Ухвала суду № 39310240, 19.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №281/11/14-ц Головуючий у 1-й інст. Нечуй Богдан Петрович

Категорія 27 Доповідач Забродський М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Гукової О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»

на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12180,86 грн. за кредитним договором від 23 січня 2008 року та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до зазначеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ОСОБА_2 та Банком договір і підтверджується підписом у заяві.

У зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 31 жовтня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 12180,86 грн.

Проте ОСОБА_2 ухиляється від сплати її.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12180грн. 85коп. та 243 грн. 60 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Розстрочено ОСОБА_2 виплату боргу за кредитним договором від 23 січня 2008 року відповідно до цього рішення в сумі 12180грн. 85коп. на 12 місяців і стягнуто з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» щомісячно, починаючи з місяця в якому рішення набирає законної сили до повного погашення суми боргу, а саме: 1-11місяць по 1015,07 грн., 12 місяць - 1015,08 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині розстрочки виконання рішення суду, в решті залишити його без змін.

Посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 на даний час не працює, проживає разом з сестрою без батьків, що є винятковою обставиною для відстрочки виконання рішення суду.

Відповідачем не надано жодного доказу про неможливість працевлаштуватися, оскільки відсутня відповідна довідка з центру зайнятості за місцем його проживання. ОСОБА_2 не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин, що дають можливість розстрочити виконання рішення суду.

Вважає, що такими обставинами можуть бути обставини пов'язані з життям людини. В іншому разі порушуватимуться права та інтереси ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, відповідачем не надавалася заява про розстрочку виконання рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є не обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 23 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав у кредит розміром 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, а також Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Проте в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач своїх зобов'язань не виконував і станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованості у розмірі 12180,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом 7864,45 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 2576,84 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 921,43 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 568,14 грн.

Відтак суд першої інстанції правильно вважав, що позов є обґрунтований через невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язання за кредитним договором та стягнув на користь Банку заборгованість.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка це спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Тобто, розстрочка виконання рішення суду являє собою виконання частин рішення з певним інтервалом часу (наприклад, розстрочка у виплаті грошової суми).

При вирішенні питання про розстрочку суд повинен враховувати інтереси як стягувача, так і боржника, а також наявність обставин, які дають підстави для розстрочки.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення у зв'язку з тяжким матеріальним становищем(а.с.37).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно довідки, виданої виконкомом Степанівської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 03 лютого 2014 року убачається, що відповідач з 02 жовтня 2009 року ніде не працює (а.с. 32).

Довідкою Лугинського районного центру зайнятості від 03 лютого 2014р. №58 стверджується, що він перебував на обліку у центрі як безробітний з 07 червня 2012 року по 07 червня 2013 року (а.с. 33).

З акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного виконкомом Степанівської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 10 лютого 2014 року №131 убачається, що ОСОБА_2 перебуває у скрутному матеріальному становищі і потребує матеріальної допомоги (а.с.35).

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції правильно та на підставі ст. 217 ЦПК України встановив всі обставини та розстрочив виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування і ухвалення нового відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: