Постанова № 39315860, 12.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 910/14883/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від позивача: Мельник Н.В. - за дов.

Мельник Е.О. - за дов.

від відповідача: Городиський М.М. - за дов.

Макусь Н.П. - за дов.

від третьої особи-1: Марковська В.В. - за дов.

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014

у справі № 910/14883/13 (головуючий суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест»;

2) Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ»

про стягнення 123 765,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.01.2014 № 09/юр/008; том 4, а.с. 20-48) до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі, відповідач) про стягнення 123 765,03 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 № 420419, з яких 112 657,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 2 214,70 грн. 3% річних, 8 606,67 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі, третя особа-1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/14883/13 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 458,07 грн. заборгованості, 19 коп. 3% річних та 9,17 грн. судового збору.

У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» з державного бюджету України 93,35 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/14883/13 в частині незадоволення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційної складової боргу, 3 % річних та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 112 657,25 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 2 214,70 грн., витрати із сплати судового збору.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що Господарський суд міста Києва не в повному обсязі дослідив та не надав належну оцінку умовам спірного Договору, не з'ясував обставин справи щодо обов'язків відповідача здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» у справі № 910/14883/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/14883/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2014.

15.04.2014 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі, у яких наголосив на тому, що між позивачем та третьою особою немає договірних відносин стосовно транспортування теплової енергії взагалі та до теплової вузла ТК-213 окремо, а тому, заявлені позовні вимоги базуються на договірних відносинах позивача з відповідачем, на які третя особа жодним чином не впливає.

24.04.2014 від представника відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції у справі № 910/14883/13 від 29.01.2014 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 24.04.2014, колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оголосила перерву до 13.05.2014.

12.05.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу, у яких наголосив на тому, що на балансі КП «Житло-сервіс» зовнішньо будинкові теплові мережі до житлового будинку № 9 по вул. Мініна не обліковуються.

Також, 13.05.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про залучення до участі у справі комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 до участі у справі залучено комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі, третя особа-2), на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 29.05.2014.

28.05.2014 від Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення у справі, у яких третя особа-2 наголосила на тому, що не є правонаступником прав та обов'язків Державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест», а тому не може надати письмові пояснення по суті спору.

29.05.2014 представник позивача та третьої особи-1, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі № 910/14883/13, надали суду докази відправки позовних матеріалів та письмових пояснень у справі на адресу третьої особи-2, які були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Представником відповідача у судовому засіданні 29.05.2014 було заявлене усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ». Зазначене клопотання мотивоване тим, що згідно наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.07.2006 № 139, копія якого надана суду відповідачем, було зобов'язано Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» завершити передачу зовнішніх інженерних мереж, споруд та обладнання по об'єктах будівництва та реконструкції жилих будинків, збудованих на замовлення державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест» до комунальної власності територіальної громади міста Києва та у володіння та користування міським експлуатаційним службам. З огляду на це, відповідач наголосив на тому, що Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» повинне володіти інформацією щодо того, кому були передані зовнішньо будинкові теплові мережі до житлового будинку № 9 по вул. Мініна.

Представники учасників судового процесу проти задоволення вказаного клопотання не заперечували.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2014 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 продовжено строк вирішення спору у справі, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі, третя особа-3), розгляд справи відкладено на 12.06.2014.

12.06.2014 представник третьої особи-1 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 910/14883/13 надав суду докази відправки своїх письмових пояснень на адресу третьої особи-3.

Представники третіх осіб -2 та -3 у судове засідання, призначене на 12.06.2014, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб -2 та -3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб -2 та -3.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї та письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

02.07.2012 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420419 (далі, Договір) (том 1, а.с. 8-11), за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивачу на об'єкт (житловий будинок) по вул. Мініна, 9, теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплова енергія) у період з 01.07.2012 по 01.07.2013 на потреби опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до пункту 1.2. Договору, відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Згідно пунктів 2.1., 2.3. Договору поставка товару здійснюється позивачем на межу балансової належності, визначену у Додатку № 1 до Договору. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з указаним Додатком № 1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку.

За умовами пунктів 5.1. та 5.2. Договору, облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності відповідача та АК «Київенерго», у відповідності до «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії». Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. Натомість, у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Отже, межа балансової належності, згідно з п. 2.1 Договору, має бути визначена у Додатку № 1, яким відповідно до розділу 12 Договору є «Схема абонентської теплотраси», при цьому розмір теплової енергії, яка підлягає оплаті споживачем, залежить від встановлення приладів обліку теплової енергії на межі балансової належності, або поза нею.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили у розділі 6 Договору.

Так, відповідно до пункту 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігокалорію (грн./1 Гкал). Діючі на час укладення Договору тарифи (без урахування) ПДВ на теплову енергію обумовлені Додатком № 4 до Договору.

Згідно пункту 6.5. Договору споживач щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній період, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці та суми переплати за теплову енергію для потреб нежитлових приміщень у житлових будинках (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим Договором).

Відповідно до пункту 6.6. Договору споживач щомісячно згідно з отриманим рахунком-фактурою сплачує:

- до 25 числа, наступного за розрахунковим, теплову енергію, фактично спожиту населенням житлових будинків, зазначених у Додатках 3, 3а до Договору;

- не пізніше 25 числа поточного місяця - теплову енергію, спожиту споживачами на потреби субабонентів, власників, орендарів нежитлових приміщень.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію з власного рахунку споживач обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується споживачем.

Згідно пункту 6.8. Договору у разі виникнення розбіжностей щодо кількості або вартості отриманого товару, зазначеного у розрахунковому документі, останні вирішуються за письмовим зверненням споживача протягом 10 днів з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним), шляхом направлення до енергопостачальної організації свого повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.07.2012 по 01.06.2013 у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.06.2013 становить 112 657,25 грн., що підтверджується особистими картками (табулеграми), довідкою про розрахунок суми боргу.

З огляду на порушення відповідачем умов Договору позивач також просив суд стягнути з відповідача 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 2 214,70 грн. 3 % річних та 8 606,67 грн. пені.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що позивачем не доведено, що на балансі відповідача перебували або перебувають трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у м. Києві та що сторонами було встановлено межу балансової належності, а отже, розподілено відповідальність, хто має сплачувати за тепловтрати на згаданому відрізку. З огляду на це, за висновком суду, у позивача відсутні підстави покладати на відповідача обов'язок з оплати теплових втрат на спірній ділянці трубопроводу, а облік спожитої відповідачем енергії повинен виконуватися за показниками приладів обліку, тобто за даними фактичного споживання теплової енергії відповідачем.

Окрім того, суд у рішенні зазначає, що позивачем не обґрунтовано, з яких підстав в оплату спожитої відповідачем по Договору теплової енергії за вказаний період ним не було повністю враховано розщеплення платежів ГІОЦ за червень 2013 року в розмірі 4 254,22 грн. (том. 2, а.с. 71) та натомість враховано лише 3 468,14 грн., а також взагалі не враховано пільги згідно листа відповідача від 03.07.2013 № 110/010-1022 в сумі 3 280,95 грн., а тому суд прийшов до висновку, що додатково в рахунок погашення заборгованості по Договору належить зарахувати 4 067,03 грн.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 458,07 грн. та, відповідно до здійсненого судом перерахунку, 3 % річних у сумі 0,19 коп. Сума інфляційних втрат, як зазначає суд, дорівнює нулю, а тому у цій частині судом у задоволенні позову відмовлено. Водночас, судом відмовлено у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, оскільки ані умовами Договору, ані положеннями чинного законодавства такої відповідальності по відношенню до відповідача не встановлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва, позивач у апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи неправомірно дійшов висновку про незадоволення позовних вимог позивача в частині стягнення вартості теплової енергії з урахуванням втрат з поверхні трубопроводів.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає зазначені доводи апелянта обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживачем теплової енергії згідно Закону України «Про теплопостачання» є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умови договору про купівлю - продаж (постачання) теплової енергії у відповідності до статті 276 Господарського кодексу України повинні передбачати кількість і якість енергії, строки, ціни та порядок розрахунків за цим договором.

