Ухвала суду № 39314076, 04.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

04 червня 2014 року о 17 год. 50 хв.

Справа № 808/2559/14

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»

до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

за участю Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури

про визнання протиправними дій, скасування припису та претензії, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, за участю Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування припису та претензії.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

28 травня 2014 року представником відповідача через службу діловодства суду подано клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що відповідь на претензію або незгода з її змістом складається в порядку, передбаченому ст. 8 ГПК України, оскарження претензії в судовому порядку чинним законодавством не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі заперечував.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання представника відповідача про закриття провадження.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом вказаних приписів, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на права, свободи, законні інтереси чи обов’язки особи, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на конкретну вимогу, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, що породжує у останнього обов’язок виконувати вимоги суб’єкта владних повноважень.

Тобто, особливою відмінністю правового акта від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи, що виражається шляхом встановлення обов’язкових для виконання приписів, які стосуються прав і обов'язків інших суб’єктів.

З огляду на викладене, претензія Державної екологічної інспекції України не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить приписів обов’язкових до виконання та не породжує юридичних наслідків для позивача.

Зі змісту претензії вбачається, що Державна екологічна інспекція України пропонує позивачу сплатити шкоду та повідомляє, що у разі несплати шкоди добровільно, вона буде змушена звернутись до суду.

Відповідно до частини 2 статті 222 Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Порядок пред'явлення претензії, строки її розгляду визначено статтями 6, 7, 8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, претензія є способом досудового врегулювання господарських правовідносин та не є актом управлінської діяльності відповідача як суб’єкта владних повноважень, оскільки не спрямована на врегулювання певних суспільних відносин в межах реалізації управлінських функцій, не має ознак нормативності, не містить обов’язкових до виконання приписів. Тому, вимоги Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» про скасування Претензії про відшкодування збитків у сумі 1 702 532,22 грн., заподіяних державі, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 03.03.2014 №781/03 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.156, 160, 165 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справ №808/2559/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, за участю Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування припису та претензії в частині позовних вимог про скасування Претензії від 03.03.2014 №781/03 про відшкодування збитків у сумі 1 702 532,22 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Горобцова