Ухвала суду № 39309546, 23.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2013 рокусправа № 811/176/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі 811/176/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 22 серпня 2012 року №0000790225.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі 811/176/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" задоволено у повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі 811/176/13-а, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував, що договір, укладено позивачем з ТОВ „Віп Союз", без наміру створення правових наслідків. Також зазначив, що позивачем порушено вимоги ст.203, 215, 216, 627 Цивільного кодексу України, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 118077 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 33381 грн., за січень 2012 року - 39896 грн., за лютий 2012 року - 44798 грн...

Відповідач належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення - від 07.08.2013 року, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Позивач належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення - від 07.08.2013 року, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" зареєстровано як юридичну особу 09.08.1996р., що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (т.1 а.с.18) та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС як платник податків.

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 13.08.2012 р. №80/22-5/22209574 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кіровоградоптсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Український цукор» за період з 01.11.2011р. по 31.11.2011р., ТОВ „Віп Союз" за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р., перевіркою встановлено порушення позивачем ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 118077 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 33381 грн., за січень 2012 року - 39896 грн., за лютий 2012 року - 44798 грн.. (т.1 а.с.7-17).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0000790225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 147596 грн., в т.ч. за основним платежем - 118077 грн. та 29519 грн. -штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.6)

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Віп Союз".

Так, позивачем укладено з ТОВ „Віп Союз" договір купівлі-продажу від 02.08.2011р., згідно якого ТОВ „Віп Союз" (Продавець) зобов'язується поставити та передати позивачу (Покупцю) товар (овочі, фрукти, мед, молочні вироби, соки, олія, напівфабрикати заморожені, м'ясні консерви, яйця, кулінарні жири), а Покупець - зобов'язується прийняти даний товар та здійснити оплату. (т.1 а.с.50)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Віп Союз" вищезазначеного товару, згідно договору, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 249, 250, т.2 а.с.1-7, 215-226), видатковими накладними (т.1 а.с.96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, т.2 а.с.8-16, 227-238).

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року та січень-лютий 1012 року, що встановлено податковим органом під час перевірки ТОВ "Кіровоградоптсервіс" та про що свідчать копії декларації з ПДВ. (т.1 а.с.35-48)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Віп Союз" вартість отриманого товару, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.3 а.с.129, 132, 134, 138, 142, 145, 150, 151, 154, 156, 157, 159-161, 163, 166, 169, 175, 177, 179, 181, 189, 190, 195, 198, 201, 207) та платіжними дорученнями (т.3 а.с.130, 131, 133, 135, 139, 140, 144, 145, 149, 152, 153, 155, 158, 162, 165, 168, 174, 176, 178, 180, 190, 191, 197, 203-204)

Судом першої інстанції встановлено, та перевірено колегією суддів, що відповідач обґрунтовує законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що позивачем допущено порушення вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст 198 ПК України, та ст.. 215, ст.203, Цивільного кодексу України правочин між позивачем та ТОВ „Віп Союз" є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ „Віп Союз" обґрунтовано в акті перевірки посиланням на акт перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва від 05.07.2012 року № 2243/22-9/37240791, в якому зазначено, про відсутність первинних документів останнього, які б засвідчували факт продажу позивачу товару, відсутність достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, а відтак - про недійсність укладеного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, та вважає зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Віп Союз" підтверджено бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ „Віп Союз" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, та перевірено колегією суддів, що на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ „Віп Союз" у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних товарів, та які містяться в матеріалах справи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та ТОВ „Віп Союз", ініційованого податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Висновки Акту перевірки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, які не підтверджені конкретними документальними доказами.

Згідно з п.1 та п. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі 811/176/13-а залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року Справа 811/176/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова