Ухвала суду № 39312961, 16.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11260/13-ц Провадження № 22-ц/772/1875/2014Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І. Е.Категорія: 48Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Ковальчука О.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

За участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна та визнання права власності.

В заяві зазначав, що 01.10.1995 року між ним і відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб. Сім'я оселилася у належній йому-позивачу на праві власності квартирі АДРЕСА_1. Цю квартиру він 29.01.1997 року продав за 7561 грн. і за виручені кошти, по ціні 7379 грн., купив 21/50 частку житлового будинковолодіння АДРЕСА_4. За договором купівлі-продажу в постійне користування йому-позивачу перейшли: кухня 1-1, житлові кімнати І-2, І-3, житловою площею 28, 2 кв.м., літня кухня «В», тамбур «в», вбиральня «Л».

Під час шлюбу він-позивач з відповідачем спільно прибудували прибудову, позначену літ. «а3» площею 19, 3 кв.м., убиральню - літ. «Л», гараж з оглядовою ямою - «Н», площею 26, 4 кв.м., вигрібну яму - літ. «в/я», що збільшило вартість будинковолодіння. Дані об'єкти у встановленому законом порядку були введені в експлуатацію, на підставі чого відповідно до заключення ВМБТІ від 19.09.2012 року, було проведено перерахунок ідеальних часток співвласників будинковолодіння, а йому-позивачу було видано свідоцтво про право власності на 41/100 частку цього житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 28.10.2010 року шлюб між ним-позивачем та відповідачем було розірвано.

Зважаючи на те, що його-позивача вклад в спірну частину будинку є більшим за рахунок придбання вищевказаної частини будинковолодіння за власні кошти і, відповідно, слід відступити від рівності часток, то просив суд виділити йому 28/100 частки будинковолодіння, а відповідачу - 13/100 частки.

Після ознайомлення із висновком експерта, позивач уточнив позовні вимоги і просив суд поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власністю подружжя, визнати право власності: за ним-позивачем на 29/100 частини спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_4 за відповідачем ОСОБА_4 - на 12/100 частини цього ж житлового будинку та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволити частково, визнавши право власності за позивачем ОСОБА_5 на 12/100 частини спірного житлового будинку, а за нею-ОСОБА_4 - на 29/100 частини цього ж будинку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх адвокатів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Вирішуючи спір, суд встановив, що сторони з 01.10.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Староміського райсуду м. Вінниці від 28.10.2010 року (набрало чинності 09.11.2010 року-а.с.14).

Судом встановлено, що 29.01.1997 року ОСОБА_5 продав квартиру АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарчих будівель за 7561 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (а.с.5). Вказана квартира належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.1994 року (а.с.5), тобто була придбана останнім до укладення шлюбу із відповідачем і, відповідно, була його особистою приватною власністю згідно ч.1 ст.24 КЗпШС України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Наступного дня 30.01.1997 року, позивач придбав за 7379 грн. 21/50 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, який розташований в АДРЕСА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріального округу (а.с.6). Тобто, зазначену частку житлового будинку позивачем було придбано за його особисті кошти, отримані від продажу його особистої приватної власності - квартири АДРЕСА_1.

Також суд встановив, що в період шлюбу сторонами спільно самочинно були проведені певні ремонтно-будівельні та будівельні роботи (побудували прибудову, збудували гараж, тощо), внаслідок чого збільшилась вартість вказаної спірної частини будинку.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2012 року КП «ВМБТІ» було проведено перерахунок ідеальних часток із фактично належних реальних частин по будинковолодінню АДРЕСА_4 та визначено, зокрема, що позивачу належить 41/100 частка житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, до складу якої в житловому будинку літ. «А» входить: коридор 1-1, вітальня 1-2, кімнати 1-3, 1-4, кухня 1-5, санвузол 1-6, загальною площею 56,7 кв.м., в тому числі житловою 26,6 кв.м., ганок з козирком, літня кухня літ. «В», тамбур літ. «в», убиральня літ. «Л», гараж з оглядовою ямою літ. «Н», погріб літ. «П/Н», вигрібна яма літ. «в/я» (заключення - а.с.7)

