Ухвала суду № 39314528, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м.Київ К/800/50216/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Цуркан М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року позов задоволено; стягнуто з кожного відповідача по 30815,99 грн. надмірно виплаченої пенсії на користь Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року задоволено повністю апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3; постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та залишити без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поданих запереченнях просять касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Славутського міського суду Хмельницької області від 01 червня 2000 року ОСОБА_3 визнано безвісти відсутнім. На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_2, дружині ОСОБА_3, призначена пенсія в зв'язку з втратою годувальника на спільну доньку ОСОБА_4, яку ОСОБА_2 отримувала за період з 01 червня 2000 року по 30 квітня 2013 року.

При цьому встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута та з 10 лютого 2010 року отримує пенсію по інвалідності.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2013 року скасовано рішення Славутського міського суду Хмельницької області від 01 червня 2000 року про визнання ОСОБА_3 безвісти відсутнім, оскільки було встановлено, що з 1996 року по 2007 рік останній перебував у Польщі, а з 2007 року по даний час постійно проживає у м.Славута Хмельницької області.

У зв'язку з даними обставинами пенсійну справу ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 01 травня 2013 року припинено виплату пенсії по втраті годувальника.

Розмір пенсії, виплаченої ОСОБА_2 на утримання доньки у зв'язку з втратою годувальника за період з 01 червня 2000 року по 30 квітня 2013 року становить 61631,98 грн.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з посиланням на нез'ясування належного відповідача, не визначення періоду надмірної сплати пенсії та не вчинення позивачем дій щодо припинення виплати пенсії, оскільки у даному випадку слід виходити із факту безпідставного отримання пенсії відповідачем за весь період та необхідності дотримання судами вимог процесуального закону щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи у їх сукупності з урахуванням положень ч.4 ст.11, ст.ст.69-71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як передбачено ч.3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Положення ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають норм, які б надавали органам пенсійного фонду право звертатись із позовом про стягнення з громадянина сум надміру виплачених пенсій до адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За вказаного, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 18 червня 2013 року №№ 21-204а13, 21-124а13, слід дійти висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.2 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді