Ухвала суду № 39312175, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 820/1542/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі №820/1542/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0007031702 від 16.09.2013 року, відповідно до якого позивачу визначена сума грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 32 345,00 грн., з яких - 25 876 грн. за основним платежем, 6 469 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року адміністративний позов було частково задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.09.2013року № 0007031702 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3983,75 грн., з яких 3 187,00 грн. - за основним платежем та 796,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Кодексу адміністративного судочинства України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом № 429/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 02.09.2013 року.

За результати вищевказаної перевірки було складено акт перевірки за №429/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 02.09.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 25 876 грн.

На підставі висновків акту перевірки №429/20-31-17-02-09/НОМЕР_2 від 02.09.2013 року та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 16.09.2013 року було ухвалено податкове повідомлення-рішення за № №0007031702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 345,00 грн., з яких - 25 876 грн. за основним платежем, 6 469 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення №0007031702 від 16.09.2013року було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.11.2013 року № 2779/К/20-40-10-04-17 за результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення за №0007031702скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 983,75 (основний платіж - 3187 грн., штрафні санкції - 796,75 грн.), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року № 6723/К/99-99-00-01-03-14 повторна скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0007031702 від 16.09.2013 року - без змін з урахуванням рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.11.2013 року № 2779/К/20-40-10-04-17.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив того, що нарахування позивачу по справі грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3983, 75 грн. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно пп. 183.1, 183.2 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 183.8 ст. 183 ПК України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та валовий дохід позивача за 12 календарних місяців - з 01.09.2011року по 31.08.2012р. склав 303 511,30 грн.

05.11.2012 року позивач звернувся до податкового органу з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість .

Листом від 08.11.2012 року відповідач відмовив позивачу у реєстрації у зв'язку з тим, що в реєстраційній заяві не зазначено дату досягнення загальної суми оподатковуваних операцій, запропонував подати нову реєстраційну заяву заповнену згідно вимог діючого законодавства.

Крім того, згідно матеріалів справи встановлено, що позивач по справі звертався до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з реєстраційними заявами від 28.11.2012 року, 13.12.2012 року, 04.01.2013 року на які отримував відповіді податкового органу з відмовою у проведенні реєстрації у зв'язку з невідповідністю реєстраційної заяви чинному законодавству, а також не ненадання підтверджуючих документів, щодо відомостей постачання особою товарів/ послуг та набув статусу платника податку на додану вартість у 2014 році.

Колегія суддів зазначає, що позивачем по справі рішення податкового органу, щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість не оскаржувалося в судовому порядку.

Відповідно до п.183.10 ст.183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, що не подала до органу державної податкової служби заяву або подала її з порушенням строку, встановленого п.183.2 ст.183 ПК України, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

Колегія суддів зазначає, що податкові зобов'язання позивача за період з 01.09.2012 року по 10.09.2012 року складають 15 786 грн., а отже позивачу було неправомірно нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказаний період в сумі 3 157 грн. та визначені штрафні санкції - 789,25 грн., що підтверджується висновками ГУ Міндоходів у Харківській області, викладеними в рішенні за результатами розгляду скарги від 21.11.2013 року за № 2779/К/20-40-10-04-17.

Також, колегія суддів зазначає, що при складанні акту перевірки та податкового повідомлення - рішення податковим органом була допущена помилка та невірно був зазначений розмір податкових зобов'язань за період вересень - грудень 2012р. в сумі 25 876 грн., оскільки вірна сума складає 25 846 грн., що підтверджується зведеними даними щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань, а тому позивачу по справі було неправомірно визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 грн. та нараховані на вказану суму штрафні санкції - 7,5 грн.

Отже, нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3983,75 грн. є необґрунтованими, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним нарахування податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28 361,25 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів по справі - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 820/1542/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.