Рішення № 39321042, 17.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 р. Справа № 914/1671/14

за позовом: Фермерського господарства "Хоросно", с. Хоросно

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустомити м'ясо", м. Пустомити

про стягнення 19 373, 83 грн

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1-адвокат

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано фермерським господарством "Хоросно", с. Хоросно до товариства з обмеженою відповідальністю "Пустомити м'ясо", м. Пустомити про стягнення 19 373, 83 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.06.2014р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, 05.06.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 17.06.2014р. представник позивача з"явився. Подав заяву від 13.06.2014р. про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 20 636, 81 грн., з яких: 16 500, 00 грн. - основна заборгованість, 1 727, 72 грн. - пеня, 1 872, 55 грн. - інфляційні втрати, 536, 54 грн. - 3% річних. Позовні вимоги підтримав у відповідності до поданої заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 14.05.2014р. та 05.06.2014р. не виконав, відзиву на позов не подав. Відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю "Пустомити м'ясо" зареєстроване за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, куди і надсилались ухвали суду від 14.05.2014р. та 05.06.2014р.

Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

18.12.2012р. між фермерським господарством "Хоросно" (позивач, за договором - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пустомити м'ясо" (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки №18/12.

У відповідності до укладеного договору, постачальник зобов'язується постачати покупцеві живу ВРХ (велику рогату худобу), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1). Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі та у відповідності з погодженим сторонами замовленням (п.4.1). Після здійснення приймання-передачі товару, але не пізніше наступного дня, покупець зобов'язаний надати постачальнику приймальну квитанцію форми ПК (п.4.5). Протягом 1 робочого дня з моменту отримання приймальної квитанції постачальник зобов'язаний передати покупцеві видаткову та податкову накладні (п.4.6). Оплата за товар здійснюється протягом 5 днів з моменту передачі постачальником документів, зазначених у п.4.6 договору (п.3.3).

На виконання умов договору, ФГ «Хоросно» поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Пустомити м'ясо" велику рогату худобу на суму 47 811, 50 грн., що підтверджується приймальною квитанцією форми № ПМ-000086 від 29.08.2013р., накладною №17 від 29.08.2013р. та податковою накладною №34/2 від 29.08.2013р., а також на суму 38 674, 50 грн., що підтверджується приймальною квитанцією форми №ПМ-000087 від 30.08.2013р., накладною №18 від 30.08.2013р. та податковою накладною №35/2 від 30.08.2013р. (в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, поставлений за договором товар в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 16 500, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи і підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно вимог ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За порушення термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, за весь час затримки платежу (п.5.2).

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Одним з правових наслідків порушення зобов'язання ст.611 ЦК України визначає сплату неустойки.

На підставі наведеного, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, що у відповідності до поданої заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог становить 1 727, 72 грн. (відповідно до розрахунку).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем, згідно поданого в заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог розрахунку, правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 536, 54 грн. та інфляційні втрати на суму 1 872, 55 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 3 200, 00 грн. на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси позивача в суді при розгляді даної справи на підставі договору №1/20-03-14 про надання правової допомоги від 20.03.2014р. Понесені витрати підтверджені прибутковим касовим ордером №21 від 13.05.2014р. та квитанцією до прибуткового касового ордера №21 від 13.05.2014р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відтак, враховуючи тривалість розгляду та складність справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат, понесених на оплату послуг адвоката які підлягають стягненню з відповідача до 1 840, 00 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549-551, 611, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо", Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29 (код ЄДРПОУ 34854137) на користь фермерського господарства «Хоросно», Львівська область, Пустомитівський район, с. Хоросно (код ЄДРПОУ 34571450) - 16 500, 00 грн. основного боргу, 1 727, 72 грн. - пені, 536, 54 грн. - 3% річних, 1 872, 55 грн. - інфляційних втрат, 1 827, 00 грн. - судового збору, 1 840, 00 грн. - витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 17.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.