Ухвала суду № 39314774, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/23570/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Сватко А.О.

та представників сторін:

від позивача - Лочман Я.О.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014

у справі № 819/1165/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізінг"

до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000012200, № 0000032200, № 0000062200 та від 15.05.2013 № 0000862200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мрія-Лізинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 25.01.2013 № 35/22/35855770, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2, пп.138.12.2 п.138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.141.2 ст.141, п.142.1 ст.142, п.6 підрозділу 4 розділу XX ПК України, що полягало в завищенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року та заниженні податку на прибуток всього в сумі 10 121 401,00 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що полягало в завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації) за червень 2012 року всього у сумі 23 906 129,00 грн. та завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за червень 2012 р. в сумі 184 567,00 грн.;

- п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 104, п. 160.2 ст. 160 ПК України, що полягало в заниженні податку на доходи, виплачених нерезиденту з джерелом походження з України всього в сумі 1 163 279,00 грн.;

- пп. 2.8, 2.9 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, що полягало в перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі в сумі 9 950 401,16 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 19.02.2013 прийнято податкові-повідомлення рішення:

- № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн. (основний платіж 10 121 401,00 грн.; фінансова санкція 374 339,50 грн.);

- № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн. (основний платіж 1 163 279,00 грн.; фінансова санкція 60 553,75 грн.);

- № 0000042200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 16 243 007,00 грн.;

- № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 7 663 122,00 грн.;

- № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПС у Тернопільській області податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000052200 відкликано (на підставі п. 39.15 ст. 39 ПК України), а також, скасовано повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000042200 в частині 3 935 514,00 грн. зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 №0000012200, № 0000062200.

На підставі рішення ДПС в Тернопільській області Гусятинською МДПІ, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000042200 з 20.05.2013 вважається відкликаним.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 19.02.2013 було прийнято у зв'язку з встановленням перевіркою порушення пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141, п. 142.1 ст. 142, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки перевірка стосувалася періоду як до 1 січня 2011 року так і після.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про безпідставність твердження податкового органу, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано підтверджуючих документів, що засвідчують нарахування та виплату заступникам директора заробітної плати за виконання ними функцій (виконання будь-яких робіт, службових обов'язків тощо), оскільки, це спростовується інформацією з реєстру документів ТОВ «Мрія-Лізинг», що були надані службовим особам Гусятинської МДПІ в ході проведення планової документальної перевірки, а також, з пояснення позивача від 24.01.2013, що були надані на запит Гусятинської МДПІ від 15.01.2013 № 213/22-016.

Крім того, факт дослідження ревізорами табелів робочого часу та посадових інструкцій, підтверджується тим, що ними була визнана правомірність включення витрат, що були понесені ТОВ «Мрія-Лізинг» на оплату праці всіх працівників товариства, за виключенням заступників директора та інформації, наведеної відповідачем в п. 2.3 акта перевірки щодо відсутності порушень в обліку робочого часу.

Таким чином, враховуючи, що витрати на оплату праці заступників директора, які включені позивачем до складу витрат відповідно до абз. «б» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, суди дійшли вірного висновку про відсутність порушень позивачем вимог пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України.

Також, податковий орган вважає, що у ТОВ «Мрія-Лізинг» відсутнє право на включення до складу витрат 10 262 043,00 грн. вартості послуг по суборенді за договором суборенди з ТОВ «Юридична фірма «Астерс», у зв'язку з ненаданням ТОВ «Мрія-Лізинг» до перевірки документальних доказів, що підтверджують фактичне використання субоорендованого приміщення в господарській діяльності товариства, незабезпеченням реєстрації або взяттю на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням орендованого майна, відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Разом з тим, судами встановлено, що оренда приміщення в м. Києві спричинена необхідністю забезпечення господарської діяльності ТОВ «Мрія-Лізинг», а саме: здійснення операцій фінансового лізингу, оренди, надання транспортних послуг, продажу сільськогосподарської техніки, оскільки така діяльність потребує закупівлі техніки та обладнання, в першу чергу, іноземного виробництва. Реалізація господарської діяльності забезпечувалась за допомогою оформлення та укладання зовнішньоекономічних договорів з іноземними партнерами - світовими лідерами з виробництва сільгосптехніки (до матеріалів справи долучено договори з Claаs Global Sales GmbH, Grimme Landmaschinenfabrik GmbH&Co.KG, Holmer Maschinenbau, John Deere International GmbH та іншими), що припускає проведення комерційних переговорів, зустрічей, спільних нарад високого міжнародного рівня, а тому оренда офісу в м. Києві відповідає основній меті діяльності ТОВ «Мрія-Лізинг», оскільки даний офіс був використаний при укладенні зовнішньоекономічних договорів, на підставі яких було придбане потрібне для здійснення господарської діяльності позивача імпортне обладнання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів, що витрати, понесені позивачем за суборенду офісу в м. Києві, правомірно включені ним, на підставі актів приймання-передачі робіт (послуг) до складу витрат, відповідно до пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, яким передбачено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, у зв'язку з включенням до складу витрат суми 2 139 223,00 грн. відсотків, нарахованих на позику від нерезидента через відсутність доходів від розміщення власних активів у вигляді процентів.

Згідно з п. 141.2 ст. 141 ПК України, для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Даними бухгалтерського обліку позивача підтверджується, що сума нарахованих та включених до складу витрат (у бухгалтерському обліку) відсотків у 2011 році становила 6196478,00 грн., у І півріччі 2012 року - 1 026 542 грн. Разом з тим, ТОВ «Мрія-Лізинг» фактично було включено до складу витрат у 2011 році 1152223,00 грн., у І півріччі 2012 року - 987000,00 грн.

Як було вірно встановлено судами, що ТОВ «Мрія-Лізинг», отримавши позики від нерезидента-учасника «Мрія Агро-Холдинг Паблік Лімітед» (Mriya Agro-Holding Public Limited), у власності якого перебуває 97,99 % статутного фонду, у періоді, що перевірявся, у зв'язку з провадженням господарської діяльності, мало право віднести до складу витрат нараховані проценти в обсязі, що не перевищує суму доходів підприємства від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 % оподатковуваного прибутку звітного періоду, без врахування суми таких отриманих процентів, що становить 2139223,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом періоду з 2011 року - І півріччя 2012 року отримав дохід від розміщення грошових коштів на банківських рахунках (з щомісячним нарахуванням доходу у вигляді процентів) в обсязі 76633,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності висновків податкового органу про відсутність у ТОВ «Мрія-Лізинг» права на включення до складу витрат 2 139 223,00 грн. процентів нарахованих за позиками, отриманими від засновника - нерезидента «Мрія Агро-Холдинг Паблік Лімітед.

Також, в акті перевірки податковий орган зазначив про завищення ТОВ «Мрія-Лізинг» витрат в загальній сумі 9 031 971,00 грн. за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, у зв'язку з порушенням вимог п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, яким регламентовано механізм визначення суми нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, зокрема, щодо амортизації тимчасової податкової різниці, як окремого об'єкта із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження ТОВ «Мрія-Лізинг» від 28.03.2011 № 3 було проведено інвентаризацію необоротних активів, в т.ч. основних засобів станом на 01.04.2011. За результатами інвентаризації, затверджених наказом від 01.04.2011 № 01/04-03 та інших первинних документів, судами встановлено, що балансова вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 складає 196 711 278 грн., а балансова вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011 складає 210 721 426 грн.

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Оскільки судами встановлено, що у період з 01.04.2011 по 30.06.2012 ТОВ «Мрія - Лізинг» були занижені витрати на амортизаційні відрахування основних засобів в розмірі 3 807 638 грн., які підлягали включенню до складу собівартості реалізованих товарів та послуг, та відображені у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства у періоді з 01.04.2011 по 30.06.2012, помилка ТОВ «Мрія-Лізинг» у сумі амортизації податкової різниці, що була віднесена на витрати у розмірі 3 743 176 грн., не призвела до заниження ним об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн., колегією суддів слід зазначити наступне.

Податковий орган в акті перевірки зазначив про здійснення ТОВ «Мрія-Лізинг» виплат доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України та оподаткування даних доходів, із застосуванням міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування, та заниження за період з І кварталу 2011 року по і квартал 2012 року задекларованих показників у звіті про виплачені доходи нерезидента та у рядку 17 Декларації з податку на прибуток підприємства всього в сумі 1 163 279 грн., у зв'язку з порушенням п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, суть спору полягає у встановлені правомірності застосування ТОВ «Мрія-Лізинг» міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, в частині застосування пониженої ставки оподаткування доходів (відсотків за товарним кредитом), що були виплачені нерезидентам-банківським установам відповідно до умов фінансування по зовнішньоекономічних контрактах з імпорту обладнання в Україну, укладених позивачем з «CLAAS GLOBAL Sales GmbH», «MAN Truck & Bus AG», «Holmer Maschinenbau GmbH».

Так, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджується здійснення переуступки боргу та оплати відсотків за товарний кредит по вказаних вище зовнішньоекономічних контрактах на користь банківських установ Landesbank Baden-Wurttenberg та Rabobank (Cooperatieve Centrale Raiffeisen-Boerenleenbank B.A.), які забезпечували фінансування по даних контрактах.

Також, встановлено, що Landesbank Baden-Wurttenberg протягом 2011 - 2012 рр. був резидентом Федеративної Республіки Німеччина та платником податків в Німеччині, що підтверджується Сертифікатом - підтвердження податкового резидентства від 22.02.2012 та довідкою від 25.02.2013.

Згідно зі ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995 та ратифікованої Законом України від 22.11.1995 N 449/95-ВР, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Rabobank (Cooperatieve Centrale Raiffeisen-Boerenleenbank B.A.) у 2011- 2012 рр. був резидентом Нідерландів, що підтверджують довідки від 01.02.2012 та 31.01.2013.

Відповідно до ст. 11 Конвенції між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24.10.1995, ратифікованої Законом України від 12.07.1996 року332/96-ВР, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Таким чином, позивач правомірно оподатковував виплачені нерезидентам - Landesbank Baden-Wurttenberg та Rabobank відсотки по товарному кредиту за ставкою 2 %, як це передбачено вказаними Угодою та Конвенцією, та з дотриманням вимог п. п. 103.1, 103.2, 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

Зокрема, судами правомірно відхилені доводи відповідача про відсутність документів про відступлення права вимоги, оскільки, це спростовується змістом акта, де описані зовнішньоекономічні договори. Крім того, судами встановлено, що на ст. 54-55 акта перевірки міститься реєстр імпортних контрактів, в якому перелічено всі контракти, що були надані в перевірку; додаток № 4 до акта «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» містить інформацію у розділі «Оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

Податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000062200 грн. про застосування штрафних санкцій, прийняте за порушення обігу готівки, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в загальній сумі 9 950 401,16 грн., в частині видачі готівкових коштів (заробітної плати) працівникам підприємства, які не могли отримувати вищезазначені готівкові кошти у відповідні дні видачі та списання їх в касі товариства згідно відомостей на виплату заробітної плати.

Разом з тим матеріалами справи свідчать, що позивач готівкові кошти (заробітну плату) видавав особам, зазначеним у видаткових касових ордерах, за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, де перед підписом про одержання зроблений напис «за довіреністю» та довіреностей, доданих до кожного видаткового касового ордера.

Зі змісту довіреностей, вбачається, що особа, якій належало отримати грошові кошти, уповноважувала представника отримувати в касі ТОВ «Мрія-Лізинг», що розташована за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, належні йому гроші - заробітну плату за певний період; для здійснення даних повноважень такому представнику надавалось право подавати від імені працівника в межах та у порядку, визначеному чинним законодавством, необхідні для виконання цієї довіреності документи, розписуватися на документах (заявах, відомостях тощо), у тому числі в одержанні належних грошових сум.

Крім того, з податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000062200 грн. вбачається, що штрафна санкція була застосована відповідачем на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, яким передбачений штраф за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Проте, як було вірно враховано судами, фактів неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування у касах готівки перевіркою не встановлено.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013 № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн., враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, податковий орган зазначив про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку із включенням ним до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 4 482 801,51 грн., на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», ТОВ «ОТП Лізинг», в яких відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (с/г техніка).

Разом з тим, наявних в матеріалах справи податкових накладних, що були надані ТОВ «Мрія-Лізинг» постачальниками ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», івбачається, що вони були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та містили код УКТ ЗЕД.

Судами вірно зазначено, що витяг з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджує факт реєстрації податкових накладних від постачальників, проте, внесення інформації стосовно коду УКТЗЕД в ньому не передбачено. Відтак, покупець позбавлений можливості дізнатись про факт наявності коду УКТЗЕД чи його відсутності в податкових накладних, при реєстрації їх постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, враховуючи п. 201.1 ст. 201 ПК України, для визначення обов'язку постачальників, які придбали імпортований товар, зазначати код УКТ ЗЕД в податковій накладній при здійсненні поставки, слід визначитись з тим, чи має такий товар статус «товару, ввезеного на митну територію України».

Товари вважаються українського походження, якщо вони повністю вироблені або піддані достатній обробці/переробці на митній території України (ст. ст. 278, 279 Митного кодексу України). Таким чином, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції на митній території України, то вироблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається.

Отже, отримане від ТОВ «ОТП Лізинг» обладнання є товаром українського походження, а тому код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається.

За наведених обставин, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 4 482 801,51 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», ТОВ «ОТП Лізинг».

Крім того, встановленими вище обставинами та наявними доказами щодо підтвердження використання орендованого приміщення у господарській діяльності позивача, спростовуються висновки перевірки щодо неправомірності включення до податкового кредиту ПДВ, нарахованого на послуги суборенди офісного приміщення по договору з ТОВ «Юридична фірма «Астрес» на суму 2 550 315,30 грн.

Також, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність висновків перевірки щодо допущення ТОВ «Мрія-Лізинг» самостійної помилки при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 667 725 грн., оскільки, матеріалами справи підтверджується, що в податковому обліку позивача фінансово-господарські операції були відображені належним чином: усі показники, що вказано ТОВ «Мрія-Лізинг» в податкових деклараціях з податку на додану вартість, відповідають правилам ведення податкового обліку; позивачем не допущено арифметичних та/або методологічних помилок при відображені даної операції у поданій звітності.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань на підставі спірних податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 № 0000012200, № 0000032200, № 0000062200 та від 15.05.2013 № 0000862200.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль