Ухвала суду № 39314228, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/4413/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до Приватного підприємства «Кабаре-Лідер» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року,-

у с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси звернулося до Приватного підприємства «Кабаре-Лідер» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а наступною ухвалою цього ж суду від 14 жовтня 2013 року повернуто позивачеві.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року ці судові рішення залишені без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Залишаючи без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що така не відповідає вимогам частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, суд першої інстанції відніс до недоліків неподання позивачем доказів знаходження відповідача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, вимоги про сплату недоїмки та доказів про її отримання відповідачем.

Проте до такого висновку суд дійшов в порушення норм процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви, відповідно до частини другої якої на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Проте як убачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до позову надало докази, які підтверджують наявність заборгованості зі сплати страхових внесків зокрема, завірені копії звітів підприємства про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, копію витягу з картки особового рахунку, довідку № 1355 від 3 жовтня 2013 року про знаходження відповідача на обліку тощо.

За цих обставин, підстав для повернення позовної заяви не було. На зазначені обставини не звернув уваги апеляційний суд залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін.

Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду.

За приписами частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало