Ухвала суду № 39314577, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/800/17069/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за позовом Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу державної кримінально-виконавчої служби України до Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Білоцерківське училище професійної підготовки персоналу державної кримінально-виконавчої служби України звернулось в суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування пункту 4 вимоги Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції від 27 серпня 2012 року №11-16/1554.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний пункту вимоги щодо забезпечення надходження доходів до державного бюджету в сумі 2046,27 грн., які з 24 травня 2011 року по 01 липня 2012 року, отримані позивачем по договору оренди №467 від 24 грудня 2008 року, є протиправним, оскільки договір оренди є дійсним та позивачем не порушено законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 4 вимоги №11-16/1544 від 27 серпня 2012 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Київській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до пункту 2.15 плану Державної фінансової інспекції України на 2 квартал 2012 року, пункту 1.1.6.1 плану Державної фінансової інспекції в Київській області на 2 квартал 2012 року, пункту 1.4 плану роботи Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції на 2 квартал 2012 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 03 травня 2012 року №121, виданого начальником Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції, головним державним фінансовим інспектором Розгон Л.В. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2010 року по 01 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 липня 2012 року №11- 31/28.

Зокрема, в акті ревізії вказано, що передача в оренду частини приміщення відповідно до договору оренди 24 грудня 2008 року №467, укладеного між Регіональним виділенням Фонду державного майна України по Київській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, з 24 травня 2011 року суперечить вимогам частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", з набранням чинності договір розірвано не було.

Також в акті зазначено, що згідно пояснення начальника Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу державної кримінально-виконавчої служби України Стуканова В.Б. договір оренди буфету училища № 742 від 24 грудня 2009 року та додаткової угоди № 1/69 від 29 лютого 2012 року був укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фондом державного майна за погодженням Державної пенітенціарної служби. Позивач не заперечував передачу в оренду нерухомого майна (буфету). Отримані від оренди буфету кошти в розмірі 50% перераховувались училищу, а решту 50% коштів фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перераховує згідно угоди до державного бюджету самостійно.

Згідно листа Держказначейства України від 14 жовтня 2011 року №16-04/918-2970 у разі надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачені переліком платних послуг, кошти мають бути перераховані до доходів того бюджету, з якого здійснюється утримання установи. Протягом періоду з 01 червня 2011 року по 01 липня 2012 року та на час завершення ревізії отримані від оренди кошти в сумі 2046,27 грн. до державного бюджету установою не перераховувались, що призвело до недоотримання доходів (збитків) державного бюджету на суму 2046,27 грн. Порушення тривало на час завершення ревізії.

На підставі акту ревізії відповідачем винесено вимогу №11-16/1544 від 27 серпня 2012 року, пунктом 4 якої вимагається забезпечити надходження доходів до державного бюджету в сумі 2046,27 грн., які з 24 травня 2011 року по 01 липня 2012 року, отримані установою по договору оренди №467 від 24 грудня 2008 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, тоді як з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" від 21 квітня 2011 року № 3269-VІ передача в оренду приміщень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів заборонена. Кошти зобов'язано перерахувати до державного бюджету на р/р 31112090700002, код 21080500 "Інші надходження".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" об'єктом оренди не можуть бути лише установи виконання покарань та слідчі ізолятори, а заборони щодо передачі в оренду приміщень інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України законом не встановлено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду. В таких випадках орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, в тому числі, установи виконання покарань та слідчі ізолятори.

Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва використовують отриману відповідно до законодавства частину орендної плати для виконання організаційних функцій орендодавця. Державні підприємства мають право використовувати орендну плату, одержану від переданого ними в оренду окремого індивідуально визначеного майна, на поповнення власних обігових коштів. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно,- нежитлове приміщення площею 13 м2 розміщене за адресою: АДРЕСА_1, 2 поверх,- що перебуває на балансі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 13 травня 2008 року і становить 44447,00 грн.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 вказаного договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2008 року 286,89 грн. з яких 50% орендної плати перераховується до державного бюджету України, а решта - балансоутримувачу.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин" об'єктом оренди не можуть бути лише установи виконання покарань та слідчі ізолятори, заборони щодо передачу в оренду приміщень інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України законом не встановлено, а відтак вимога Білоцерківської об'єднаної державної фінансової інспекції про стягнення до державного бюджету в 2046,27 грн., отриманих за договором оренди є протиправною.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

з оригіналом згідно: помічник судді А.О. Кулеша