Постанова № 39318712, 04.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа №805/5532/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Малій С.Ю.,

за участю

представника позивача - Тиріна М.П.,

представників відповідача - Лисенков Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство «Маріупольський торговельний порт», звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за наслідками проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності та повноти сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2013 рік, були встановлені порушення та складений акт № 165/28-03-42-01125755 від 28.03.2014 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42, яке є предметом оскарження у справі.

Спірним рішенням позивачу визначено штраф у сумі 0,10 гривень, за платежем : частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій державних (унітарних) підприємств.

Не погоджується із спірним податковими повідомленням-рішенням та вважає його таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку позивача є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 40-43) просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом визначила, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважає висновки акту перевірки документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а спірне рішення, таким, що прийнято правомірно.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, - Державне підприємство «Маріупольський торговельний порт» (Далі - ДП «МТП»), - є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (Далі,- контролюючий орган), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Контролюючим органом, за наслідками проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності та повноти сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2013 рік, були встановлені порушення та складений акт № 165/28-03-42-01125755 від 28.03.2014 року (далі- акт перевірки) (а.с. 13-21).

Згідно висновків акту перевірки з боку позивача порушено терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій державних (унітарних) підприємств визначених п. 57.1 ст. 57 податкового кодексу України (далі- ПКУ).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42, (далі - спріне рішення).

Спірним рішенням за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій державних унітарних підприємств визначеного п. 57.1 ст. 57 ПКУ на підставі ст. 126 ПКУ за затримку на 6 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1,00 гривень, позивачу визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 0,10 гривень, за платежем : частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій державних (унітарних) підприємств (а.с.7).

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Згідно описової частини акту перевірки ДП «МТП» подано до контролюючого органу розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними (унітарними) підприємствами та їх об'єднаннями за 2013 рік від 10.02.2014 року № 9090281833.

Також актом перевірки встановлено наступні обставини.

Згідно поданого розрахунку ДП «МТП» визначено податкове зобов'язання на суму 16599690 грн.

При цьому граничним терміном сплати контролюючий орган вважає 19.02.2014 року.

Станом на 30.01.2014 року позивачем фактично сплачено податкове зобов'язання на суму 16599689 грн.

Взявши до уваги сплату позивачем 25.02.2014 року податкового зобов'язання на суму 1,00 грн. контролюючий орган дійшов висновку про несвоєчасність сплати податкового зобов'язання з затримкою на 6 календарних днів.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки, оскільки вважає, що відповідачем невірно визначено граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання 19.02.2014 року.

Суд погоджується із доводами адміністративного позову в цій частині з наступних підстав.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено Постановою КМУ від 23.02.2011 року № 138 (далі-порядок).

Згідно п. 2 вказаного порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно п. 3 порядку,- частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Порядок обчислення податку на прибуток визначено ст.. 159 ПКУ,

Згідно п. 159.2 ст. 159 ПКУ,- для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ,- платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 ПКУ,- звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно п. 49.19 ст. 49 ПКУ,- якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ,- Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таким чином, у даному спірному випадку податкова декларація мала бути подана не пізніше 3 березня 2014 року.

Крім того, така позиція викладена на офіційному сайті Міндоходів (http://kyiv.minrd.gov.ua/media-ark/news-ark/127713.html.).

Як вбачається з матеріалів справи податкова декларація фактично подана позивачем 25.02.2014 року.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ,- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПКУ,- строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПКУ,- виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПКУ,- податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Таким чином, фактично самостійно визначене грошове зобов'язання станом на 26.02.2014 року повністю внесено позивачем в бюджет.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки та скасування спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірність спірного рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України,- якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 11.04.2014 року № 0000094210/10/7880/28-03-42.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Маріупольський торговельний порт» (пр. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ЄДРПОУ 01125755) витрати зі сплати судового збору на суму 1827,00 гривень (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 червня 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 09 червня 2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.