Постанова № 39318925, 17.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 910/699/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів Л.С. Данко

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління Активами», б/н від 17.03.2014

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2014

у справі № 910/699/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління Активами», м. Київ

до відповідача: непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Автоальянс», м. Івано-Франківськ

про визнання протиправним та скасування рішення, розірвання договору, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди

за участю представників:

позивача - Шипов К.Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - Синюта І.В. - представник (довіреність в матеріалах справи)

Апеляційна скарга прийнята до провадження 09.04.2014 колегією у складі головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О.

Ухвалою від 10.06.2014 строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів,

в судовому засіданні 10.06.2014 оголошено перерву до 17.06.2014

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови суду від 16.06.2014 у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Зварич. О.В. введено суддю Данко Л.С., тому розгляд справи розпочатий заново..

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Ради непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Автоальянс» з питань №2 та №4 порядку денного: про визнання незадовільними результатів діяльності ТзОВ "АРТА Управління Активами" за період з 21.05.2012 по 30.06.2012 і третій квартал 2012року щодо управління активами фонду та про дострокове розірвання договору про управління активами фонду № 1-12 УА від 21.05.2012, викладених в протоколі № 16/10-1 від 16.10.2012; стягнення збитків в сумі 456 036,95грн та моральної шкоди в сумі 100 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно 16.10.2012 прийняв рішення про визнання незадовільними результатів діяльності ТзОВ "АРТА Управління Активами" щодо управління активами фонду, оскільки позивач приступив до виконання своїх зобов'язань за договором з 15.06.2012, що строк подання звіту за 3-й квартал 2012 року на момент проведення засідання ради фонду ще не настав та що реєстрація декларації входить до обов'язків ради фонду, а не позивача. Також стверджує, що відповідачем порушено порядок дострокового розірвання договору, встановлений ст. 188 ГК України. Позивач вважає договір про управління активами фонду № 1-12 УА від 21.05.2012 чинним та з огляду на протиправні дії відповідача просить його розірвати, стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди та моральну шкоду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 у справі № 910/699/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (колегією суддів у складі: головуючої судді - Скрипчук О.С., суддів Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2013 касаційну скаргу ТОВ "АРТА Управління Активами" задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Як вбачається із постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2013 року, підставою скасування попередніх судових рішень у цій справі було, зокрема, те, що місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано мотивів, які служили підставою для визнання Радою Фонду незадовільними результати діяльності позивача. Також зазначено, що не було досліджено питання щодо встановлення контролюючими органами фактів порушення позивачем взятих на себе зобов'язань та наявність чи відсутність відповідного реагування комісіями у спірному періоді на дії (бездіяльність) позивача. Крім того, зазначив про недослідженість судами п. 5 ст. 37 ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення», яким передбачено умову щодо можливості дострокового розірвання договору.

За результатами нового розгляду справи Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 03.03.2014 у справі № 910/699/13 (головуючий суддя Фрич М.М., судді Фанда О.М., Гриняк Б.П.) відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством не встановлені критерії незадовільної роботи компанії з управління активами фонду. При наявності неналежного виконання зобов'язань за договором, рішення щодо визнання незадовільної роботи з управління активами рада фонду приймає на власний розсуд. Крім того, місцевий суд зазначив, що за період управляння позивача активи фонду зменшились більш як на 21% не з причин об'єктивних змін на фінансовому ринку. Разом з тим, місцевий суд вказав , що умовами договору (п.7.2.1) передбачена можливість односторонньої відмови від договору при визнанні незадовільними результатів діяльності щодо управління активами, наслідком чого є припинення дії договору. Відтак, дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник стверджує, що при новому розгляді справи судом першої інстанції не виконані вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 30.10.2013, заперечує проти висновків суду про зменшення активів відповідача на 21% та зазначає, що зменшення за період його управління є меншим 20% та обумовлено об'єктивними змінами на фондовому ринку. Також стверджує, що договором не передбачено право відповідача односторонньої відмови від договору.

