Постанова № 39321890, 08.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1226/14

08 травня 2014 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Степанюк Е.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник позивача : ОСОБА_2

відповідача: представник представник Брагіна О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Відділу Державної автомобільної інспекції Управління інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів начальника Управління МВС України в Рівненській області про його звільнення, поновлення на роботі на посаді начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення ДАІ в м. Рівне УМВС.

В ході судового розгляду відповідача - Відділ Державної автомобільної інспекції Управління інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області було замінено на належного - УМВС України в Рівненській області, уповноважений представник повідомлений належним чином про дату час і місце судового розгляду справи прибув у судове засідання.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі пояснили, що накази №238 від 07.08.2002 року та №82 о/с від 08.08.2002 року в частині, що стосуються Позивача, є незаконним і підлягають скасуванню з тих підстав, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, не визнач ено, в чому саме полягають порушення вчинені саме Позивачем, причинний зв'язок між вчинками Позивача та наслідками, порушено визначений законом порядок накладання дисциплінарного стягнення, зокрема, Позивача не ознайомлено з вказаними наказами, не відібрано пояснення, в зв'язку з цим просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Управління МВС України в Рівненській області в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Зазначала про те, що оскаржені накази є законними та обґрунтованими та такими. Що прийняті у відповідності до норм чинного на час звільнення законодавства, звертала увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення позивача його представника та заперечення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, суд, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Таким чином, спір з приводу звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ належить до юрисдикції Рівненського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання його звільнення відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, протиправним та поновлення на посаді, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що позивач майор міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на час звільнення займав посаду начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення ДАІ в м. Рівне УМВС.

Наказом Начальника УМВС України в Рівненській області № 238 від 07.08.2002 року "Про порушення вимог Правил державної реєстрації транспортних засобів працівниками Рівненського МРЕВ ДАІ УМВС та їх покарання" за порушення вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України в частині, що стосується порядку реєстрації транспортних засобів, особисту недисциплінованість, недбале ставлення до виконання службових обов'язків начальника Рівненського МРЕВ ВДАІ УМВС України в Рівненській області майора міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ

За фактами, які зазначені в даному наказі проводилось службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 07.08.2002 року у якому вказано про наявність підстав для звільнення позивача із займаної посади з яким Позивач отримав змогу ознайомитись під підпис 28.04.2014 року після подання ним відповідної заяви 28.04.2014 року.

07.08.2002 року було складено подання до звільнення з органів внутрішніх справ по ст. 64 пункт «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом від 08.08.2002 року №82 о/с майора міліції ОСОБА_1 згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів МВС по ст. 64 пункт «Є» (за порушення дисципліни) з яким Позивач був ознайомлений під підпис 28.04.2014 року після подання ним відповідної заяви 28.04.2014 року.

Питання проходження публічної служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовані спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, а також Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР затвердженим Указом Президії Верховної ради Української РСР 29 липня 1991 року N1368-XII (Указ втратив чинність на підставі Закону N 3460-IV ( 3460-15 ) від 22.02.2006).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міліцію", міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.

Частиною 5 статті 21 Закону України "Про міліцію" визначено, що працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.

Згідно з п. 11-12 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (далі - Інструкція), проведенню службового розслідування, як правило, повинна передувати підготовка, в ході якої працівник, якому воно доручено, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство та інші нормативно-правові акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, а також збирає іншу необхідну інформацію для забезпечення всесторонності, повноти та об'єктивності розслідування.

Керівники, що призначили службове розслідування, або за їх дорученням начальник інспекції по особовому складу, відповідно до п. 12 Інструкції, визначають готовність працівників до виконання завдання, затверджують план намічених заходів та контролюють своєчасність і правильність проведених дій, а також мають право давати вказівки (письмові) про напрямок і об'єм розслідування, доручати його кільком особам, передавати матеріали від однієї особи іншій і особисто брати участь у проведенні службового розслідування

Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти відводи щодо працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення (заяви і скарги подаються керівнику, який призначив розслідування, або вищому за чином керівнику, який щодо цього приймає рішення, про що інформується заявник); знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці.

Вказана Інструкція містить аналогічну імперативну норму в якій передбачені обов'язки посадової особи при проведенні службового розслідування, а саме у п.14.8 Інструкції вказано, що посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана: ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

Пункт 14 Інструкції зобов'язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.

Позивач в судовому засіданні ствердив, що він був позбавлений можливості реалізувати вище перелічені права в зв'язку з тим, що він не був ознайомлений із ходом розслідування та затвердженим висновком службового розслідування щодо нього.

У представника відповідача були відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з ходом судового розслідування та висновком службового розслідування.

У Пункті 26 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При порушенні дисципліни спільно кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного винного окремо. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.

Перед накладанням стягнення, що оголошується в наказі, від винного береться пояснення.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів про ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування та з висновком службового розслідування від 07.08.2002 року також його було позбавлено можливості надати пояснення перед накладенням стягнення, чим грубо порушено норми чинних на той час Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

А відтак, суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вимог чинного на час проведення службового розслідування та звільнення Позивача законодавства, ОСОБА_1 був суттєво обмежений в своїх правах при проведенні службового розслідування та фактично позбавлений права для ознайомлення з висновком службового розслідування.

Відповідно до п. 27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Крім того, при звільнені позивача не було враховано, що позивач за час проходження служби в органах внутрішніх справ зарекомендував себе сумлінним працівником, характеризувався позитивно, в судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненнями представників сторін, позивачем, що до ОСОБА_1 впродовж 1991-2001 років застосовувались численні заохочення, за час трудової діяльності в органах МВС України зарекомендував себе з позитивного боку, на посаді начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області працював не тривалий час, що підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями трудової книжки та послужним списком ОСОБА_1

Отже, суд зауважує, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Крім того, в наказах про звільнення відповідачем не зазначено в чому полягає порушення саме службової дисципліни позивача та не доведено зв'язку між його діями та фактом порушення вимог Закону України «Про міліцію».

Виходячи з викладених вище обставин та системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення не відповідає обставинам виниклої ситуації, не є співрозмірним та винесене всупереч встановленого законом порядку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в статті 8 Конституції України та статті 22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За досліджених судом обставинах, дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що полягає у не наданні позивачу права ознайомитись з висновками службового розслідування, подати заперечення на висновок службового розслідування перед поданням на розгляд керівництву результатів службової перевірки.

Приймаючи рішення по справі суд встановив, що Позивачем не пропущений строк звернення до суду оскільки згідно з відміткою наявною на Наказі №238 від 07.08.2002 року та Висновку службового розслідування від 07.08.2002 року ОСОБА_1 ознайомився з ними 28.04.2014 року, а отже не пропустив передбачений ч.3 ст.99 КАС України строк звернення до суду.

Виходячи із таких обставин суд вважає, що в даному випадку, суб'єкт владних повноважень діяв не добросовісно, тобто з відсутністю щирого наміру щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області наказу від 19.07.2010 року № 493 "Про порушення службової дисципліни працівниками УДАІ УМВС та притягнення винних до дисциплінарного відповідальності" яким позивачу оголошено сувору догану.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування наказів УМВС України в Рівненській області № 238 від 07 серпня 2002 року, № 82 о/с від 08 серпня 2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та його поновлення на посаді яку він займав на час звільнення.

Рішення в частині поновлення на посаді слід допустити до негайного виконання відповідно до ч.1 ст.256 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області №238 від 07.08.2002 року та №82 о/с від 08.08.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області з 08.08.2002 року, а в разі її зайняття (або відсутності посади) на іншій рівнозначній атестованій посаді.

Рішення в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.