Ухвала суду № 39305789, 11.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2441/14

Справа № 641/12129/13-ц Головуючий 1 інстанції Ященко С.О.

Категорія: договірні Доповідач: Овсяннікова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЖК «Імені Артема», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , треті особи : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , КБ «УкрСиббанк» про визнання інформації недостовірною, визнання договору купівлі - продажу недійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ЖК «Імені Артема», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним.

В обґрунтування позову вказав, що його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На час її смерті він був неповнолітнім, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Будучи неповнолітнім він не цікавився спадщиною та покладався на батька.

Однак, батько не врахував його інтереси, повністю оформивши право власності на квартиру на своє ім'я.

Про порушення своїх прав він довідався 28 липня 2006 року коли побачив, що сторонні особи виносять речі з квартири, а йому пояснили, що батько квартиру продав.

Спірна квартира була придбана батьками під час спільного проживання, а тому кожному з них повинно належати по 1:2 частині.

Спадкоємців після смерті матері троє: він з молодшим братом та батько, тобто, кожному належить по 1:6 частині.

За таких обставин продаж квартири вчинено з порушенням закону.

У ОСОБА_2 взагалі були відсутні належні документи на квартиру , оскільки довідка ЖБК не є правовстановлюючим документом.

Просить визнати договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

У наступному ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно, пред'явивши позов до ОСОБА_2, ЖК «Імені Артема» , приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 з участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_6 зазначив, що спірна квартира була придбана його батьками, а тому кожен з них має право по 1:2 частині квартири.

Після смерті матері ОСОБА_2 отримав 17 квітня 1995 року в житлово - будівельному кооперативі «Імені Артема» довідку , в якій зазначено, що батько є єдиним володільцем квартири, що не відповідає дійсності і дана довідка не є правовстановлюючим документом на квартиру.

Ця довідка не є дійсною і не містить достовірної інформації.

Однак, 17 липня 2006 року приватний нотаріус ОСОБА_3 оформила договір купівлі - продажу квартири, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купив цю квартиру.

При цьому нотаріус не витребувала необхідної довідки для перевірки данних щодо дружини та дітей.

Просить визнати інформацію, що міститься у довідці № 161, яка видана 17 квітня 1993 року головою ЖК «Імені Артема» ОСОБА_8, зареєстрованій 03 березня 1995 року в БТІ за № 56349, недостовірною, такою що перешкоджає його праву власності;

визнати роботу ЖК «імені Артема» незадовільною та такою, що порушує конституційні права громадян, його права;

визнати роботу приватного нотаріуса ОСОБА_3 незадовільною, а дії незаконними та такими, що порушують конституційні права громадян, його права;

визнати діяння ОСОБА_2 незаконними та такими, що порушують конституційні права громадян, його права;

визнати майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що була придбана його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у шлюбі та за життя матері - спільно нажитим майном;

визнати за ОСОБА_7 право на 1:2 частину квартири АДРЕСА_1;

визнати угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсною як перешкоду до здійснення його конституційних, законних прав, інтересів, та розірвати; визнати за ним право оформити 1:2 частку квартири на ім'я його матері ОСОБА_7 після її смерті.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 надано заперечення проти позову, в яких він просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що приватний нотаріус не є належним відповідачем у праві; в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач вчинив дії, передбачені ст. 549 ЦК СРСР спрямовані на прийняття спадщини після смерті своєї матері; позивач не отримав свідоцтва про право на спадщину, а тому не є співвласником спірної квартири.

Відповідач представник ЖК «імені Артема» у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що після смерті особи її правоздатність припиняється, а тому згідно чинного законодавства неможливо визнати право власності за померлою собою. Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» власником квартири у житлово-будівельному кооперативі після виплати пайових внесків є член такого кооперативу. Оскільки членом кооперативу був саме відповідач ОСОБА_2, то обґрунтовано за ним і зареєстровано таке право на квартиру .

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2013 року замінено третьої особу ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_5

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2008 року до участі у справі у якості ретьої особи залучено КБ «УкрСиббанк».

Третьою особою КБ «УкрСиббанк» подано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог, оскільки рішення ухвалено в порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7 - мати позивача.