Відповідач спростовує доводи скаржника та зазначає, зокрема, що позивач гарантував збереження активів фонду та їх примноження, проте своїх гарантій не виконав, за час управління позивачем активами фонду вони зменшились на 23 %. Відповідно до п. 5.1 договору та п.2 ст. 52 ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення» позивач мав щоквартально та щорічно подавати звіти (зведений звіт) до ради фонду та адміністратору фонду, однак позивач не подав жодного звіту. До засідання 16.10.2012 Ради фонди позивачу була надіслана телеграма про надання звітів за період з 21.05.2012 по 30.06.2012 і третій квартал 2012року, проте позивач надав перед початком засідання звіт за період з 21.05.2012 по 30.06.2012, за третій квартал 2012року не надав Його керівник на засіданні ради фонду відмовився надавати будь-які пояснення по звіту та відповідати на пояснення членів ради, у зв'язку з чим діяльність відповідача визнано незадовільною. Вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

В судове засідання 17.06.2014 представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 травня 2012 року непідприємницьким товариством «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Автоальянс» (далі - фонд) та товариством з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами» (далі - компанія) укладено договір № 1-12 УА про управління активами фонду, відповідно до умов якого фонд доручає здійснювати, а компанія здійснює від імені фонду та в інтересах учасників фонду діяльність з управління активами фонду згідно з вимогами законодавства України та відповідно до умов цього договору.

Права та обов'язки компанії визначені пунктом 2 договору, згідно з яким компанія зобов'язана ефективно управляти активами пенсійного фонду, забезпечити мінімальну їх доходність не нижче офіційного курсу інфляції, надавати звітність та інформацію, передбачену законодавством та статутом фонду.

Пунктом 5.1. договору визначено, що компанія щоквартально та щорічно подає звіти (зведений звіт), розглянуті та затверджені її органами управління, до ради фонду та адміністратора у строки, обсягах та формі, що визначені законодавством України.

Згідно з п. 5.2. договору компанія повинна надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку України місячну, квартальну та річну звітність недержавного пенсійного забезпечення у строки та в порядку передбачені нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

Відповідно до пункту 5.3. договору рада фонду упродовж місяця після отримання звіту від компанії розглядає цей звіт та приймає щодо нього рішення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє 3 роки з моменту укладення( п.7.1)

Згідно з п/п 7.2.1 п.7.2 договору його дія припиняється за ініціативою ради фонду у разі, зокрема, визнання радою фонду незадовільними результатів діяльності компанії щодо управління активами.

Будь-яке повідомлення, дозволене або необхідне у зв'язку із цим договором подається в письмовій формі (п. 9.6. Договору).

Попередник позивача - ПрАТ « Автоальянс -ХХІ сторіччя» передав позивачу по акту прийому передачі від 14.06.1012 документи щодо активів відповідача.

5 жовтня 2012 року рада фонду прийняла рішення про дострокове розірвання договору про управління активами від 21.05.2012 за згодою сторін. Позивач заперечив проти цього рішення, в листі вих. № 775-10/12 від 09.10.2012 вказав, що згоду на дострокове розірвання договору відповідачу не надавав.

.

15 жовтня 2012 року відповідач надіслав позивачу телеграму, в якій повідомив про скликання засідання ради фонду на 16 жовтня 2012 року та про його порядок денний, зокрема, розгляд звіту ТзОВ "Арта Управління Активами" про результати діяльності фонду за період з 21 травня 2012 року по 30 червня 2012 року і третій квартал 2012 року та прийняття рішення за результатами їх розгляду, розгляд питання щодо дострокового розірвання договору з ТзОВ "Арта Управління Активами" та про укладення договору з новою компанією з управління активами фонду.

Радою Фонду 16 жовтня 2012 року прийняті рішення, оформлені протоколом №16/10-1, про:

- скасування рішення ради фонду від 5 жовтня 2012 року про розірвання договору з ТзОВ "Арта Управління Активами" на управління активами фонду;

- визнання незадовільними результатів діяльності ТзОВ "Арта Управління Активами" за період з 21 травня 2012 року по 30 червня 2012 року і третій квартал 2012 року щодо управлянням активами фонду ( питання №. 2 порядку денного);

- заміну ТзОВ «АРТА Управління Активами» та дострокове розірвання договору про управління активами фонду № 1-12УА від 21 травня 2012 року (питання №3 порядку денного);

- обрання нової компанії з управління активами фонду - ТзОВ «КУА «Західна інвестиційна група» та укладення з нею договору про управління активами фонду

( питання №4 порядку денного).

В протоколі №16/10-1 засіданні ради фонду вказано, що на засіданні був присутній генеральний директор ТзОВ "Арта Управління Активами" Кабальнов Г.О., який надав звіт за 2-й квартал 2012 року, проте відмовився зачитувати звіт, від надання пояснень щодо звіту та надання відповідей на запитання членів ради фонду також відмовився.

Члени ради фонду на засіданні повідомили, що за весь період управління активами фонду ТзОВ "Арта Управління Активами" не надавало жодного звіту, не зареєструвало інвестиційної декларації, до якої були внесені зміни 08.06.2012, хоча строк реєстрації її минув.

Встановивши обставини справи, оцінивши докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 року N 1057-IV, з наступними змінами і доповненнями ( далі - Закон), недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Для забезпечення управління та здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду утворюється рада пенсійного фонду( ст. 13 Закону).

Рада фонду, зокрема, укладає від імені пенсійного фонду договори з компанією з управління активами або іншою особою, яка має право здійснювати управління активами пенсійного фонду, заслуховує звіти про діяльність осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та приймає рішення щодо цих звітів ( ст.14 Закону).

Управління активами пенсійного фонду здійснюється відповідно до умов договору про управління активами пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду (ч. 3 ст. 34 Закону).

.

Частиною 1 ст.37 Закону встановлено, що рада фонду може замінювати особу, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду. Заміна такої особи може провадитися, зокрема, у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою ради пенсійного фонду.

Частиною 2 названої статті визначені підстави дострокового розірвання договору про управління активами за ініціативою ради фонду, а саме:

1) анулювання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії на провадження діяльності з управління активами, наданої особі, яка провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду;

2) припинення особи, яка провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду;

3) укладення особою, яка провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, угод, які порушують або наслідком яких є порушення норм законодавства з недержавного пенсійного забезпечення, умов договору про управління активами пенсійного фонду або умов інвестиційних декларацій пенсійних фондів;

4) визнання незадовільними результатів діяльності такої особи щодо управління активами пенсійного фонду радою фонду;

5) зменшення протягом року більш як на 20 відсотків середньозваженого показника зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів фонду та/або більш як на 10 відсотків середньозваженого показника зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування; за пенсійними активами, які перебували в управлінні особи (осіб), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду, якщо таке зменшення не обумовлено об'єктивними змінами на фінансовому ринку.

З аналізу названих вище норм законодавства випливає, що діяльність компанії з управління активами фонду має здійснюватися відповідно до умов договору про управління активами, укладеного з радою фонду. Дострокове розірвання такого договору за ініціативою ради фонду можливе у разі, зокрема, визнання радою фонду незадовільними результатів діяльності особи щодо управління активами фонду.. При цьому, як вірно зазначено місцевим судом в оскаржуваному рішенні, критерії для визнання незадовільної діяльності компанії з управління активами чинним законодавством не встановлені. Отже, рада фонду приймає рішення щодо оцінки результатів діяльності компанії з управління активами на власний розсуд, і при наявності неналежного виконання зобов'язань за договором рада фонду вправі оцінити діяльність незадовільною.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням ради фонду від 16.10.2012 визнано незадовільними результати діяльності позивача за період з 21 травня 2012 року по 30 червня 2012 року і третій квартал 2012 року щодо управлянням активами фонду, вирішено достроково розірвати з позивачем договір, обрати нову компанію з управління активами фонду та укласти з нею договір.

З протоколу засідання ради фонду вбачається, що підставою визнання незадовільними результатів діяльності позивача щодо управлянням активами фонду було те, що за період управління активами фонду позивач не подав раді фонду та адміністратору жодного звіту, керівник позивача, який був присутній на засіданні ради фонду, на вимогу ради фонду подав 16.10.2012 звіт за 2-й квартал 2012року, за 3-й квартал 2012 року не подав, однак зачитувати звіт та надавати пояснення щодо звіту відмовився, як і відмовився відповідати на запитання членів ради фонду щодо управління активами фонду. Крім того, підставою було те, що позивач не зареєстрував інвестиційної декларації, до якої були внесені зміни. .

Позивач не заперечує, що до проведення засідання ради ( 16.10.2012) не подавав раді фонду та адміністратору жодного звіту щодо управління активами фонду, проте вважає, що і не повинен був їх подавати, оскільки в другому кварталі 2012 року він здійснював свою діяльність не повний квартал, а лише з 15.06.2012, а за третій квартал 2012 року строк подання звіту не настав. Також вказує, що реєстрація інвестиційної декларації не входить до його обов'язків. Відтак вважає безпідставним визнання відповідачем незадовільними результатів діяльності позивача щодо управлянням активами фонду.

Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, що строк подання звіту за 3-й квартал 2012року не настав, що реєстрація інвестиційної декларації не входить до його обов'язків позивача, однак відхиляє його доводи про те , що він не повинен був подавати звіту за 2-й квартал, що результати його діяльності визнані незадовільними безпідставно з огляду на наступне .

Частиною 2 ст.52 Закону встановлений обов'язок осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, подавати звітність про управління активами фондів Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, радам пенсійних фондів, з якими укладено договори про управління активами відповідних пенсійних фондів, та адміністраторам таких пенсійних фондів .

Порядок подання звітності про управління активами пенсійних фондів особам, визначеним цією частиною, та вимоги до змісту такої звітності встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Аналогічні положення щодо подання звітності передбачені пунктами 2.1.9 та 5.1 договору. Так, відповідно до п.5.1 договору компанія щоквартально та щорічно подає звіти (зведений звіт), розглянуті та затверджені її органами управління, до ради фонду та адміністратора у строки, обсягах та формі, що визначені законодавством України ( п.5.1).

Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок подання адміністративних даних особою, що здійснює управління активами недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 серпня 2004 р. N 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2005 р. за N 117/10397 , яке було чинним на момент укладення договору та на момент прийняття оскаржуваного рішення радою фонду (втратило чинність 19.10.2012), щомісячні дані подаються - до 13 години другого робочого дня місяця, наступного за звітним. Дані за останній місяць кварталу подаються у складі квартальних; щоквартальні - до останнього числа першого місяця кварталу, наступного за звітним; щорічні - до 30 квітня року, наступного за звітним.

Отже, позивач зобов'язаний був до кінця липня 2012року подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, раді фонду та адміністратору звіт за 2-й квартал, в якому вказати дані про результати діяльності щодо управління активами за червень 2012р.

Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку позивач подав звіт за 2-й квартал 2012року у встановлений строк, тому з боку комісії не було претензій до позивача щодо подання звітності.

Однак, свого обов'язку щодо подання раді фонду та адміністратору звіту за 2-й квартал 2012року позивач не виконав, подав цей звіт на вимогу ради фонди на засідання ради 16.10.2012.

.

Разом з тим, згідно із Законом (ст. 14) рада фонду заслуховує звіти про діяльність осіб, які здійснюють управління активами пенсійного фонду, та приймає рішення щодо цих звітів.

Таким чином, позивач мав зачитати поданий звіт, надати пояснення щодо звіту та відповіді на запитання членів ради фонду щодо управління активами фонду, тим більше, що відповідач повідомив позивача про порядок денний засідання ради фонду, зокрема, про звіт позивача за період управління активами фонду. Крім того, як пояснив представник відповідача та підтверджується матеріалами справи, на момент засідання ради фонду (16.10.2012) відповідач мав дані про зменшення вартості активів фонду з початку управління ними позивачем, а саме: довідки від 10.07.2012, 11.07.2012 та від 15.10.2012 про вартість активів фонду, які підписані позивачем і відповідачем та скріплені їх печатками (т1, а.с.164,165).

Так, згідно з довідками від 10.07.2012, 11.07.2012 та від 15.10.2012 вартість активів станом на 31.05.2012 та на 30.06.2012 становила 8 533 875, 81грн, а на 30.09.2012р. - 6 959 022,52грн. Чиста вартість активів становила станом на 31.05.2012 - 8 487 052,54грн., на 30.06.2012 - 8 514 598,00грн., станом на 30.09.2012 - 6 870 178,68 грн.

Чиста вартість одиниці пенсійних внесків становила: станом на 31.05.2012 - 0, 899051грн, станом на 30.06.2012 - 0903250грн., станом на 30.09.2012 - 0, 752630грн (довідки від 10.07.2012, 11.07.2012, 15.10.2012, підписані позивачем та відповідачем в матеріалах справи).

Проте всупереч вимогам закону та умовам договору керівник позивача Кабальнов Г.О., який був присутній на засіданні ради фонду 16.10.2012, звіту за 2-й квартал 2012 року не зачитав, від надання пояснень та надання відповідей на запитання членів ради фонду щодо управління активами фонду відмовився.

