Ухвала суду № 39317142, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 820/2129/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2014р. по справі № 820/2129/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод"

до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" ( далі - ТОВ "Богодухівський молзавод") до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Богодухівська ОДПІ) задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Богодухівської ОДПІ від 17.01.2014 року №0000032200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Богодухівський молзавод" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано документів, які б підтверджували реальність проведених господарських операцій з ТОВ "Вектра 3000", понесення на користь вказаного контрагента витрат в межах здійснення звичайної господарської діяльності, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про завищення витрат в податковому обліку та заниження податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ "Вектра 3000" є обґрунтованими.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами за перевіряємий період не вбачається.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області 03.02.2010 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи - 36537542.

ТОВ "Богодухівський молзавод" перебуває на обліку як платник податків у Богодухівській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу № 232 від 19.12.2013 року Богодухівської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Богодухівський молзавод" з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вектра 3000" код 37377252 за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.12.2013р. №585/220/36537542 року, за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Богодухівський молзавод": пп. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу ( далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2580,00 грн. (а.с. 6-38)

На підставі зазначеного акту, керівником Богодухівської ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000032200, яким ТОВ "Богодухівський молзавод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1720 грн., за штрафними санкціями - 860 грн.

Перевіряючи правомірність дій податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 75, 76 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як встановлено судовим розглядом, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті перевірки висновки Богодухівської ОДПІ про порушення ТОВ "Богодухівський молзавод" пп. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України. Підставою для проведення стали висновки акту перевірки від 30.09.2013 р. №1/22/37377252 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вектра 3000" (код ЄДРПОУ 37377252) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2011 року по 30.09.2013 року", отриманого від ГУ Міндоходів у Луганскій області, згідно якого вказане підприємство має ознаки нереальності здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Богодухівський молзавод" в перевіряємий період придбав у ТОВ "Вектра 3000" ТМЦ (аміак рідкий технічний, марки "А") для використання у власній господарській діяльності. Єдиного письмового договору між сторонами не укладалось.

Вказаний товар був отриманий ТОВ "Богодухівський молзавод" у кількості 0,400 т., що підтверджується видатковою накладною №РН-463 від 20.04.2013 року, податковою накладною від 18.04.2013 року, товарно-транспортною накладною № 20/0413, рахунком-фактурою № СФ-26/03-01 від 26.03.2013 року.

Аміак рідкий технічний, марки "А" був придбаний для використання у власній господарській діяльності, що підтверджено актом списання № БГ-1000088 від 30.11.2013 року та звітом про переміщення номенклатури на складах .

Розрахунки між ТОВ "Богодухівський молзавод" та його контрагентом здійснювалися в безготівковій формі. Оплата поставленого товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №15835 від 18.04.2013 року.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань позивачем за правочином з його контрагентом.

Відповідно до положень пп. а п. 198.1., п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.209.15.1. ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит є зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Таким чином, податковим законодавством встановлено, що для підтвердження права платника податків на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлену податкову накладну по сплаті за придбаний товар, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

В акті перевірки встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, отриманими позивачем.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

В пункті 198.1 ст. 198 ПК України, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, зазначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статей 198, 201 ПК України визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, або наявність податкової накладної оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 ПК України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відповідно до п. 201.9. ст. 201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що наявність належно оформлених первинних документів, а також факт використання ТОВ "Богодухівський молзавод" придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності фактично не заперечується відповідачем у акті.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Богодухівський молзавод" та ТОВ "Вектор 3000" мало місце фактичне здійснення господарської операції, цей факт підтверджується первинними документами, заповненими з додержанням норм податкового законодавства.

На підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивач надав усі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог ПК України.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач не довів обґрунтованість своїх дій, як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 820/2129/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2014 р.