Ухвала суду № 39314389, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/800/52257/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Блажівська Н. Є. Борисенко І. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 рокуу справі№ 815/3233/13-аза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 815/3233/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 56.21 ст. 56, ст. ст. 185, 187, 188, 203 Податкового кодексу України, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за 2010 рік склав 304 537,19 грн.

За результатами проведеної в період з 21.12.2012 року по 27.12.2012 року позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року складено акт № 19/1/17-0019/НОМЕР_1 від 09.01.2013 року, яким зафіксовано порушення п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України - неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по вересень 2012 року; та ст. ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України - заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 62 393,23 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000281701 від 12.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 085,64 грн., з яких 62393,27 грн. основного платежу та 13692,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» не зареєструвався платником податку на додану вартість та не сплачував відповідні зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку в разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Положення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України містять аналогічні вимоги щодо обов'язкової реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення вищенаведених вимог позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість.

Посилання позивача на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому у платника відсутні підстави для обов'язкової реєстрації, як того вимагає пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, підлягають відхиленню, оскільки таке зобов'язання виникло в грудні у зв'язку з перевищенням встановлено обсягу доходу в 300 000 грн.

В свою чергу, положення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, містять вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, аналогічні тим, що були встановлені п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки в порушення вищенаведених положень позивач не зареєструвався платником ПДВ та не сплачував відповідні суми податку, колегія суддів з урахуванням ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 085,64 грн.

Доводи касаційної скарги, викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 815/3233/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Борисенко