Ухвала суду № 39320778, 05.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 червня 2014 р. Справа № 805/12264/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17

Прийнято в нарадчій кімнаті.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області

до

Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про

стягнення переплати у розмірі 78537,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» про стягнення суми переплати у розмірі 78537,90 грн.

17.09.2013 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 04.06.1998 року є отримувачем пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до ст.. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додається довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000 року, починаючи з 01.07.2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 17 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Відповідачем видано довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з врахуванням кратності 4, тоді як первинні документи, які підтверджують 4 кратну оплату праці та номер зони небезпеки відсутні. Пояснень, на підставі чого у довідці від 07.08.2012 року № 150 ОСОБА_1 встановлено кратність 4 та відображення в довідці 3 зону небезпеки в ході перевірки відповідачем управлінню не надано. Позивач вважає, що донарахування заробітної плати у серпні 2012 році здійснено з порушенням норм діючого законодавства.

Позивач вважає, що наказ від 07.08.2012 № 35 «Про донарахування заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження» ОСОБА_1, довідка від 07.08.2012 № 150 є незаконними та такими, які не знайшли підтвердження первинними документами. Рішенням від 02.08.2013 № 306/172 пенсійну справу пенсіонера ОСОБА_1 приведено у відповідність з діючим законодавством, розмір пенсії обчислено без врахування довідки від 07.08.2012 № 150.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Позивач вважає, що обов'язок по відшкодуванню переплати пенсії внаслідок недостовірних відомостей при видачі довідок прямо покладений на підприємство, яке видало таку довідку, тому просить суд стягнути з відповідача суму переплати у розмірі 78537,90 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлені, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надали письмові заяви, в яких просили суд розглянути справу без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з огляду на наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011 (далі - Положення) з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідач - Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», перебуває на обліку в УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області як платник єдиного внеску з 26.12.2006 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, перебуває на обліку в УПФУ в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, є отримувачем пенсії по інвалідності 2 групи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

У пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно частини 2 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналізуючи приписи наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди лише за наявністю таки умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон № 1058-IV), Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 згаданого Закону використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Частина 1 статті 50 Закону № 1058-IV встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на статтю 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її, просив стягнути з відповідача на свою користь переплату пенсії у розмірі 78537,90 грн.

Отже, зазначеною нормою передбачена матеріальна відповідальність підприємств та організацій за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів для оформлення та призначення пенсій.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу переплати суми пенсії ОСОБА_1 у розмірі 78537,90 грн. у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних даних про суму нарахованої заробітної плати.

Таким чином, позивач відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, а не з позовом про стягнення суми переплати пенсії.

Пунктом 16.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" було роз'яснено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.

В той же час, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 № 2, пункти 16.2 і 24 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" було виключено.

Відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для перерахунку пенсії іншими органами, що призначають пенсії.

Отже, спірні відносини не мають ознаки публічно-правових, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.06.2013 у справі № 21-124а/13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми переплаченої пенсії. Відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладена суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення переплати у розмірі 78537,90 грн.

На підставі частини 2 статті 157 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що виходячи з вищезазначених норм законодавства та обставин справи, розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 158 - 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Державного підприємства "Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення переплати у розмірі 78537,90 грн. - закрити.

Ухвалу прийнято в нарадчій кімнаті 5 червня 2014 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Троянова О.В.