Рішення № 39313970, 18.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2014 Справа № 905/299/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» про стягнення 2148640 грн. 06 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (далі – ТОВ «Західна нафтогазова компанія») звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (далі – ТОВ «Триест-Дон») про стягнення заборгованості у сумі 2148640 грн. 06 коп.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 530, 692 ЦК України, ст. 20, 175,193 ГК України.

Ухвалою суду від 06.02.2014р., у зв’язку з необхідність направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду провадження у справі було зупинено.

18.06.2014 року провадження по справі поновлено.

У судове засідання представники позивача та відповідача не прибули.

Згідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористалися, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

01 січня 2013 р. між ТОВ «Західна нафтогазова компанія» (Поставщик) і ТОВ «Триест-Дон» (Покупець) укладено договір № ЗН-1351, відповідно до умов якого Позивач зобов’язався передати у власність, а Відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі – Товар) (а.с.20-26).

За умовами договору найменування та кількість товару, ціни, умови поставки та оплати узгоджуються сторонами на кожну конкретну партію товару в додаткових угодах. (п.1.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.(п. 11.1).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

За умовами п. 5.2. покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом поточного банківського дня.

Згідно додаткової угоди №40 від 25.10.2013р. до цього Договору – постачальник передає у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити паливо дизельне марки Л-0, 20-40 у кількості 300 тон. на суму 3035400 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач відвантажив відповідачу товар – паливо дизельне в кількості 286,187 т. загальною вартістю 2895640,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № УГ001739 та УГ001741 від 27.10.2013р. та актами приймання-передачі № УГ001739 та УГ001741 від 27.10.2013р (а.с.28-32).

Проте, Відповідач свої зобов’язання зі сплати отриманого товару повністю не здійснив. Станом на день подання позову, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором становить 2148640 грн. 06 коп.

Вказана сума боргу погоджена сторонами в Акті звірки взаємних розрахунків за станом на 31.10.2013р. та станом на 20.11.2013р., підписаному обома сторонами (а.с.36-37).

Крім того, відповідно до довідки ПАТ «Альфа-банк» на поточний рахунок ТОВ «Західна нафтогазова компанія» від ТОВ «Триест-Дон» за період з 29.10.2013 по 23.12.2013р. надійшло 747000 грн. (а.с.34).

Невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором № ЗН-1351 від 01.01.2013 та додатковою угодою №40 25.10.2013р стало підставою для звернення ТОВ «Західна нафтогазова компанія» із зазначеним позовом до суду.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов’язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що вимоги позивача про стягнення основної суми боргу у розмірі 2148640 грн. 06 коп. є доказаними та обґрунтованими.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Західна нафтогазова компанія» до ТОВ «Триест-Дон» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» про стягнення 2148640 грн. 06 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (83059, м.Донецьк, вул.. Данилевського, 2а, код ЄДРПОУ 33135428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (88008, м.Ужгород, вул.. Боженка,2 код ЄДРПОУ 33064160) суму заборгованості в розмірі 2148640 (два мільйона сто сорок вісім тисяч шістсот сорок) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 42972 (сорок дві тисячі дев’ятсот сімдесят дві) грн. 81 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18 червня 2014 року.

Повний текст рішення складено 20 червня 2014 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов