Постанова № 39308603, 04.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 червня 2014 р. №820/4621/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.,

за участю: представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектплюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.03.2014 року №0000152201, №0000162201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 25.02.2014 року №526/20-38-22-01-04/38158682, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки заниження податкових зобов'язань по взаємовідносинам з НВПП "Стінг" на загальну суму 2308974 грн. та донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 спростовується наявними первинними документами. Також позивач вважав протиправним висновки відповідача про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 15195 грн. на підставі встановлення розбіжностей за результатами автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з контрагентами - постачальниками

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Наконечного А.С. до суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у взаємовідносинах з НВПП "Стінг" в актах виконаних робіт (послуг) не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру та підпис відповідальної особи, чим порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, завищено валові витрати на загальну суму 2308974 грн., а саме за 3 квартал 2012 року у сумі 318769 грн. та 4 квартали 2012 року у сумі 1990205 грн. По взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 відповідачем встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 .139.1 ст. 139 ПК України, оскільки відповідачем враховувалися акт перевірки Нововодолажської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Грейф" від 16.12.2013 року №342/20-20-22-08/36563291, акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі и. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.03.2013 року №273/2240/37318658 та акт перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2013 року №1724/17.2-07/НОМЕР_1, через що встановлено завищення валових витрат на суму придбаних ТМЦ у загальній сумі 3794 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 3794 грн. Встановлене порушення із завищення витрат призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивачем податковий кредит від обсягу отриманих ТМЦ сформований з порушенням Податкового кодексу України, чим завищено обсяг податкового кредиту на суму ПДВ на загальну суму 14436 грн. з контрагентами постачальниками.

Представник позивача Халабурдін С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Наконечний А.С. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (далі - ТОВ "Респектплюс") (код ЄДРПОУ 381586682) зареєстровано як юридичну особу (т.1 а.с.82), перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.83, 84).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.10.2012 року АБ №716454, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "Респектплюс" за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10), постачання інших готових страв (56.29), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), рекламні агентства (73.11) (т.3 а.с.219).

Судом встановлено, що фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Респектплюс" за період з 12.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.04.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 25.02.2014 року №526/20-38-22-01-04/38158682 (т.1 а.с.9-52), яким встановлено порушення вимог п.138.2 ст138, п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 485682 грн., у т.ч. по періодам 3 квартал 2012 року на суму 66942 грн., 4 квартал 2012 року на суму 418740 грн.; п.201, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.3, п.198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, завищення податку на додану вартість на загальну суму 15195 грн., у т.ч. по періодам за липень 2012 року у сумі 1750 грн., за серпень 2012 року у сумі 3613 грн., за вересень 2012 року у сумі 3211 грн., за жовтень 2012 року у сумі 4253 грн., за листопад 2012 року у сумі 383 грн., за грудень 2012 р. у сумі 1985 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 07.03.2014 року №0000152201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності у розмірі 607102,50 грн. за основним платежем - 485682 грн. та штрафними санкціями - 121420,50 грн. (т.1 а. с.7).;

- від 07.03.2014 року №0000162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18993,75 грн. за основним платежем - 15195 грн. та штрафними санкціями - 3798,75 грн.(т.1 а. с.8).

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, викладених в акті перевірки від 25.02.2014 року №526/20-38-22-01-04/38158682, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку донарахованих позивачу грошових зобов'язань та штрафних санкцій (т. 3 а.с. 243), на донарахування позивачу податку на додану вартість вплинув висновок відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та встановлення розбіжностей по контрагентам-постачальникам Товариству інвалідів "Щит" УМВС України м. Харків, ТОВ "Полтава - Інтелект -Сервіс", ПП "Стар трейд 1", ПАТ "Юрія", ТОВ "ДК Європродукт", ТОВ "ТД"Молохіт", ТОВ "Раваль".

Судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) (постачальник) укладено договір поставки продукції від 01.07.2012 року №143 (т.1 а.с.74--77).

