Рішення № 39321518, 16.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.14р. Справа № 904/2446/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12 387,25 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник Миколайчук С.В., довіреність б/н від 09.09.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД" про стягнення 12 387,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання 12.12.2012 дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, власником якого є позивач, а відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем, а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 13.05.2014р.

13.05.2014р. представник позивача в судовому засіданні надав до матеріалів справи клопотання про долучення витребуваних судом документів.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 29.05.2014р.

29.05.2014р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.06.2014р.

10.06.2014р. представник позивача надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі, просив суд в позові відмовити.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2014р.

16.06.2014р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, просив суд в позові відмовити.

16.06.2014 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2012 року близько 09 год. 10 хв. на автомобільній дорозі Київ-Ковель трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_2, який належить ОСОБА_3, автомобіля НОМЕР_3 та автомобіля НОМЕР_4, що належить ТОВ "Арсенал-Центр" (позивачу).

Відповідно до постанови Бородянського районного суду Київської області від 30.01.2013 року по справі №360/4/13 з урахуванням постанови Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2013 року (а.с.21-22), дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2, який рухаючись на 48 км., 700 м. на автодорозі Київ-Ковель не врахував дорожньо-транспортну обстановку і здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 та автомобілем НОМЕР_4.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 30.01.2013року ОСОБА_2 визнано винним у вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.12.2012 року та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Право власності позивача на автомобіль НОМЕР_6 підтверджується наявним в матеріалах справи технічним паспортом серії НОМЕР_8 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. (а.с.47)

Відповідно до звіту № 910 від 06.06.2013, складеного ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, внаслідок його пошкодження при ДТП станом на 12.12.12р. становить 11130,10 грн. (а.с.25-35)

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_7 -ОСОБА_3 застрахована у відповідача, що підтверджується полісом №АВ6204078.

У зв'язку з цим, 20.06.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист №355 з копіями довідки про ДТП, постанови Бородянського районного суду Київської області від 30.01.2013року та звіту №910 від 06.06.2013р., яким позивач просив відповідача відшкодувати завдану матеріальну шкоду внаслідок ДТП у розмірі 11130,10грн. (а.с.54) Зазначений лист було отримано відповідачем 02.07.2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення з відміткою представника відповідача про отримання. (а.с.53)

Оскільки відповідач відповідь на вищезазначений лист не надав, 14.10.2013 року позивач повторно направив відповідачу лист за №626 про виплату страхового відшкодування та пакет необхідних документів. Позивач повідомив відповідача, що оскільки у наданій відповідачу раніше постанові Бородянського районного суду Київської області від 30.01.2013року відсутні відомості щодо участі автомобіля позивача у вказаному ДТП, позивач звернувся до Бородянського районного суду Київської області з заявою про виправлення описки у постанові від 30.01.2013р.(а.с.79), в результаті чого, постановою Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2013р. було виправлено описку у описовій частині постанови від 30.01.2013р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та вказано третім учасником ДТП автомобіль НОМЕР_4. (а.с.56) Зазначений лист було отримано відповідачем 19.10.2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення з відміткою представника відповідача про отримання. (а.с.57)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодної відповіді на звернення позивача не надав, у зв'язку з чим 06.12.2013 року позивач в третє направив на адресу відповідача листа за №792 із вимогою надати інформацію щодо результатів розгляду листів № 355 від 20.06.2013 року та №626 від 14.10.2013 року. (а.с.58) Відповідач отримав зазначений лист 12.12.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням. (а.с.59)

Відповідач отримавши вказаний лист, грошові кошти не сплатив, будь-якої відповіді на адресу позивача з цього приводу не надав.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем за полісом №АВ6204078 приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед", що не заперечується відповідачем, позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування саме до відповідача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у п.37.4 якої встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 910 від 06.06.2013, складеного ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 при ДТП становить 11130,10 грн. (а.с.25-35) Вказаний звіт складено на підставі калькуляції/виновку №910 від 06.06.2013р., відповідно до якого у вартість ремонту враховано ПДВ, у зв'язку з чим суд зазначає наступне:

Судова автотоварознавча експертиза проведена у відповідності до вимог чинних на момент настання страхового випадку нормативних актів (Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою KM України від 10.09.2003 №1440; Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року), якими встановлено порядок визначення розміру матеріальної шкоди та оцінки пошкоджень транспортних засобів.

Згідно зі ст.ст.2,4,8 ч.ч.1,16 ст.9, ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Відтак, в силу приписів ч.2 ст.14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, оскільки фактичного ремонту пошкодженого автомобіля позивачем виконано не було та витрати позивача на оплату ПДВ по такому ремонту не були понесені, то відсутні підстав для компенсації позивачу, як потерпілому в ДТП, суми ПДВ, включеного судовим експертом до складу матеріального збитку, а тому суд вважає за необхідне виключити суму ПДВ у розмірі 1855 грн. 02 коп. з заявленої позивачем до стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 11130,10 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 9275 грн. 08 коп., тобто за вирахуванням податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500 грн. 00 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 34.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у випадку проведення експертизи за кошт потерпілого, страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено кошти за проведення експертизи з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4, в розмірі 500,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 005171 від 07.06.2013 р.(а.с.51)

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 757 грн. 15 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, оскільки заява про страхове відшкодування, в якій містилась інформація щодо участі у ДТП автомобіля, що належить позивачу була надіслана позивачем та отримана відповідачем 19.10.2013 р., страховик був зобов'язаний не пізніше як до 16.01.2014р. прийняти рішення про здійснення сплати страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, чи відмовити у здійснення сплати страхового відшкодування, про що повідомити заявника відповідно до ч. 36.2. ст. 36 Закону.

Оскільки протягом встановленого терміну у 90 днів, вмотивованої відмови у здійсненні страхового відшкодування на адресу позивача від відповідача не надходило, а тому суд вважає, що визначений позивачем період нарахування пені (з 01.10.2013р. по 09.04.2014р.) є невірним, так як перший лист №355 від 20.06.2013р. не містив доказів щодо участі у ДТП автомобіля, що належить позивачу, а тому період прострочення повинен починатись з 17.01.2014р. по 09.04.2014р. (83 дні).

Оскільки сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача задоволена судом частково (за вирахуванням ПДВ) на суму 9275 грн. 08 коп., судом здійснено перерахунок пені за період з 17.01.2014р. по 09.04.2014р. (83 дні) на суму 9275 грн. 08 коп., у зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 274 грн. 19 коп.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОІНМЕД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кв. 307, код ЄДРПОУ 21870998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ 31202310) страхове відшкодування у розмірі 9275 грн. 08 коп., витрати на проведення оцінки визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500 грн. 00 коп., пеню у розмірі 274 грн. 19 коп. та суму судового збору у розмірі 1482 грн. 17 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 19.06.2014р.