Ухвала суду № 39314791, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/21512/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області про відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач - УПФ України Київського району в м. Полтаві звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 34-38), просив стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві на його користь суму витрат пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2013 року у розмірі 1076,47 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на вимоги Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені ним витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позовних вимог у сумі 288,06 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував свої рішення тим, що стягуючи витрати позивача в розмірі 926,47 грн. на виплату пенсіонеру ОСОБА_4 пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з відповідача, суд першої інстанції не врахував, що вказана сума основної пенсії визначена за період з травня по листопад 2013 року, в свою чергу, в адміністративному позові заявлено вимоги щодо відшкодування витрат лише за листопад 2013 року.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що вимоги про відшкодування (стягнення) коштів на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням соціальних виплат можуть бути пред'явлені виключно на централізованому рівні Пенсійним фондом України до Фонду соціального страхування.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Спірна сума розбіжностей по відшкодуванню витрат за травень-листопад 2013 року виникла у зв'язку з виплатою та доставкою за вказаний період позивачем пенсії ОСОБА_5, та ОСОБА_4 основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянам держав учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво у державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну. Вищевказані витрати по виплаті вказаної пенсії відповідачем не включені до відшкодування та не погашені.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається із довідки Управління з координації та контролю за виплатою пенсій при позивачі № 100 від 17.01.2014 року (а.с. 35) у період травня-листопада 2013 року пенсіонеру ОСОБА_4 виплачено основну пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 926,47 грн. Згідно розрахунку позивача, який не оспорюється відповідачем, пенсіонеру ОСОБА_5 виплачено основну пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за листопад 2013 року у розмірі 150 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Таким чином, обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Відповідно до абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитись лише на підставі двосторонніх договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ у м. Полтаві Полтавської області.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах № 21-361а-11 від 21.11.2011 року та №21-333а-11 від 05.12.2011 року.

Суд касаційної інстанції вважає помилковими висновок суду апеляційної інстанції, що в адміністративному позові заявлено вимоги щодо відшкодування витрат лише за листопад 2013 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у судовому засіданні збільшено позовні вимоги та протокольною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання позивача про збільшення позовних вимог (а.с. 30-38).

З огляду на підтвердження позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам каліцтво яким заподіяно на підприємствах розташованих на території країн СНД на суму 1076,47 грн., то адміністративний позов підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухваленні, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 816/26/14 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року в даній справі залишити в силі

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска