з метою врегулювання взаємовідносин сторін, як співвласників вказаного вище нерухомого майна, яке перебуває у їх спільній частковій власності.

Таким чином, зважаючи на той факт, що між співвласниками спірного будинку виникли неприязні стосунки через постійні сварки з приводу користування як житловим будинком, так і земельною ділянкою, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та задоволення вимог ОСОБА_4

Згідно висновку проведеної за клопотанням сторін судової будівельно-технічної експертизи № 8984/8985/13-43 від 07.04.2014 року експертом з урахуванням розташування спірного житлового будинку, планування і розмірів приміщень, його конструктивних елементів, розташування надвірних будівель, розміру та конфігурацій земельної ділянки, ідеальних часток співвласників будинку запропоновано шість варіантів його реального поділу в натурі.

Найбільш оптимальний варіант виділу частини ОСОБА_4 в житловому будинку АДРЕСА_1 є з відступом від ідеальної частки в сторону зменшення.

При цьому, вирішуючи питання про поділ 2/5 та 3/5 частин спірного житлового будинку, який є об'єктом спільної часткової власності сторін, суд вважає прийнятним для використання та реалізації саме ІІІ варіант цього поділу, запропонований експертом, який, як і всі інші варіанти розподілу, передбачає виконання певного обсягу робіт з переобладнання внутрішніх приміщень будинку, у зв'язку з чим вважає за доцільне провести поділ 2/5 та 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками в натурі наступним чином:

· виділити ОСОБА_3:

Житлову (1-6) площею 7,60 кв.м; кухню (1-7) площею 10,80 кв. м.; кладову (1-8) площею 7,30 кв.м.; сарай Б, сарай В; туалет Г; ? забору h; ? колодязя; ? отмостки.

· виділити ОСОБА_4:

Веранду (1-1) площею 8,20 кв.м., коридор (1-2) площею 8,40 кв.м.; житлову (1-3) площею 17,20 кв.м; житлову (1-4) площею 10,20 кв.м; житлову (1-5) площею 9,90 кв.м.; крильцо з козирком; ? забору h; ? колодязя; ? отмостки.

Відповідно до зроблених розрахунків, грошову компенсацію необхідно виплатити співвласнику ОСОБА_3 на користь співвласника ОСОБА_4 у розмірі 7 729 грн. 50 коп.

Для здійснення зазначеного варіанту поділу житлового будинку між його співвласниками в натурі необхідно провести наступні переобладнання:

· ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями веранда (1-1) площею 8,2 кв.м. та кладову (1-8) площею 7,3 кв.м.

· ОСОБА_3 влаштувати вхід до приміщення кладова (1-8) площею 7,3 м2 влаштувати вхідні двері демонтувати віконний проріз; влаштувати дверний проріз між приміщеннями кухні (1-7) площею 10,8 кв.м та кладова (1-8) площею 7,3 кв.м.

· ОСОБА_4 в приміщенні житлової (1-5) площею 9,9 кв.м. влаштувати кухню.

У зв'язку з поділом зазначеного житлового будинку між його співвласниками в натурі право спільної часткової власності на цей житловий будинок відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України слід припинити.

Окрім того, суд вважає за необхідно визначити порядок користування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток у праві власності на домоволодіння, згідно варіанту № 3 висновку № 8984/8985/13-43 судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2014 року, виготовленого експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а саме:

· ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,1,6,5,7;

· ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,2,3,4,7

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності - задовольнити частково.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі задовольнити.

Розподілити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1, а саме:

Виділити ОСОБА_3:

Житлову (1-6) площею 7,60 кв.м; кухню (1-7) площею 10,80 кв. м.; кладову (1-8) площею 7,30 кв.м.; сарай Б, сарай В; туалет Г; ? забору h; ? колодязя; ? отмостки.

Виділити ОСОБА_4:

Веранду (1-1) площею 8,20 кв.м., коридор (1-2) площею 8,40 кв.м.; житлову (1-3) площею 17,20 кв.м; житлову (1-4) площею 10,20 кв.м; житлову (1-5) площею 9,90 кв.м.; крильцо з козирком; ? забору h; ? колодязя; ? отмостки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями веранда (1-1) площею 8,2 кв.м. та кладову (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_3 влаштувати вхід до приміщення кладова (1-8) площею 7,3 м2 влаштувати вхідні двері демонтувати віконний проріз; влаштувати дверний проріз між приміщеннями кухні (1-7) площею 10,8 кв.м та кладова (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_4 в приміщенні житлової (1-5) площею 9,9 кв.м. влаштувати кухню.

Встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до частин в домоволодінні по 1/2., а саме:

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,1,6,5,7;

ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,2,3,4,7.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 за відступ від ідеальної частки 7 729 (сім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн.. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення

Суддя: І. І. Шевченко