Рішення № 39320854, 17.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 р. Справа № 914/1292/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Біофарма”, м. Київ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми “Едельвейс”, м. Рава-Руська

про стягнення 88 817, 36 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано приватним акціонерним товариством “Біофарма”, м. Київ до відповідача приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми “Едельвейс”, м. Рава-Руська про стягнення 88 817, 36 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.05.2014 р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 13.05.2014р. та 05.06.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 05.06.2014р. судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судове засідання 17.06.2014р. представник позивача не з"явився, однак, надіслав клопотання, згідно якого просить суд розглянути справу без участі повноважного представника позивача. Вимоги ухвали суду від 05.06.2014р. виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 10.04.2014р., 13.05.2014р. та 05.06.2014р. не виконав, відзиву на позов не подав. Відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.01.2012р. між приватним акціонерним товариством «Біофарма» (позивач, за договором – продавець) та приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (відповідач, за договором – покупець) укладено договір №24.

Відповідно до умов укладеного договору, продавець зобов’язується передати лікарські засоби у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити її (п. 1.1). Доказом передачі партії продукції у власність покупця є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції (п.3.1). Розрахунки за продукцію здійснюються на умовах відтермінування оплати на 45 календарних днів з моменту її отримання (п. 5.1).

13.03.2014р. між приватним акціонерним товариством «Біофарма» та приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» укладено додаткову угоду №1 про реструктуризацію заборгованості до договору №24 від 01.01.2012р.

Відповідно до п.1 укладеної угоди, покупець підтвердив наявність заборгованості перед продавцем за раніше поставлену продукцію згідно з договором №24 від 01.01.2012р. в сумі 148 884, 59 грн. станом на 13.03.2013р.

Додатковою угодою про реструктуризацію заборгованості до договору №24 від 01.01.2012р., сторони дійшли згоди, що покупець поетапно відповідно до графіку реструктуризації наведеного в додатку №1 до даної угоди сплачує продавцю заборгованість та вартість продукції, отриманої покупцем після набрання чинності даної угоди, а продавець здійснює поставку продукції покупцю в сумі еквівалентній 50% суми сплаченої покупцем за графіком реструктуризації.

Додатком №1 до додаткової угоди №1 про реструктуризацію боргу до договору №24 від 01.01.2012р. затверджено графік реструктуризації заборгованості ПТП МП фірми «Едельвейс» перед ПАТ «Біофарма», з якого вбачається, що відповідач, починаючи з березня 2013р. по листопад 2013р. зобов’язаний виплачувати позивачу по 35 000, 00 грн. (50% даної суми – погашення боргу за основним договором, 50% - передплата за наступну партію продукції) щомісячно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем порушено графік сплати заборгованості.

Станом на день розгляду справи, заборгованість приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» перед ПАТ «Біофарма» у повному обсязі не погашена та становить 86 510, 02 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, відповідно до поданого розрахунку, правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму 1 432, 21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 875, 13 грн.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 38, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5 (код ЄДРПОУ 13808034) на користь приватного акціонерного товариства «Біофарма», м. Київ, вул. Амосова, 9 (код ЄДРПОУ 36273281) – 86 510, 02 грн. – основного боргу, 1 432, 21 грн. – 3% річних, 875, 13 грн. – інфляційних втрат, 1 827, 00 грн. – судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 17.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.