Враховуючи те, що на даний час типова форма договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії не затверджена, такий договір укладається сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами, норми цих актів законодавства виступають як спеціальні по відношенню до загальних положень Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем (власником/балансоутримувачем будинку, групи будинків, житлового комплексу) регулюються, зокрема, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі ПКТЕ).

Пунктом 3 ПКТЕ визначено, що межа продажу теплової енергії - це сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. Межа балансової належності (відповідальності) - це межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем.

Відповідно до пункту 6.3.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі ПТЕУіМ), затверджених наказом Міністерства палива та енергетики від 14.02.2007 № 71 межа відповідальності між споживачем і організацією, що постачає теплову енергію, за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання визначається договором.

Згідно з пунктом 17 ПКТЕ для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 20 ПКТЕ визначено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно з пунктом 7.2.43. ПТЕТУіМ облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

Пунктом З ПКТЕ вузол обліку визначається як комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання.

Згідно з пунктом 23 ПКТЕ розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

При цьому частиною 2 пункту 7.2.43. ПТЕТУіМ встановлює, що у разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Згідно з пунктом 7.2.45. ПТЕТУіМ персонал суб'єкта господарювання - споживача теплової енергії відповідає за технічний стан, обслуговування та експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем теплопостачання, які розташовані на його території та належать теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим організаціям.

Відповідно до пункту 3 ПКТЕ межа експлуатаційної відповідальності - це межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем.

Так, відповідно до пункту 2.1. Договору постачання теплової енергії здійснюється позивачем на межу балансової належності, визначену у Додатку № 1 до Договору, яким відповідно до розділу 12 Договору є «Схема абонентської теплотраси».

Згідно з пунктом 2.3. Договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з Додатком і не підлягає зміненню в односторонньому порядку.

Так, 12.07.2012 відповідачем направлено на ім'я Генерального директора ТОВ «Євро-реконструкція» гарантійний лист № 110/9095-1934/5-3 (том 1, а.с. 12), згідно якого КП «Житло-сервіс» гарантує в термін до 15.10.2012 надати схему розмежувань абонентських теплотрас за відповідними адресами, зокрема, по вул. Мініна, 9.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої гарантійні зобов'язання, викладені в листі № 110/9095-1934/5-3 від 12.07.2012 не виконав.

Враховуючи це, позивач своїм листом від 15.02.2013 № 09/РДГ-30 повідомив відповідача про те, що оскільки останнім не надано листи про передачу теплотрас на баланс ПАТ «Київенерго» та інших повідомлень і гарантійних листів до Договору, позивачем приймаються схеми попереднього договору. Як вбачається із матеріалів справи, це Схема абонентської теплотраси, погоджена сторонами у якості Додатку № 3 до договору № 420328.

Будь-яких заперечень відповідача на лист № 09/РДГ-30 від 15.02.2013 стосовно можливості використання у якості Схеми абонентської теплотраси, погодженої сторонами у якості Додатку № 3 до договору № 420328 в якості Додатку № 1 до спірного Договору відповідач позивачу не направляв.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань, викладених у листі № 110/9095-1934/5-3 від 12.07.2012, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на додану до позову «Схему абонентської теплотраси» (том 1, а.с. 16), яка є Додатком № 3 до договору № 420328, є обґрунтованими.

З огляду вищезазначені норми законодавства та умови Договору, саме споживач теплової енергії за Договором, тобто Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», відповідає за технічний стан, обслуговування та експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем теплопостачання, які розташовані на його території та належать теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим організаціям.

Також, як вбачається із пояснень третьої особи та підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про прийняття-передачу інженерних мереж, споруд та обладнання Державної госпрозрахункової організації «Житло-Інвест» від 10.01.2004 № 4 зобов'язано прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передати в управління АЕК «Київенерго», правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», інженерні мережі, споруди та обладнання згідно з додатком, серед яких і спірні трубопроводи.

До своїх пояснень від 25.11.2013 (том 2, а.с. 124) третьою особою-1 надано перелік теплових мереж КП «Житло-сервіс», які передаються в комунальну власність територіальної громади міста Києва та у володіння і користування ПАТ «Київенерго» за раніше виданими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації із скоригованою графою «передаюча організація» та деякими технічними характеристиками (далі, Перелік) (том 2, а.с. 124-125). Зазначений Перелік підписаний директором КП «Житло-Сервіс» Марущаком В.М. та погоджений начальником ЦРТМ «Дарниця» Сороченко В.А.

Із наданого третьою особою-1 Переліку вбачається, що на підставі розпорядження КМДА від 10.01.2004 № 4 організацією, яка мала передати у комунальну власність територіальної громади міста Києва та у володіння і користування ПАТ «Київенерго» спірну теплову мережу є КП «Житло-сервіс».

Водночас, як зазначає третя особа-1, ПАТ «Київенерго» не прийняло до себе на баланс трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у місті Києві у зв'язку із наявністю численних недоліків та зауважень щодо наявності технічних несправностей та пошкоджень, порушення охоронних зон тощо, які потребували усунення. Щодо обстеження технічного стану вказаного майна 14.02.2014 начальником та майстром РТМ «Дарниця» ПАТ «Київенерго» складено відповідний акт, у якому зазначено перелік зауважень та висновків після проведення обстеження (том 2, а.с. 126).

Таким чином, з огляду на те, що трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у місті Києві не були передані на баланс ПАТ «Київенерго», останні фактично залишились на балансі відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на балансі споживача за Договором, як відповідальної за їх використання особи, перебували трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку № 9 по вул. Мініна у місті Києві. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Як вбачається зі Схеми абонентської тепломережі, вузол обліку тепла для будівлі по вул. Мініна, 9 в м. Києві знаходиться не на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та відповідача.

Відповідно до вимог пункту 5.1., 5.2., 5.9. та 6.3. Договору облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється за приладами обліку з додаванням теплових втрат на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, розрахунок споживання теплової енергії повинен здійснюватися з урахуванням втрат на дільниці мережі розподілу до місця установки розрахункових приладів.

Відповідно до пункту 6.3. Договору споживач сплачує енергопостачальній організації: за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати (згідно пункту 5.2. Договору) на ділянці і в системі споживача з витоком 0,0779231 т/год 0,0040403 Гкал/год, з поверхні трубопроводів 0,0269889 Гкал/год; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці споживача по вартості приготування хімочищеної води 6,85 грн/т та за тепло в ній по тарифу (пункт 6.1. Договору); за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води 5,85 грн/т.

Так, залученими до матеріалів справи табуляграмами (відомостями) про облік спожитої відповідачем теплової енергії, підтверджується надання позивачем та споживання відповідачем за період з липня 2012 року по травень 2013 року теплової енергії, обсяг якої із урахуванням теплових втрат на ділянці становить 1 734,898 Гкал загальною вартістю в розмірі 360 374,80 грн.

Обсяги споживання відповідачем теплової енергії за Договором із урахуванням втрат теплової енергії за період з липня 2012 року по травень 2013 року, а також застосовані для обрахунку вартості теплової енергії тарифи та визначена позивачем вартість теплової енергії підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем належними засобами доказування.

Сума сплати за спожиту відповідачем теплову енергію за Договором за період з липня 2012 року до травня 2013 року в розмірі 247 717,54 грн. документально підтверджена та визнається обома сторонами. Доказів на підтвердження проведеної відповідачем повної оплати по Договору, яким позивач обґрунтовує позов, в матеріалах справи не міститься та сторонами подано не було.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману протягом липня 2012 року - травня 2013 року теплову енергію за Договором складає 112 657,25 грн. (360 374,80 грн. - 247 717,54 грн.).

Також, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної оцінки умовам Договору в частині строків оплат спожитої відповідачем теплової енергії (пункт 6.6.Договору), що призвело до неправомірного зарахування коштів сумою 4 067,03 грн. в оплату спірного періоду.

Так, позивачем визначено спірний період у справі з липня 2012 року по травень 2013 року включно.

Відповідно до пункту 6.6. Договору відповідач щомісячно згідно з отриманим рахунком-фактурою сплачує:

- до 25 числа, наступного за розрахунковим, теплову енергію, фактично спожиту населенням житлових будинків, зазначених у Додатках 3, 3а до Договору;

- не пізніше 25 числа поточного місяця - теплову енергію, спожиту споживачами на потреби субабонентів, власників, орендарів нежитлових приміщень.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію з власного рахунку споживач обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується споживачем.

Пунктом 6.7.1. Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем умов, зазначених у пункті 6.7. Договору, грошові кошти, що отримані згідно платіжного доручення , де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються позивачем як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

Відтак, грошові кошти, що надійшли як оплата спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії зараховані позивачем таким чином: протягом липня 2012 року - травня 2013 року в повному обсязі, а в червні 2013 - лише сума в розмірі 3 468,14 грн., оскільки саме ця сума надійшла до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (травень 2013 року) через КП «ГІОЦ» від населення, а не 4 254,22 грн., як зазначає відповідач за весь червень 2013 року.

Крім того, судом безпідставно враховані в оплату спірного періоду пільги згідно листа відповідача від 03.07.2013 № 110/010-1022 (том 2, а.с. 70) в сумі 3 280,95 грн., оскільки, як вбачається із наданого листа, відповідач сам визначив у ньому період зарахування, а саме червень 2013 року, що не є спірним періодом у справі.

Виходячи зі змісту статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості поставленої позивачем за Договором теплової енергії, із урахуванням втрат теплової енергії, колегія суддів приходить до висновку щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення з відповідача 112 657,25 грн. суми основної заборгованості за Договором, а висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості теплової енергії в частині втрат з поверхні трубопроводу, що передбачена пунктом 6.3. Договору, вважає необгрунтованими.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 2 214,70 грн. 3 % річних та 8 606,67 грн. пені.

Відповідно до пунктів 9.1., 9.2. Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов Договору та чинного законодавства України. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Вказана стаття також передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних.

Отже, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних, вважає його арифметично вірним, а вимогу позивача про стягнення з відповідача 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 2 214,70 грн. 3 % річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 8 606,67 грн. пені з огляду на наступне.

Так, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 8 606,67 грн. пені за період з січня 2013 року по червень 2013 року на підставі пункту 9.2 Договору.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Водночас, як вбачається зі змісту пункту 9.2. Договору, останнім прямо не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені, а лише визначено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач несе відповідальність згідно чинного законодавства.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату платежів за споживання теплової енергії за Договором, оскільки умовами вказаного Договору такої відповідальності по відношенню до відповідача не встановлено, а тому в частині вимог про стягнення пені судом першої інстанції правомірно було відмовлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню у частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» основної суми заборгованості у розмірі 112 657,25 грн., 3 % річних у розмірі 2 214,70 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 286,41 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 8 606,67 грн. пені рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/14883/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/14883/13 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» у частині стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» основної суми заборгованості у розмірі 112 657,25 грн., 3 % річних у розмірі 2 214,70 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 286,41 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (м. Київ, Дніпровська Набережна, 25-Б; код ЄДРПОУ 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) основну суму заборгованості у розмірі 112 657 (сто дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 25 коп.; 3 % річних у розмірі 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 70 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 41 коп.; 2 303 (дві тисячі триста три) грн. 17 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 151,58 (одну тисячу сто п'ятдесят одну) грн. 58 коп. за подання до суду апеляційної скарги.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/14883/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко