Постанова № 39321919, 15.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/582/14

15 травня 2014 року 12год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Махаринця Д. Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доДержавна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,ВСТАНОВИВ :

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 221-19 від 23.04.2013 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що така вимога в установленому порядку позивачу вручена не була.

В попередньо проведених судових засіданнях представник позивача просив суд задовольнити позов повністю. Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнавала з підстав викладених в письмових запереченнях. В раніше проведених судових засіданнях представник відповідача також пояснив, що 23.04.2013 р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виставлено податкову вимогу № 221-19 у зв'язку із наявністю суми податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 50 802,73 грн. В подальшому оскаржувана податкова вимога направлена на адресу позивача в порядку визначеному Податковим кодексом України, в зв'язку з чим в задоволенні позову просив відмовити.

В судове засідання 15.05.2014 р. представники не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Явка сторін обов'язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якою передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 28.10.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серія В03 №260717.

23.04.2013 року позивачу виставлено податкову вимогу № 221-19 про сплату суми податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 50 802,73 грн.

Відповідно до пп. 4 п.1 ст. 16 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В розумінні п.п. 14.1.153. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

З облікової картки позивача вбачається, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, станом на дату розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 64040 грн. 51 коп., яка виникла у зв'язку із несплатою узгодженого грошового зобов'язання самостійно визначеного позивачем та визначеного контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення, яке набуло статусу узгодженого за результатами судового оскарження. Факт існування податкового боргу визнаний представником позивача в судовому засіданні.

Порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби врегульований Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 N 1113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2012 р. за № 1909/22221 (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.2. Порядку, податкова вимога формується, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки;

- контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

Згідно з п. 4.6 Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою):

- юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення;

- фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на адресу за її місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Диспозиція норми п. 4.6 Порядку є за своїм характером альтернативною та визначає декілька варіантів поведінки контролюючого органу при направленні (врученні) податкової вимоги платнику податків - фізичній особі. Зокрема, податкова вимога вважається надісланою (врученою) якщо: по-перше, податкова вимога вручена особисто фізичній особі (її законному представнику) під розписку; по-друге, податкову вимогу надіслано на адресу фізичної особи за місцем її проживання листом з повідомленням про вручення; по-третє, податкову вимогу надіслано за останнім відомим місцезнаходження такої фізичної особи листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи податкова вимога № 221-19 від 23.04.2013 р. надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду представник відповідача пояснив, що податкова вимога направлена за останнім відомим місцезнаходженням фізичної особи, а саме, за місцем фактичного провадження господарської діяльності позивачем.

Судом досліджено витяг з акта планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 130/3097218517/17-100 від 14.05.2012 р.

Згідно п. 1.8 акта перевірки № 130/3097218517/17-100 від 14.05.2012 р., у користуванні позивача на умовах оренди перебувають два приміщення:

1. Офісне приміщення орендоване згідно договору № 3/2011 від 01.01.2011 р. у ВК «Контракт», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

2. Склад для зберігання та реалізації продукції орендований згідно договору суборенди № ДГ-5 від 01.05.2011 р. з ТОВ «БМУ ім. Набільського», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Геофізиків, 12.

Судом досліджено копію договору оренди офісного приміщення № 3/2011 від 01.01.2011 р. укладеного між фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1, у подальшому іменованим «Орендар» з одного боку та виробничим кооперативом «Контракт», у подальшому іменованим «Орендодавець», з другого боку (далі Договір)

Згідно п. 1.1 Договору, для оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування офісне приміщення (об'єкт) за адресою: АДРЕСА_1, на другому поверсі, площею 10,5 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 Договору, приміщення, що орендується, надається Орендарю для розташування ділового офісу.

Згідно пояснень представника позивача, наданих в ході судового розгляду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2013 року не орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а господарську діяльність провадить у м. Рівному.

Такі доводи представника позивача, не беруться до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата є договірною і становить 80,00 грн. за один місяць (в т.ч. ПДВ 20%). Всього 840,00 грн. в т.ч. ПДВ 140,00 грн.

Судом досліджено додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової звітності з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за квітень 2013 року.

Відповідно до додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року, позивач в періоді, в якому було направлено податкову вимогу, мав операції з придбання у ВК «Контракт» (код 21542691) товарів, робіт (послуг) на суму 857,28 грн.

Крім того, в ході судового розгляду судом досліджено копію додаткової угоди № 1 від 01.09.2010 р. до договору оренди № 3/2010 від 01.01.2010 р.

Згідно п. 2 Додаткової угоди, стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду забезпечено телефонним номером 566-14-32.

Судом досліджено копію податкової декларації по податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року. У спеціальному полі 06 податкової декларації по податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року вказано номер телефону: (044) 556-14-32.

Таким чином, доводи представника позивача, про не перебування в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає безпідставними та такими, що спростовані належними та допустимим доказами.

Окрім того, в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача, що стверджує відсутність у нього прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про направлення (вручення) податкової вимоги № 221-19 від 23.04.2013 р. позивачу у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та направлені на ухилення від сплати узгоджених сум податкового боргу.

В судовому засіданні відповідач заперечуючи проти позову, належними та допустимими доказами довів правомірність спірної вимоги.

У зв'язку з викладеним вище у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 221-19 від 23.04.2013 р. слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 221-19 від 23.04.2013 р. відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.