Рішення № 39318116, 12.06.2014, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1608/14-ц

провадження у справі № 2/0285/727/14

12 червня 2014 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої - судді Михайловської А.В.,

при секретарі Горбатюк І.О.,

сторони по справі : позивач - ОСОБА_1,

відповідач - військова частина А 0409,

треті особи - ВДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції, Новоград-Волинське управління Державної Казначейської служби України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2014 року позивач звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 3 845, 24 грн. та три відсотки річних в розмірі 637,33 грн. в зв'язку з простроченням виплати грошового зобов'язання за рішенням суду від 27.11.2001 року, а також видати виконавчий лист на стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.11.2001 року Новоград-Волинським міським судом по справі № 2-3506 було винесено рішення суду про стягнення на його користь з в/ч А 0409 компенсації за речове майно в розмірі 2 124 грн. 44 коп. та було видано виконавчий лист. Зазначає, що в подальшому він звертався до ВДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції за виконанням судового рішення, однак виконавчий лист неодноразово повертався на його адресу в зв'язку з відсутністю коштів на відповідному рахунку боржника. Також він звертався до посадових осіб держави зі скаргами щодо невиконання судового рішення, останні переправляли їх до органів ВДВС - а ті повідомляли, що кошти відсутні. В зв'язку з набранням чинності ЗУ « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за виконанням судового рішення він звернувся до Новоград-Волинського управління Державної Казначейської служби України. 28 квітня 2013 року поштою він отримав відмову у виконанні рішення суду у зв'язку з виправленнями у виконавчому листі (лист № 04.2-03.3/976 від 12.04.2013 року). Вважає, що оскільки за рішенням суду з відповідача на його користь стягнуто грошові кошти і такий обов'язок є по суті грошовим, а рішення боржником не виконується то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно наведеного розрахунку інфляційні витрати за розрахунковий період з травня 2001 року по теперішній час складають 3 845,24 грн., три відсотки річних від суми заборгованості за вказаний період складають 637 грн. 33 коп., які позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку на свою користь.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 11.06.2014 року подав до суду заяву (а.с. 27), в якій просив справу розглянути в своїй відсутності, позов підтримав, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача 05.06.2014 року подав до суду заяву (а.с. 25), в якій просив розглянути справу в своїй відсутності, представники третіх осіб причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи в своїй відсутності та заперечень проти позову не подали, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності належним чином повідомлених сторін на підставі наявних в справі доказів.

Доповівши зміст заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міського суду Житомирської області від 27.11.2001 року по справі № 2-3506 (а.с. 6) стягнуто з військової частини А-0409 м. Новоград-Волинський грошову компенсацію на речове майно в розмірі 2124 грн. 44 коп. на користь ОСОБА_1.

27.12.2001 року Новоград-Волинським міським судом Житомирської області видано виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 вищезазначеної грошової компенсації (а.с. 7).

З листа військової частини А-0409 № 454 від 21.05.2002 р. (а.с. 8) вбачається, що у військовій частині А-0409 коштів на виплату компенсації за речове майно немає, та рекомендовано позивачу звернутися до органу виконавчої служби в м. Новоград-Волинському за вирішенням цього питання.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Новоград-Волинського МРУЮ від 25.06.2012 року виконавчий лист повернуто позивачу (а.с. 9).

Листом Новоград-Волинського Управління Державної Казначейської служби України № 04.2-08.2/976 від 12.04.2013 р. (а.с. 10-11) повернуто без виконання вказаний виконавчий лист, оскільки в ньому виправлено дату набрання рішенням суду чинності, дату видачі виконавчого листа, відсутні відомості про строк пред'явлення виконавчого документа без виконання.

В розрахунку заборгованості, вказаному в тексті позовної заяви (а.с. 3 -4), позивачем вказується, що за період з травня 2001 року по теперішній час інфляційні втрати складають 3 845,24 грн., три відсотки річних від суми заборгованості - 637,33 грн.. В обґрунтування свого розрахунку позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12). Зобов'язальні правовідносини, що можуть бути віднесені до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Стаття 625 ЦПК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема ч. 5 цієї статті передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Це означає, що законодавець закріплює можливість виникнення цивільних прав і обов'язків із рішення суду, але за умови, що такі випадки прямо вказані у актах цивільного законодавства. До таких випадків відносяться переведення прав кредитора на іншу особу (ч. 4 статті 362 ЦК України, стаття 411 ЦК України, стаття 822 ЦК України), зобов'язання укласти договір тощо.

В той же час необхідно розрізняти та розмежовувати поняття зобов'язання, яке виникає із рішення суду, та обов'язки, які виникають із рішення суду. Обов'язок не є тотожним зобов'язанню і не може регулюватися за тими ж правилами, які встановлені для зобов'язань.

Отже, стаття 625 ЦК України, яка встановлює правило, за яким боржник відповідає за прострочення грошового зобов'язання, не поширюється на ситуацію, коли боржник не виконує свій обов'язок сплатити певну суму коштів, які визначені рішенням суду.

В такому випадку, відносини виникають не із цивільно-правових підстав, а з виконання рішення суду та регулюються Законом України «Про виконавче провадження». Тим же законом передбачена відповідальність за невиконання рішення суду у добровільному порядку.

З огляду на вищенаведені обставини, позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,15,57 - 60, 88, 212- 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 11,15,16, 509, 524, 533, 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча : А.В. Михайловська