Згідно п.1 договору визначено умови договору поставки - постачальник зобов'язується постачати покупцю комп'ютерну техніку, периферію, комплектуючі, витратні матеріали, сітьове/телефонне обладнання та матеріали, на підставах підписаних сторонами специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти зазначену продукцію та сплатити за неї.

На виконання договору поставки позивач прийняв ТМЦ - материнська плата, кулер, модуль пам'яті, клавіатуру, тонер тощо, ФОП ОСОБА_3 виписала видаткові та податкові накладні (т.1 а.с. 78-81, 187,189,191,193,196,198,200,202,204,206,208 та т. 4 а.с.21-24), а ТОВ "Респектплюс" сплатило вартість за поставлений товар ФОП ОСОБА_3, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.209-219).

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, до матеріалів справи позивачем надано докази оприбуткування придбаних ТМЦ - прибуткові накладні (т.1 а.с. 186, 188, 190, 192, 194, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207).

Як вбачається з письмових пояснень в позовній заяві, зазначена поставка від ФОП ОСОБА_3 була здійснена для використання у власній господарській діяльності, проти чого не заперечував відповідач.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_3, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість, поданої до податкового органу.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору ТОВ "Респектплюс" та його контрагент ФОП ОСОБА_3 були зареєстровані як юридичні особи та фізична особа - підприємець, та є платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (т. 1 а.с.83, 222).

На підставі зазначених вище обставин суд дійшов висновку, що подані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "Респектплюс" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей по контрагентам - постачальникам, а саме: Товариство інвалідів "Щит" УМВС України м. Харків, ТОВ "Полтава - Інтелект -Сервіс", ПП "Стар трейд 1", ПАТ "Юрія", ТОВ "ДК Європродукт", ТОВ "ТД"Молохіт", ТОВ "Раваль", судом встановлено наступне.

На підтвердження реальності придбаних ТМЦ позивачем надано: договори поставки, акти здачі-приймання робіт (послуг), податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні (на повернення товару постачальнику), прибуткові, видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, відомості по рахунку 632, оборотно-сальдові відомості за 01.04.2012 р. -31.12.2012 р. (т.1 а.с. 89-159, 235-250, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-218, т. 4 а.с. 2-15, 19-20).

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.5 ст. 201 ПК України, для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ФОП ОСОБА_3, ТІ "Щит" УМВС України м. Харків, ТОВ "Полтава - Інтелект -Сервіс", ПП "Стар трейд 1", ПАТ "Юрія", ТОВ "ДК Європродукт", ТОВ "ТД"Молохіт", ТОВ "Раваль" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

З акту перевірки та розрахунку грошових зобов'язань та штрафних санкцій (т. 3 а.с. 244) вбачається, що на донарахування позивачу грошових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на прибуток мало вплив висновок відповідача про те, що акти виконаних робіт (послуг) по взаємовідносинам позивача з контрагентом НВПП "Стінг" не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру та підпис відповідальної особи, через що позивачем завищено валові витрати, а також висновок відповідача щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, що також призвело до завищення валових витрат позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (орендар) та НВПП "Стінг" (код ЄДРПОУ 25472556) (орендодавець) укладено договір оренди від 01.07.2012 року №53/Ж/12 (т.1 а.с.53-56).

Згідно п.1.1 умов договору оренди - орендар зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) приміщення 1-го поверху літ. Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2163,70 кв. м., приміщення 2-го поверху, літ. Ж-4 розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 517,10 кв. м., приміщення 3-го поверху, літ. Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 878 кв. м., приміщення технічного поверху, літ.Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 785,90 кв. м., приміщення 4-го поверху, літ Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 436,60 кв. м. Загальна площа складає 4781,30 кв. м.

Згідно п.4.1 договору, орендар щомісяця сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 66,67 грн. за 1 кв. м., крім того ПДВ - 13,33 грн., тобто за 4781,30 кв. м. - 318769,27 грн., крім того 63753,85 ПДВ.