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 01.10.2012 року право власності на 41/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_4, зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 27.09.2012 року, виданого на підставі рішення виконкому ВМР № 2364 від 27.09.2012 року (а.с.8-9). Згідно матеріалів інвентаризаційної справи №2986, дослідженої судом, 29.10.2012 року на спірну частину будинковолодіння виготовлено технічний паспорт, відомості про самочинно збудовані об'єкти відсутні

Отже, суд встановив, що на момент розлучення сторін (28.10.2010 року) переобладнання, добудова спірної частини житлового будинку і будівництво господарських будівель було самочинним, право власності на неї за загальним правилом набуто не було (ч. 2 ст.376 ЦК України) і, відповідно, спірна частина будинку на той час не могла бути предметом поділу між стронами.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1700/1800/13-21 від 24.03.2014 року (а.с.72-89), станом на момент проведення експертного дослідження, вартість 21/50 частини житлового будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_4, придбаної за особисті кошти позивача становить 110805 грн. (без переобладнань, добудов і поліпшень, здійснених під час перебування сторін у шлюбі) (а.с.80), вартість спірної 41/100 частки вказаного будинку (після переобладнань, добудов) становить 385064 грн.; вартість ремонтно-будівельних робіт, будівельних робіт по поліпшенню умов проживання, здійснених в період перебування сторін в шлюбі, у 41/100 частки цього домоволодіння, станом на час дослідження, може складати 158048 грн.; частка будівельних та ремонтно-будівельних робіт, які були проведені подружжям в період перебування у шлюбі у 41/100 частині домоволодіння, станом на час проведення дослідження, може складати 24/100 частки; відокремити поліпшення, які були проведені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в шлюбі у 41/100 частці домоволодіння не вбачається можливим (а.с.89).

Суд також встановив, що шлюбний договір між подружжям не укладався.

З огляду на зазначене та з врахуванням того, що частка будівельних та ремонтно-будівельних робіт, які були проведені подружжям у спірній частині будинку в період перебування у шлюбі, складає 24/100 частки від 41/100 частки в даному будинковолодінні та з врахуванням вкладення у придбання частини будинку коштів, які належали позивачу від продажу особисто йому належної квартири, судом встановлено, що частка позивача у цьому майні, згідно розміру його внеску, відповідно становить 29/100 частки, що підтверджується висновком експерта і матеріалами інвентаризаційної справи, дослідженими судом.

Крім того, як видно з матеріалів справи, позивачем визнається право відповідача ОСОБА_4 на частку в будинковолодінні, яка становить частину будівельних та ремонтно-будівельних робіт, які були ними проведені спільно за час перебування у шлюбі.

Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, зокрема: ст.24 КЗпШС України, ст.ст.57,60-62,69,70 СК України, ст.ст.331,355,368 ЦК України, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову позивача та визнання за останнім права власності на 29/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_4, та визнання за відповідачем ОСОБА_4 права власності на 12/100 частини цього ж будинковолодіння.

При цьому суд обґрунтовано не взяв до уваги твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що кошти отримані від продажу позивачем 29.01.1997 року квартири АДРЕСА_1 були спільною сумісною власністю подружжя і про надання її батьком будівельних матеріалів для будівництва прибудови до спірної частини будинку і здійснення в ньому переобладнань, оскільки вони жодними належними, допустимими, достовірними та переконливими доказами підтверджені не були і позивачем не визнані.

Доводи відповідача та її представника стосовно автомобіля «Волга», який нібито було подаровано подружжю її батьком і в подальшому продано та придбано інший автомобіль, суд теж вірно не взяв до уваги, як такі, що недоведені та не є предметом даного спору.

Суд дослідив і клопотання відповідача та її представника щодо збільшення частки ОСОБА_4 в спільній сумісній власності, оскільки з нею проживають неповнолітні діти і розмір аліментів є недостатнім для їх утримання, та мотивовано його відхилив.

Таким чином, рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/