Ухвала суду № 39321501, 16.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р.Справа № 816/535/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі №816/535/14

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства охорони здоров'я України, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфасовського

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просив:

- визнати протиправними, внаслідок бездіяльності відповідачів та порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, не вирішення питання про перегляд та часткове скасування за скаргою рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 року про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново;

- визнати протиправними дії Полтавського обласного центру МСЕК по заочному огляду позивача, за наслідками якого було складено акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013 року та по складенню Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 року в частині відсутності записів в пункті 13 - обмеження життєдіяльності;

- зобов'язати МОЗ України частково скасувати рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 року про встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново, з метою визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново та частково скасувати акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013 року, складений на підставі заочного огляду;

- зобов'язати МОЗ України доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ повторно розглянути, з урахуванням усіх наявних обставин, питання, з якого оскаржується рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з дитинства, а також вжити інших заходів впливу до посадових осіб МСЕК №2 для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачами при розгляді заяв позивача були порушені вимоги чинного законодавства, оскільки останній має повне право на встановлення статусу інваліда дитинства ІІ групи. На думку позивача, з вини Полтавського обласного центру МСЕК обмеження його життєдіяльності 1-го, 2-го чи 3-го ступеня не внесені до пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 року, а відтак позивач має право вільно тлумачити наявність у нього підстав для призначення йому ІІ групи інвалідності. В дійсності, внаслідок вродженого захворювання з дитинства він має втрату працездатності та ступінь втрати здоров'я, що спричиняють обмеження у вираженому ІІ ступені категорій життєдіяльності та відповідають критеріям встановлення ІІ групи інвалідності. Під час визначення йому діагнозу ні фахівцями Полтавської облклінлікарні, ні фахівцями ЛКК та МСЕК не було прийнято до уваги його посилання на те, що він майже не бачить не тільки на ліве око, а й на праве око. При цьому позивач погоджується із встановленням підстав для отримання інвалідності ІІІ групи у зв'язку із захворюванням лівого ока, проте зазначає, що погіршення зору його правого ока до 0,07 (7% наявного зору) підпадає за кваліфікуючою ознакою до ІІ групи інвалідності. Крім того, позивач зауважує також на те, що МСЕК було незаконно проведено його заочний огляд, за наслідками чого складено акт №1809 від 11.12.2013 року, оскільки такий заочний огляд повинен проводитися лише за його письмовою заявою, проте жодних заяв щодо проведення заочного огляду подано не було.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Полтавського обласного центру МСЕК в частині не заповнення пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Полтавським обласним центром МСЕК було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що згідно із вимогами п. 21 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабміну Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, у разі встановлення інвалідності МСЕК розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов'язково надається лікарем лікувально-профілактичного закладу індивідуальну програму реабілітації інваліда. Враховуючи, що в жодних рекомендаціях та планах медичної реабілітації, професійної реабілітації, з боку лікувально-профілактичного закладу, центра зайнятості населення, управління праці та соціального захисту населення не було зазначено ступінь обмеження життєдіяльності, то Полтавський обласний центр МСЕК не мав повноважень щодо заповнення п. 13 Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 № 193 від 04.03.2013 року. В зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Третя особа - Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського, надала до суду заяву, в якій підтримала вимоги апеляційної скарги та просила розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, вперше був оглянутий спеціалізованою офтальмологічною МСЕК 09.12.2003 року. По захворюваннях "Амбліопія високого ступеню. Косоокість, що сходиться. Гіперметропія правого ока VIS OD=1,0, OS=02" визнаний інвалідом ІІІ групи від загального захворювання терміном на 1 рік, що підтверджувалось при переоглядах 28.12.2004 року, 11.01.2006 року, 11.01.2007 року, 13.02.2008 року, 20.03.2009 року, 15.03.2010 року.

З 23.03.2011 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи по зору від загального захворювання безтерміново.

12.02.2013 року від позивача на адресу Обласної спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертизи Полтавського обласного центру МСЕК надійшла заява від 06.02.2013 року про встановлення причинного зв'язку інвалідності з хворобами, перенесеними заявником у дитинстві та надання статусу інваліда з дитинства (а.с. 53).

15.02.2013 року позивачу видано направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) №156 за формою №088/о (а.с. 54-56).

За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією 04.03.2013 року складено акт огляду №243, відповідно до якого згідно з діагнозом, який був визначений лікувально-профілактичним закладом, йому підтверджено ІІІ групу інвалідності по зору та змінено причину інвалідності на "інвалід з дитинства" безтерміново (а.с. 57-60).

Полтавський обласний центр МСЕК листом від 06.03.2013 року №339 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду його заяви з питання зміни категорії інвалідності із "загального захворювання" на "інвалід з дитинства", останнього було освідчено 04.03.2013 року контрольно-конфліктною комісією МСЕК №2 і визнано інвалідом ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново згідно з пунктами 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (а.с. 113).

Не погодившись із висновками медико-соціальної експертної комісії в частині визнання інвалідом ІІІ групи по зору, ОСОБА_1 неодноразово - 04.04.2013 року (вх. від 17.04.2013 року), 18.09.2013 року (вх. від 25.09.2013 року) та 25.12.2013 (вх. від 09.01.2014 року) звертався до МОЗ України зі скаргами на рішення контрольно-конфліктної комісії Полтавської обласної МСЕК №2 від 04.03.2013 року, у яких просив МОЗ України переглянути та частково скасувати рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 року про встановлення йому інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнати його інвалідом ІІ групи з дитинства по зору безтерміново (а.с. 104-112).

Листом від 15.01.2014 року вих.№16.05-К-105/290-зв МОЗ України повідомило ОСОБА_1 про те, що його скарги знаходилися на контролі та МОЗ України доручило обласному Департаменту охорони здоров'я організувати розгляд його медичної справи з визначення медичних показань для направлення на МСЕК. 04.11.2013 року за результатами огляду виявлено, що на сьогодні підстав для направлення скаржника на МСЕК з метою підвищення групи інвалідності немає, оскільки ступінь функціональних порушень органу зору обмежує життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає ІІІ групі інвалідності (а.с. 99).

Не погоджуючись із бездіяльністю та порушенням відповідачами законодавства про медико-соціальну експертизу щодо не вирішення питання про перегляд та часткове скасування за скаргою позивача рішення контрольно-конфліктної комісії МСЕК №2 від 04.03.2013 року про встановлення інвалідності ІІІ групи по зору з дитинства безтерміново та визнання його інвалідом ІІ групи по зору з дитинства безтерміново, діями Полтавського обласного центру МСЕК по заочному огляду, за наслідком якого складено акт МСЕК №2 №1809 від 11.12.2013 року, та по складенню Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 року в частині відсутності записів в пункті 13 - обмеження життєдіяльності, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення в цій частині жодною із сторін не оскаржується, то воно, згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, не підлягає апеляційному перегляду.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Полтавським обласним центром МСЕК при заповненні Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013 року, в порушення вимог діючого законодавства не було заповнено п. 13 "Обмеження життєдіяльності".

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із вимогами п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №467/2011 встановлено, що Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 23 пункту 8.8 вищенаведеного положення, МОЗ України затверджує порядки проведення медико-соціальної експертизи з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317.

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог (абз. 5 п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу).

Ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків визначають міські, міжрайонні, районні комісії (п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу).

У відповідності до п.п. 15, 17, 19 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення.

У відповідності до ст. 23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №757 затверджено Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, яким визначено механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Відповідно до пункту 2 вказаного Положення, індивідуальна програма реабілітації інваліда - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Згідно із п. 6 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінпраці, МОН і Мінсім'ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

Пунктом 10 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда встановлено, що у разі письмової відмови інваліда, законного представника дитини-інваліда від виконання індивідуальної програми в цілому або від будь-якого передбаченого нею виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів у програмі робиться відповідний запис.

МСЕК або ЛКК під час чергового огляду інваліда чи дитини-інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на два роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою (п. 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда).

З метою реалізації статті 23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та відповідно до пунктів 6, 9 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №757, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 року №623 затверджено форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядок їх складання.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда встановлено, що записи в ІПР здійснюють МСЕК, ЛКК, реабілітаційні комісії реабілітаційних установ, виконавці реабілітаційних заходів з урахуванням побажань інваліда, дитини-інваліда (її законного представника) та завіряються печаткою.

Записи в ІПР здійснюють державною мовою розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією та засвідчуються підписами керівника або вповноваженої посадової особи. Не допускається заповнення ІПР олівцем, закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до ІПР, а також додаткових записів після того, як ІПР підписана інвалідом або законним представником дитини-інваліда. У графах, які не заповнюються при складанні ІПР, проставляється прочерк ("-").

Відповідно до п. 2.6 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда закріплено, що у пункті 13 "Обмеження життєдіяльності" вказуються вид та ступінь обмежень життєдіяльності до реабілітації і після реабілітації. Вид та ступінь обмежень життєдіяльності вказуються відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 07.04.2004 р. N 183, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 р. за N 516/9115 (із змінами).

Пунктом 2.7.9 Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда визначено, що підведення підсумків про виконання ІПР здійснюється МСЕК, ЛКК при черговому складанні ІПР та/або при черговому огляді інваліда, дитини-інваліда та зазначають свою думку у підпунктах 21.1 - 21.7 ІПР, дають рекомендації щодо подальшої реабілітації.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи Індивідуальної програми реабілітації інваліда №193 від 04.03.2013 року, пункт 13 вказаної програми "Обмеження життєдіяльності" не заповнений та не містить жодних прочерків (а.с. 84-85).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Полтавським обласним центром МСЕК в порушення вимог Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда не було заповнено п. 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки в жодних рекомендаціях та планах медичної реабілітації, професійної реабілітації, з боку лікувально-профілактичного закладу, центра зайнятості населення, управління праці та соціального захисту населення не було зазначено ступінь обмеження життєдіяльності, то Полтавський обласний центр МСЕК не мав повноважень щодо заповнення п. 13 Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 № 193 від 04.03.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаний пункт Індивідуальної програми окрім графи "після виконання ІПР", яка повинна заповнятися після виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда, містить також графу "до виконання ІПР", яка по суті має заповнятися до початку виконання такої індивідуальної програми.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку про протиправність Полтавського обласного центру МСЕК в частині не заповнення пункту 13 "Обмеження життєдіяльності" Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №193 від 04.03.2013 року.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року по справі №816/535/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі №816/535/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.