Ухвала суду № 39319638, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 820/261/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/261/14

за позовом ОСОБА_1

до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі державного виконавця Бублій А.В.

про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинення дій,,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду м. Харкова з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним відкриття постановою державного виконавця Бублій А.В. від 09 вересня 2013 р. виконавчого провадження на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. по справі № 2а-15465/10/2070; зобов'язати Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути йому незаконно стягнуті з нього виконавчий збір в розмірі 283,95 грн., витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 21,00 грн. та судовий збір у сумі 102,92 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 р. та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення порушено вимоги КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним відкриття виконавчого провадження , суд першої інстанції виходив з того, що факт звернення позивача до суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. у справі № 2а-15465/10/2070 після набрання вказаною постановою законної сили не дає суду підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 03 вересня 2013 р. протиправними, оскільки законодавцем чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження з урахуванням підстав, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", в той же час приписами чинного законодавства передбачено особливості виконання судових рішень, якщо судом апеляційної інстанції поновлено строк апеляційного оскарження судового рішення (ч. 3 ст. 257 КАС України).

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про повернення йому сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати не підлягають поверненню, оскільки сплачені позивачем відповідно до вимог ст. ст. 28, 41 ЗУ "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. в адміністративній справі №2а-15465/10/2070 стягнуто з позивача на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю в сумі 2839.55 грн. Зазначена постанова залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що Харківським міським центром зайнятості 20 травня 2011 р. по вище зазначеній справі отримано виконавчий лист, виданий 18 травня 2011 р. Харківським окружним адміністративним судом по справі №2а-15465/10/2070 в якому вказано, що судове рішення набрало законної сили 24 квітня 2011 р. та строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 25 квітня 2012 р.

29 серпня 2013 р. Комінтернівським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції отримано постанову старшого державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Ющук М.Є. про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2012 р.

Старшим державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Бублій А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39700306 від 03 вересня 2013 р. з примусового виконання виконавчого листа №2а-15465/10/2070, виданого 18 травня 2011 р. та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення у 7-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно супровідного листа від 03 вересня 2013 р. вих № 14978/14-29, № 14979/14-29 вказану постанову направлено стягувачу та боржнику на адресу, вказану у виконавчому листі.

У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого листа №2а-15465/10/2070, Старшим державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Бублій А.В. винесено постанову про проведення відрахування із заробітної плати (доходів) боржника від 09 березня 2013 р., яку направлено на адресу заявника, стягувача та ТОВ "Вінамекс" - місце роботи боржника, ОСОБА_1 10 вересня 2013 р. (вих. № 15174/14-29, 15175/14-29, 15176/14-29 ).

20 грудня 2013 р. позивач, звернувся із заявою до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якій просив відповідача надати відстрочку на виконання виконавчого листа по справі №2а-15465/10/2070 для підготовки і розгляду апеляційної скарги у даній справі, направити на адресу позивача копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію виконавчого листа, копію постанови про надання відстрочки.

Листом від 15 січня 2014 р. на адресу позивача, зазначену в заяві відповідачем направлено лист вих.№ ДВ-15/242/14-29 , в якому роз'яснено право на звернення позивача до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у порядку, передбаченому ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", а також надіслано копію виконавчого документу та копяю постанови про відкриття виконавчого провадження згідно переліку додатків.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, окрім іншого, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п.1 ч.2 ст. 17 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Частиною першою ст. 259 КАС України визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 18 Закону).

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Статтею 25 Закону регламентовано порядок прийняття виконавчого документа до виконання, а саме: державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 31 Закону України «Про виконавче провадження" встановлює порядок надсилання документів виконавчого провадження, згідно якого копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, зазначеною у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1.

В матеріалах справи наявна копія відповіді № 1000361256 від 07 грудня 2012 р. на запит № 631922 від 06 грудня 2012 р. (в рамках виконавчого провадження), в якому зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано приписами ст.ст.257-258 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт звернення ОСОБА_1 до суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. у справі № 2а-15465/10/2070 після набрання вказаною постановою законної сили не дає суду підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 03 вересня 2013 р. протиправними, оскільки законодавцем чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження з урахуванням підстав, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", в той же час приписами чинного законодавства передбачено особливості виконання судових рішень, якщо судом апеляційної інстанції поновлено строк апеляційного оскарження судового рішення (ч.3 ст. 257 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи вищевикладені приписи норм законодавства, а також те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. у справі № 2а-15465/10/2070 на момент відкриття виконавчого провадження державним виконавцем набрала законної сили, про що свідчить виданий Харківським окружним адміністративним судом виконавчий лист № 2а-15465/10/2070 (невідповідність виконавчого листа вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" не встановлено), суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем дотримано норм чинного законодавства щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 р. у справі № 2а-15465/10/2070, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно ст. 41 Закону, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 35 Закону, України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ст. 36 Закону, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк.

Статтями 37 та 38 Закону встановлено право та обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження.

Виходячи із аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавцем чітко регламентовано порядок дій державного виконавця за наявності підстав для зупинення або відкладення виконавчих дій, а також щодо процедури відстрочення виконання судового рішення. Вказані правові категорії не можуть підміняти одна одну.

Щодо відстрочення виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що приписи Закону України "Про виконавче провадження" кореспондують із приписами ч. 1 ст. 263 КАС України, відповідно до якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто, питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення може бути вирішено виключно судом. Вказана норма права не встановлює обов'язку державного виконавця звернутися із такою заявою до суду, а лише визначає його право вчинити такі дії.

Як вбачається із надісланого на адресу позивача листа від 15 січня 2014 р., державним виконавцем було роз'яснено позивачеві право на звернення до суду із такою заявою.

Так, Законом України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державного виконавця направляти рекомендованою кореспонденцію постанови про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу. Інші документи направляються простою кореспонденцією.

Матеріалами справи встрановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа направлялись позивачу у відповідь на його заяву від 20 грудня 2013 р. разом з листом від 15 січня 2014 р. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2013 р. направлялась позивачу у відповідності до приписів ст. 31 Закону 03 вересня 2013 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки законом не встановлено обов'язку державного виконавця направляти будь-які документи (в тому числі і відповіді на заяви і звернення з відповідними додатками), окрім чітко визначеного переліку у статті 31 Закону, рекомендованою кореспонденцією, державним виконавцем не порушено вимог приписів чинного законодавства щодо направлення на адресу позивача, вказану у заяві від 20 грудня 2013 р., листа із відповідними додатками від 15 січня 2014 р. простою кореспонденцією.

З довідки Харківського міського центру зайнятості вбачається, що заборгованість у сумі 2839,55 грн. ОСОБА_1 погашена у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Колегією суддів встановлено, що наданий для добровільного виконання, рішення суду у справі №2а-15465/10/2070 боржником не виконано, державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення (постанова про проведення відрахування із заробітної плати (доходів) боржника від 09 вересня 2013 р., про яку позивачу відомо з 17 грудня 2013 р.), доказів щодо надання до державної виконавчої служби документального підтвердження виконання рішення у строк, наданий для добровільного виконання, як і постанови про закінчення виконавчого провадження (ст. 27 Закону) до суду не надано, окрім того, позивачем сплачено оскаржувані суми, що не заперечується сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не підлягають поверненню, оскільки сплачені позивачем відповідно до вимог ст.ст. 28, 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комінтернівським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в особі державного виконавця Бублій А.В. дії щодо відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду по справі №2а-15465/10/2070 та зі стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій вчинені на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені приписами норм чинного законодавства, а тому є правомірними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/261/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.