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі ; мають двох синів: ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_4 - третя особа.

Під час шлюбу батьками було придбано кооперативну квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК «імені Артема».

Повністю вартість квартири оплачена у 1987 році.

Суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 22 КпроШтаС УРСР та п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» прийшов до обґрунтованого висновку, що спірна квартира є спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Тому, посилання відповідачів про необхідність виключення з мотивувальної частини рішення такий висновок суду - безпідставне.

Будь - яких доказів , що спільна квартира була особистою приватною власністю ОСОБА_2 не надано.

Колегія погоджується із висновком суду про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інформації, що міститься у довідці № 161, яка видана 17 квітня 1995 року головою ЖБК « Імені Артема» ОСОБА_8, зареєстровану 03 березня 1995 року в БТІ за № 56349, недостовірною, такою, що перешкоджає його праву власності; визнання роботи ЖБК «імені Артема» незадовільною та такою, що порушує конституційні права громадян, його права; визнання роботи приватного нотаріуса ОСОБА_3 незадовільною, а дії незаконними та такими, що порушують конституційні права громадян, його права; визнання дій ОСОБА_2 незаконними та такими, що порушують конституційні права громадян, його права, оскільки такі вимоги не відповідають способам захисту порушеного права, так як заявляючи такий позов ОСОБА_1 одночасно не ставить питання про визнання за ним права власності на частину квартири як за спадкоємцем.

При цьому, як зазначає позивач, рішенням суду від 10 липня 2007 року, яке набрало законної сили, вже встановлено, що він має право на частку квартири після смерті матері.

Відповідно до вимог ст..ст. 560,561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Між тим , свідоцтва про право власності на частину квартири в порядку спадкування у позивача відсутнє.

Згідно ст..71,76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

17 квітня 1995 року ЖБК «імені Артема» видано довідку про повну сплату коштів за квартиру та що ОСОБА_2 є володільцем квартири, на підставі якої за ОСОБА_2 проведено реєстрацію права власності з видачею 03 травня 1995 року реєстраційного посвідчення за реєстровим № 56349.

На час смерті матері позивач був неповнолітнім.

Однак, і після досягнення повноліття - з 08 травня 1991 року і з часу видачи реєстраційного посвідчення - з 03 травня 1995 року , коли ОСОБА_2 зареєстрував квартиру на своє ім'я, позивач своє право протягом трьох років не захистив, а такий строк не може бути безмежним.

Відповідно позов про визнання інформації в довідці від 17 квітня 1995 року недостовірною подано з пропуском позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовано зазначає, що позовних вимог про визнання за ним права власності на квартиру у порядку спадкування позивач, наряду з заявленими вимогами, не заявляє.

При цьому позов про визнання договору купівлі - продажу недійсним позивачем пред'явлено тільки до ОСОБА_2 як до відповідача, тоді як інша сторона договору - ОСОБА_6 зазначений як третя особа.

Посилання позивача , що суд з власної ініціативи повинен проводити таку заміну судовою колегією не приймається.

І в первісному позові і в остаточному ОСОБА_6 зазначено як третю особу .

Після смерті ОСОБА_6 до участі у справі притягнуто його правонаступника ОСОБА_5, але також як третю особу згідно позову.

У відповідності до вимог ст. 119 ЦПК України саме позивач визначає відповідачів, тобто осіб, до яких мається вимога.

У якості відповідача ОСОБА_6 визначено не було.

Відповідно позовних вимог про розірвання договору купівлі - продажу, суд обґрунтовано виходив вимог ст..ст. 651,652 ЦК України, які регулюють ці правовідносини.

Вимоги закону, які регулюють питання розірвання договору , стосуються саме сторін по договору.

ОСОБА_1 стороною договору купівлі -продажу не являється.

Обґрунтовано відмовлено і в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_7 права власності на 1:2 частину квартири та визнання за ОСОБА_1 права оформити цю частку за матір'ю, оскільки ОСОБА_7 померла у 1991 році.

До своєї смерті ОСОБА_7 своїм правом на реєстрацію за нею 1:2 частини спірної квартир не скористалася, а це є її особистим правом у відповідності до вимог ст. 25 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного колегія вважає, що рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: