Рішення № 39315858, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8769/14 16.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління

житловим господарством Дарницького району міста Києва»

про стягнення 118 734, 85 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Іващенко О.В. - по дов. №91/2013/11/27-1 від 27.11.2013р.

Від відповідача: Мохонько О.А. - по дов. №45/43-Д від 01.10.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» про стягнення 118 734,85 грн., із яких: 111 613, 65 грн. основний борг, 1897, 14 грн. - інфляційні, 5 224, 06 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено сплату за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року у зв'язку з чим виник борг в сумі111 613, 65 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2014р. порушено провадження у справі №910/8769/14 та призначено розгляд на 02.06.2014р.

В судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, оголошувалась перерва до 16.06.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по заявленому позову.

Представник відповідача просить в частині стягнення інфляційних та 3 % річних відмовити.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі позивач) та Комунальним підприємством УЖХ Дарницького району міста Києва було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001р. № 7560054.

01.11.2012р. між позивачем та Комунальним підприємством «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» було укладено додаткову угода до договору від 01.06.2001р. №7560054, відповідно до якої споживачем визнано Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (надалі відповідач).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звернення - доручення про укладення договору, розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладу обліку) за тарифами встановленими і затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України та національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 9 Додатку 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 10 Додатка 2 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з 01.10.2011 року до 01.04.2014 року, розрахунком ціни позову та відомостями про тарифи, що діяли станом на час споживання теплової енергії відповідачем, і судом встановлено, що вищевказані розрахунки проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не спростовується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму грн.

Факт отримання послуг за договором на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору №822039 та копіями облікових карток за спірний період.

У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі за період з 01.11.2011 року до 01.04.2014 року у відповідача виникла заборгованість за договором за використану теплову енергію, яка на думку позивача, на час порушення провадження у справі склала 111 613, 65 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 ЦК кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено вище, договір №7560054 від 01.06.2001 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Отже, стороною спірного Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, а отже і спірна заборгованість за Договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач в період квітня 2014 року в рахунок погашення боргу перерахував 23 916, 86 грн., що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Із позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за даним позовом , З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягн6ення з відповідача 23 916,86 грн. задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 16.06.2014р. судом встановлено, що відповідач залишок боргу за спірний період перерахував позивачу в період травня 2014 року. З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення 87 696, 79 грн. підлягає припиненню на підставі п.1 -1 ч. 1 ст. 80 ГПК України

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 897,14 грн. та 5 224,06грн. трьох процентів річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та річних підлягають задоволенню частково.

Зокрема, до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 1 897,14 грн. та 5 224,06 грн. трьох процентів річних.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.. ст.. 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (02091, м. Київ, Харківське шоссе, 148-А, код ЄДРПОУ 31722775) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5. код ЄДРПОУ 00131305) 1 897 грн. 14 коп. -інфляційні, 5 224 грн. 06 коп. - 3% річних, 1 896 грн. 44 коп. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в сумі 23 916 грн. 86 коп. в позові відмовити.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014р.

Суддя Т.Ю. Трофименко