Ухвала суду № 39316563, 26.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"26" травня 2014 р. Справа № 806/1453/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "31" березня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 0135, Військової частини А 3258 про визнання протиправним та скасування наказу,стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2014 року військовослужбовець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до військової частини А0135 та військової частини А3258 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини А0135 №304 від 21.10.2013 року "Про результати проведення службового розслідування за фактом нестачі дизельного палива військової частини А3258 в частині притягнення його до матеріальної відповідальності .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду з підстав пропуску встановленого законом місячного строку для звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ухвала судді першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що при обчисленні строку звернення до суду з позовом мають бути застосовані положення ст.233 КЗпП України, і, відповідно, не місячний, а тримісячний строк для звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, доказів для визнання причин такого пропуску поважними не надав, а тому слід застосувати положення ст.100 КАС України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є передчасними.

Як встановлено, предметом оскарження ОСОБА_3 є наказ про притягнення його до матеріальної відповідальності, виданий командиром військової частини в період проходження позивачем військової служби.

У розумінні пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу проходження позивачем публічної служби.

У відповідності до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005, № 2747-IV адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із нормою частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із нормою частини четвертої статті 99 Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Системний аналіз змісту вищенаведеної норми права свідчить про те, що досудовий порядок вирішення спору повинен бути передбачений законом.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (далі Положення).

Пунктом 23 даного Положення визначено, що Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звертався із скаргою щодо наказу №304 від 21.10.2013 року до вищого командира (а.с.33-34) у березні 2014 року.

Проте ця обставина залишилась поза увагою суду.

З огляду на викладене, суду належало з"ясувати, чи є командир військової частини А0135 вищим для військовослужбовця ОСОБА_3 в розумінні законодавства, що передбачає досудовий порядок вирішення спору.

Крім того, висновки суду про початок перебігу строку звернення до суду з 31 січня 2014 року також не можна визнати обгрунтованими, оскільки із змісту відповіді прокуратури за № 2818 від 30.12.2013 року , з якою суд пов"язує дату дізнання ОСОБА_3 про порушення його права внаслідок видання оспорюваного наказу, встановити цього неможливо.

Що стосується посилань ОСОБА_3 про застосування до правовідносин, що виникли, приписів ст.233 КЗпП України, то вони є помилковими, оскільки питання, проходження військової служби, врегульовані Законами України: "Про Збройні сили України", "Про оборону України", "Про загальновійськовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовцями членів їх сімей", Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі статутами Збройних сил України та іншими спеціальними нормативними актами, що регулюють відносини в оборонній сфері і тому на ці відносини не поширюється дія положень Закону України "Про оплату праці" та положення КЗпП України.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до передчасних висновків суду.

Керуючись ст.ст.199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "31" березня 2014 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Військова частина А 0135 Повітрофлотський проспект,6,м.Київ 168,03168 Військова частина А 3258 м.Радомишль,Житомирська область,12200