Ухвала суду № 39314304, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/19685/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року по справі № 2270/8119/11 за позовом Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анне-ЛТД», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремако», про стягнення коштів, отриманих без встановлених законом підстав, -

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анне-ЛТД», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремако», про стягнення коштів, отриманих без встановлених законом підстав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Хмельницької МДПІ проведена виїзна позапланова перевірка відповідача з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Ремако». За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність генерального договору поставки нафтопродуктів №21/07/10 від 21.07.2010 року, укладеного ТОВ «Анне-ЛТД» і ТОВ «Ремако», спрямованого не на реальне настання правових наслідків, які ним передбачені, а на заниження податкового зобов'язання відповідача з ПДВ, що за своєю сутністю є заволодінням майном держави, а відтак, відповідно до ст. 215, ст. 203 ЦК України є нікчемним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами враховано, що згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновки судів про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року по справі № 2270/8119/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЛосєв А.М. підписРибченко А.О.