Ухвала суду № 39313953, 19.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2014 року Справа № 905/7857/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі)перевіривши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.03.14у справі№905/7857/13господарського суду Донецької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областітреті особиДержавного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" Міністерства освіти і науки Українипрозобов'язання продовжити термін дії договору оренди нерухомого державного майна

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду. Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1,5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір"). Розмір мінімальної заробітної плати визначено Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" та становить 1 147,00 грн.

Втім, до скарги не додано жодних документів, підтверджуючих сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, при цьому у резолютивній частині касаційної скарги скаржник просить змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.14 по справі №905/7857/13, виключивши з мотивувальної частини вищезазначеної постанови абз.31.

Скаржником не надано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному ЗУ "Про судовий збір", проте заявлено клопотання (заява) про звільнення його від сплати судового збору, оскільки Регіональне відділення позбавлено фактичної можливості сплати судового збору, бо є бюджетною установою, фінансування і матеріально-технічне забезпечення якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і згідно довідки скаржника (від 30ю04.14 №10-14-05549) на розрахунковому рахунку скаржника бюджетних призначень недостатньо для сплати судового збору за подання даної касаційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з урахуванням майнового стану сторони.

Відповідно до ст.8 ЗУ "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій вказаної статті.

Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що звільнення скаржника від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Колегія суддів відзначає, що скаржник не навів обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ним судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

До того ж касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а клопотання про його відновлення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції з даної справи набрала законної сили 05.03.14, то, з урахуванням наведених приписів закону, строк касаційного оскарження закінчився 25.03.14. Касаційну ж скаргу позивач подав лише 30.04.14, тобто з пропуском строку передбаченого ст.110 ГПК України більше, ніж на місяць, про що свідчить штемпель поштового відділення на конверті.

Клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги позивач обґрунтовує тим, що підставою для пропуску строку для вчасного оскарження зазначеної постанови стало винесення апеляційною інстанцією ухвали від 16.04.14 про роз'яснення вищезазначеної постанови, хоча зміст ухвали не вплинув суттєво на зміст оскаржуваної постанови, а скаржник при тому замовчує факт присутності свого представника під час проголошення вступної і резолютивної частини постанови 05.03.14.

По відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу касаційної скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила ст.53 ГПК України.

Фактично у даному випадку скаржник пропустив строк на касаційне оскарження через власну необачність. Втім, він подав клопотання про відновлення цього строку без належного обгрунтування, позбавивши себе тим самим права на здійснення процесуальних дій щодо касаційного оскарження.

Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів особи, яка клопоче про таке відновлення, з метою запобігання зловживанню при оскарженні судових актів. Поважних причин попуску строку на касаційне оскарження скаржник не навів.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що оскарження постанови апеляційного господарського суду залежала виключно від вольових та юридично грамотних дій самого скаржника, наведені причини пропуску не свідчать про відсутність об'єктивної можливості та адекватного часу для оскарження. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.

Дані обставини є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п.п.4,5 ч.1 ст.1113 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, 110, п.п.4, 5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И Л А :

Відхилити клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.14 по справі №905/7857/13 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б. М. Грек