Постанова № 39321762, 12.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 914/635/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 15.05.2014р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014р.

у справі № 914/635/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Галичина", м.Радехів

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Ременівський молокозавод", с.Ременів, Львівська обл.

відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Бердянськ, Запорізька обл.

про стягнення 94543,18 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/635/14 (суддя Мазовіта А.Б.) позов приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ) «Галичина» задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_2 на користь позивача 90812,37 грн. основного боргу, 3730,81 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Ременівський молокозавод» відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до якого позивач поставляв відповідачу протягом серпня-жовтня 2012 року молочну продукцію. Проте, оскільки відповідачем були порушені зобов'язання по оплаті отриманого товару, позов про стягнення заборгованості підлягав задоволенню. В задоволенні вимог до відповідача-1 відмовлено у зв'язку з припиненням договору поруки.

Дане рішення оскаржив відповідач-2, оскільки вважає, що при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що він не був належним чином повідомлений про судовий розгляд і був позбавлений можливості захищати свої права; відповідач кошти за поставлений товар сплачував, а висновок суду, що саме накладні за спірний період не були оплачені ґрунтується на припущеннях; видаткові накладні мають недоліки, які не були враховані судом першої інстанції (не містять печатки відповідача-2; не вбачається хто вчиняв підпис на них; містять виправлення і позначки «заміна»); позивач не довів загальну вартість договору і загальну суму боргу; посилання суду на акти звірки - безпідставні, а з умов договору не вбачається обов'язку відповідача-2 в призначенні платежу вказувати реквізити накладних.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві він зазначив, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини та врахував усі докази, які підтверджують невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Вказане підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвали суду від 23.05.2014р. за їх поштовими адресами (а.с. 139, 140). Оскільки в справі достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представників позивача та відповідачів.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

16.03.2012р. між ПрАТ «Галичина» (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір №10/2012 купівлі-продажу товарів (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язувався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (а.с. 20-21).

В період з 09.08.2012р. по 01.10.2012р. на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 90812,37грн. що підтверджується копіями видаткових накладних, наявних в матеріалах справи (а.с. 22-55).

Крім цього, 16.03.2012р. між ПрАТ «Галичина» (кредитор) та ТзОВ «Ременівський молокозавод» (поручитель) було укладено договір поруки №2, відповідно до якого поручитель зобов'язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_2 (боржником), зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №10/2012 від 16.03.2012 р. (а.с. 62).

За умовами п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань із оплати, поставленого згідно договору товарів №10/2012 від 16.03.2012 р., поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього шляхом сплати кредитору відповідних сум, з урахуванням положень п. 1.3. договору на поточний рахунок кредитора протягом двох днів з моменту повідомлення кредитором про невиконання договору купівлі-продажу товарів №10/2012 від 16.03.2012 р. боржником.

Невиконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару спричинило виникнення заборгованості в розмірі 90812,37 грн. та стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про солідарне стягнення вказаної суми з відповідачів-1 та -2.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю товару в також інші умови, вказані в накладних, є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п.п.8.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому разі до моменту його остаточного підписання.

Відповідно до п.3.4 договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент продажу товару та підписання сторонами відповідної накладної.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що такі містять печатку та підпис уповноваженої особи постачальника, а також підпис покупця про отримання товару. Судом не беруться до уваги твердження скаржника про недоліки накладних, які полягають у відсутності печатки покупця, оскільки фізична-особа підприємець може здійснювати свою діяльність без наявності печатки. Твердження про те, що в накладних не зазначено інформації про особу, яка підписувала дані накладні з боку покупця також не беруться до уваги, оскільки відповідач-2 не заперечує факту отримання товару за накладними, а з візуального їх огляду вбачається те, що підписував ці накладні саме ОСОБА_2

Стаття 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.4. договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару покупцю на підставі накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається факту здійснення відповідачем-2 будь-яких оплат за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №10/2012 від 16.03.2012р. Витяг руху безготівкових розрахунків, наданий відповідачем-2 в підтвердження сплати коштів (а.с. 89) судом не береться до уваги, оскільки відображає розрахунки між позивачем і відповідачем-2 по договору б/н від 18.05.2012р. У зв'язку з цим судом не беруться до уваги і покликання скаржника на необов'язковість зазначення ним реквізитів накладних в графі «Призначення платежу» платіжних документів.

Відтак, зважаючи на положення п.5.4 договору купівлі-продажу та на несплату відповідачем-2 вартості поставленого йому товару, строк виконання обов'язку щодо такої сплати настав і, більш-того, був відповідачем-2 пропущений.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства і договірні умови, а також на те, що факт поставки товару підтверджується накладними на загальну суму 90812,37 грн., які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печатки позивача, беручи до уваги відсутність доказів погашення відповідачем-2 спірної заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 90812,37 грн. і підлягає до стягнення.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про безпідставність позовних вимог до відповідача-1 зважаючи на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України та п.3.2 договору поруки, де як одну з підстав його припинення визначено непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом одного місяця з моменту настання строку виконання зобов'язання боржником. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк виконання зобов'язання по оплаті товару за першою накладною в спірний період настав 31.08.2012р., а за останньою - 23.10.2012 р., проте, в межах місячного строку позивач не пред'явив вимог до відповідача-1, відтак порука припинилася 23.11.2012 р.

Стосовно тверджень скаржника, що позивачем не обґрунтовано загальну суму заборгованості, то такі безпідставні. Пунктом 5.3 договору визначено, що загальна вартість договору складається з сум накладних, за якими був здійснений відпуск товару. Відповідно до п. 1.3, відомості, що містяться в накладних є невід'ємними частинами даного договору. Позивачем визначено спірний період, за який він пред'явив вимогу про стягнення суми заборгованості та надано в підтвердження цього відповідні накладні.

На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом було підставно взято до уваги акти звірків розрахунків між сторонами (а.с. 56-61), які, в порядку ст.43 ГПК України, були оцінені судом в сукупності з іншими доказами та обставинами справи. Колегія суддів при цьому звертає увагу на те, що оскаржуване рішення не базується винятково на актах звірки, а відповідач, в порядку ст.33 ГПК України, не був позбавлений можливості довести ті обставини, на які він посилається, проте цього не зробив.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення 3730,81 грн. 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення в цій частині.

Колегія суддів також не приймає до уваги аргументи скаржника про порушення судом принципу змагальності сторін та позбавлення судом скаржника права на захист своїх інтересів. З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 повідомлявся як про призначення справи до розгляду, так і про відкладення розгляду та про прийняття рішення, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення, що наявні в матеріалах справи (а.с. 5, 69, 77, 117, 133). Ухвали суду від 25.02.2014р., 13.03.2014р. та 24.03.2014р. були направлені відповідачу-2 за адресою, зазначеною ним в тексті договору купівлі-продажу (71100, Запорізька обл., м.Бердянськ, просп.Волі, 38, а.с. 21, зворот), а ухвала від 07.04.2014р. та рішення від 24.04.2014р. були направлені за адресою, відомості про яку містяться в ЄДРЮОФОП (71100, Запорізька обл., м.Бердянськ, пров.Транспортний, 10/31, а.с. 94). При цьому, відповідач-2 скористався своїм правом, передбаченим ст. 59 ГПК України і подав відзив, в якому виклав свої доводи та заперечення (а.с.82-88). Та обставина, що відповідач-2 отримував поштові відправлення через 2-3 тижні після їх відправки судом, колегією суддів не береться до уваги, оскільки в даному випадку суд першої інстанції належним чином здійснював повідомлення відповідача-2 про судові засідання, а зважаючи на встановлені нормативи пересилки поштових відправлень по Україні, таку ситуацію можна пояснити недобросовісними діями відповідача-2. Разом з тим, ухвалу від 25.02.2014р. відповідач-2 отримав перед призначеним судовим засіданням.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Зокрема, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв'язку із цим, твердження ФОП ОСОБА_2 про ненадання судом можливості скаржнику здійснити скаржнику захист своїх прав, судова колегія розцінює, як зловживання скаржником своїми процесуальними правами.

Інші доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/635/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 19.06.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.