Враховуючи порушення позивачем умов договору та вимог закону щодо подання звітності, відмову звітуватися перед радою фонду та надавати пояснення раді фонду щодо управління активами, зменшення вартості активів фонду за період управління ними позивачем, відсутність встановлених законом критеріїв, за якими оцінюється діяльність особи, яка здійснює управління активами, апеляційний суд вважає, що рада фонду вправі була прийняти рішення про визнання незадовільними результатів діяльності позивача щодо управління активами фонду саме з цих мотивів.

З огляду на викладене відсутні підстави для визнання протиправними наступних рішень ради фонду - про дострокове розірвання договору, укладеного з позивачем у зв'язку з визнання, обрання нової компанії з управління активами фонду та укладення з нею договору, оскільки вони є наслідком прийняття рішення про визнання незадовільними результатів діяльності позивача щодо управління активами фонду

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Умовами договору (п.7.2.1) встановлено , що його дія припиняється з ініціативи ради фонду у разі, зокрема, визнання радою фонду незадовільними результатів діяльності компанії щодо управління активами.

Прийнявши рішення про визнання незадовільною діяльності позивача щодо управління активами фонду та розірвання договору, відповідач належним чином повідомив про це позивача , що підтверджено листом № 16/10-4 від 16.10. 2012 , до якого був доданий протокол засідання ради фонду від 16.10.2012, та не заперечується позивачем, який надав відповідь від 22.10.2012 на повідомлення відповідача.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про необґрунтованість вимоги позивача про розірвання договору, оскільки договір вже є розірваним.

Враховуючи необгрунтованість попередніх вимог (про визнання протиправним та скасування рішення ради фонду та про розірвання договору) відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення збитків та моральної шкоди.

Водночас, апеляційний вважає за необхідне зазначити, що висновок місцевого суду щодо правомірності рішення ради фонду про визнання незадовільною діяльності позивача щодо управління активами фонду обґрунтований не лише правом ради фонду при порушенні умов договору на власний розсуд оцінити незадовільною діяльність компанії щодо управління активами, але ї зменшенням активів відповідача за період управління ними позивачем більше ніж на 21 % , яке не обумовлено об'єктивними змінами на фінансовому ринку. Передбачене пунктом .5 частини 2 ст. 37 Закону зменшення протягом року більш як на 20 відсотків середньозваженого показника зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів фонду та/або більш як на 10 відсотків середньозваженого показника зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування, що не обумовлено об'єктивними змінами на фінансовому ринку, є однією із 5-ти самостійних підстав для дострокового розірвання договору про управління активами за ініціативою ради фонду, встановлених частиною 2 ст. 37 Закону. Однак у даному випадку таке зменшення не було підставою ні для визнання незадовільними результатів діяльності позивача щодо управління активами фонду, ні для дострокового розірвання договору за ініціативою ради фонду. Підставою розірвання договору було визнання незадовільними результатів діяльності позивача щодо управління активами фонду (п. 4 ч.2 ст. 37 Закону), мотиви визнання якої незадовільними вказані вище та не ґрунтуються на положеннях п.5 частини 2 ст. 37 Закону. Тому обґрунтування місцевим судом правомірності рішення ради фонду про визнання незадовільною діяльності позивача щодо управління активами фонду зменшенням вартості активів відповідача за період управління ними позивачем більше ніж на 21 %, яке не обумовлено об'єктивними змінами на фінансовому ринку, апеляційний суд вважає помилковим. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для визнання протиправним рішення ради фонду та вважає, що згадане помилкове обґрунтування не може бути підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки правомірним є висновок суду про необґрунтованість позову та відмову в його задоволенні.

З огляду на викладене, апеляційний суд не бере до уваги доводи та докази сторін, які стосуються положень п.5 частини 2 ст. 37 Закону, зокрема, доводи скаржника про те, що зменшення вартості активів фонду за період його управління є меншим 20% та обумовлено об'єктивними змінами на фондовому ринку.

Інші доводи скаржника відхиляються апеляційним судом як такі, що не спростовують правомірного висновку місцевого суду про необґрунтованість позову та про відмову в його задоволенні.

Відповідно до п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення місцевого суду та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.14 у справі № 910/699/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 19.06.2014

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Л.С. Данко

суддя Я.О. Юрченко