Крім того, згідно додаткової угоди від 01.10.2012 року №1 до п.4.1 договору оренди від 01.07.2012 року №53/Ж/12 були внесені зміни, а саме: орендар щомісяця сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 160 грн. за 1 кв. м., у т.ч. ПДВ 20% - 26,67 грн. Всього за 1 кв. м., з урахуванням ПДВ - 160 грн., разом за 4781,30 кв. м. на місяць орендна плата складає 765008 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 127501,33 грн.

Факт надання в оренду нежитлового приміщення підтверджує підписаний сторонами акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.07.2012 року, в якому зазначено про надання НВПП "Стінг" та приймання з іншої сторони ТОВ "Респектплюс" в термінове платне користування (оренду) приміщення 1-го поверху літ. Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2163,70 кв.м., приміщення 2-го поверху, літ. Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 517,10 кв.м., приміщення 3-го поверху, літ. Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 878 кв.м., приміщення технічного поверху, літ.Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 785,90 кв.м., приміщення 4-го поверху, літ Ж-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 436,60 кв.м. Загальна площа складає 4781,30 кв.м.

На підтвердження наданих послуг оренди зазначеного приміщення позивачем надано акти здачі - приймання робіт (надання послуг), за період з липня 2012 року по грудень 2012 року, за підписами та печатками сторін по договору, в яких вказано: зміст господарської операції, період надання послуг оренди, загальна вартість послуг без ПДВ та з ПДВ, а також зазначено про відсутність претензій у сторін (т.1 а.с.57, 59-63, т. 4 а.с.16).

Також судом встановлено, що між позивачем та НВПП "Стінг" складено договір оренди основних засобів від 01.07.2012 року №28-ОС.

Згідно п.3.1 орендар зобов'язується використовувати орендоване майно, передане по акту приймання - передачі, у відповідності до його призначення за умовами договору (т.1 а.с.64-65).

Фактичну передачу майна підтверджено наданими до матеріалів справи позивачем актами прийому-передачі майна від 01.07.2012 року №1 (т.1 а.с. 66-73).

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та НВПП "Стінг", до матеріалів справи позивачем надано податкові накладні (т.4 а.с.25-36 ) та докази сплати за надані орендні послуги - платіжні доручення (т.4 а.с. 37-77 ).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані НВПП "Стінг"., відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума витрат по взаємовідносинам з НВПП "Стінг" включена до складу валових витрат та відображена в декларації з податку на прибуток, поданої до податкового органу.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як встановлено судом з акту перевірки, що на формування показників по валовим витратам ТОВ "Респектплюс" мало вплив доходи отримані від оптової торгівлі та роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на митній території України.

Судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента НВПП "Стінг" орендних послуг, а також придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_3 - материнської плати, кулеру, модулю пам'яті, клавіатури, тонеру тощо, було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме оптової торгівлі та роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на митній території України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що придбання позивачем послуг з оренди у НВПП "Стінг" та ТМЦ у ФОП ОСОБА_3 безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю ТОВ"Респектплюс", оскільки надані послуги та придбані ТМЦ мають прямий вплив на складову частину діяльності ТОВ "Респектплюс", що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання орендних послуг та ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Респектплюс".

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на акт перевірки Нововодолажської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Грейф" від 16.12.2013 року №342/20-20-22-08/36563291, акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі и. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.03.2013 року №273/2240/37318658 та акт перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2013 року №1724/17.2-07/НОМЕР_1 - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ФОП ОСОБА_3, Товариством інвалідів "Щит" УМВС України м. Харків, ТОВ "Полтава - Інтелект -Сервіс", ПП "Стар трейд 1", ПАТ "Юрія", ТОВ "ДК Європродукт", ТОВ "ТД"Молохіт", ТОВ "Раваль", а також відображення валових витрат по операціях з НВПП "Стінг" та ФОП ОСОБА_3 Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.03.2014 року №0000152201, від 07.03.2014 року №0000162201 прийняті Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути з Державного бюджету України фактично понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.03.2014 року №0000152201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.03.2014 року №0000162201.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (код 38158682, 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10.06.2014 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.