Рішення № 39303627, 17.06.2014, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2431/13-ц

Провадження № 2/192/86/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору удаваним правочином з застосуванням наслідків визнання правочину удаваним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», назву якого змінено на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та відповідачем ОСОБА_1 04 липня 2007 року був укладений кредитний договір «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП, відповідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 12 000 доларів США з виплатою процентної ставки 13.9% на рік зі строком повернення до 03 липня 2012 року, а відповідач зобов'язався належним чином виконувати умови договору, повернути кредит та сплатити проценти, а в разі порушення сплачувати пеню та штрафи у визначених договором розмірах.

Після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов'язання, видавши позичальнику кредитні кошти, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, в зв'язку з чим станом на 17 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 10310,31 доларів США, що за курсом НБУ становить 82410 гривень 31 копійка, з яких заборгованість за кредитом - в сумі 6542,21 доларів США, що еквівалентно 52291 гривні 88 копійок, по процентам - в сумі 1448,15 доларів США, що еквівалентно 11575 гривень 06 копійок, по пені - в сумі 1119,95 доларів США, що еквівалентно 8951 гривень 76 копійок і штрафу в сумі 1200 доларів США, що еквівалентно 9591 гривня 60 копійок.

Виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за цим кредитним договором, кий є змішаним, забезпечувалось порукою відповідача ОСОБА_2, яка по укладеному 04 липня 2007 року договору поруки зобов'язалася перед позивачем відповідати солідарно з позичальником у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання за кредитним договором, в тому числі повернути кредит, сплатити відсотки, інші платежі за кредитним договором та можливі штрафні санкції у вигляді штрафу та пені.

Відповідачам направлялась досудова вимога щодо необхідності погасити заборгованість за кредитним договором, але відповідачі і після цього не виконали взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим змушені звернутися до суду з даним позовом про примусове стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам, пені та штрафам за кредитним договором, оскільки сторонами зобов'язання за договором повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору або закону, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору удаваним правочином із застосуванням наслідків визнання правочину удаваним, зазначивши на обґрунтування своїх вимог, що вони мали намір придбати для особистої та трудової діяльності легковий автомобіль, для чого ОСОБА_1 звернувся до філіалу ПАТ КБ «Надра», де йому роз'яснили порядок та процедуру отримання кредиту, для чого йому було необхідно зібрати пакет документів, які в подальшому ним були передані до банку, де представник банку фактично умовив його брати кредит в іноземній валюті - доларах США, так як процентна ставка складала за таким кредитом 13.9 % в той час як за гривневим кредитом вона була значно вищою, та завірив його, що зміна курсу гривні не передбачається, при цьому саме банком було складено та надано їм проект кредитного договору, при підписанні якого вони не мали сумніву, що банк діє відповідно до вимог закону. 04 липня 2007 року між ними та банком було укладено кредитний договір «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП, за яким було надано кредитні кошти в сумі 12000 доларів США, що на день укладення договору відповідало по курсу 60000 гривням.

З посиланням на ст.235, ст.533 ЦК України вважали, що укладений 04 липня 2007 року кредитний договір є удаваним, оскільки він був укладений з метою приховати інший правочин, який сторони здійснили в дійсності, а саме надання кредиту не в іноземній валюті - доларах США, а в національній валюті, оскільки кредит носив цільовий характер і був наданий для сплати вартості автомобіля, за який кошти було перераховано в гривні, а не у доларах США, при цьому зазначили, що працівники банку достовірно розуміли, що купівля-продаж автомобіля здійснюється лише у гривні, про що свідчить і видача кредитних коштів позикодавцем позичальнику в сумі 60000 гривень. Крім того посилаються на те, що відповідно до Декрету Кабінету Монстрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» у банку не було індивідуальної ліцензії на здійснення розрахунків між ним та ОСОБА_1 в іноземній валюті і тому банк не мав права надавати кредит в доларах США, що підтверджує фактичне укладення між сторонами кредитного договору у національній валюті - гривні, в зв'язку з чим і повернення кредиту, відсотків, сплата пені, штрафів за несвоєчасне повернення кредиту повинні здійснюватися у гривні, а, оскільки ним за період дії кредитного договору сплачено більше 73000 гривень, то фактично ним погашено кредит, а розрахунки щодо нарахованих відсотків, пені та штрафів також необхідно здійснити у гривні з урахуванням суми кредиту 60000 гривень. Прохали визнати кредитний договір «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП від 04 липня 2007 року удаваним, застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір №8/2007/840-К/902-АП від 04 липня 2007 року укладеним в національній валюті - гривні, вважаючи, що кредит надано в сумі 60000 гривень та, застосувавши наслідки удаваного правочину, затвердити в якості додатку до кредитного договору новий графік платежів, складений із розрахунку, що кредит наданий на суму 60000 гривень; визнати, що станом на 24 липня 2012 року, тобто на момент останньої дати погашення кредиту сума погашення склала більш 73000 гривень - 60000 гривень тіла кредиту та 41700 гривень відсотків за 5 років користування кредитом, а також визнати, що строк дії кредитного договору як укладений в національній валюті закінчився 24 липня 2012 року.

Представник позивача ПАТ КБ «Надра», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву (а.с.93), відповідно до якої прохав розглядати справу у відсутність їх представника, первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, надавши письмові заперечення щодо зустрічного позову (а.с.61-65), за якими вважав доводи відповідачів необґрунтованими на законі, оскільки банк має відповідні дозволи та генеральну ліцензію на здійснення валютних операції і відповідно мав право на видачу валютного кредиту, при цьому індивідуальна ліцензія не потребується.

Відповідач ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечували, оскільки вважали, що спірний кредитний договір між сторонами було фактично укладено не у іноземній валюті - доларах США, а в національній валюті - гривні, при цьому сума наданих банком кредитних коштів на день укладення кредитного договору становила 60000 гривень, які підлягають поверненню позичальником банку. Не оспорювали факт підписання сторонами спірного кредитного договору, так як на день підписання спірного договору отримання кредиту у валюті було вигідно позичальнику ОСОБА_1, так як за таким кредитом необхідно було сплачувати менші відсотки, але в подальшому така вигода втратилась,оскільки курс долара США змінився в сторону збільшення, внаслідок чого позичальник міг сплачувати кредитні кошти лише відповідно до курсу іноземної валюти, яка була на день укладення договору, так як щомісячні платежі значно збільшились в зв'язку з нестабільністю іноземної валюти. Вважали, що договір укладено і національній валюті, а укладений між сторонами кредитний договір є удаваним та просили застосувати наслідки удаваного правочину, визначивши, що сума кредиту складає 60000 гривень, а відповідно необхідно за весь період дії договору також перерахувати у гривні відповідно до вказаної суми кредиту проценти за користування кредитом, пеню та застосовані банком штрафи. Прохали в задоволені позову банку відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки банк, не маючи індивідуальної ліцензії не міг використовувати іноземну валюту для надання кредиту відповідачеві ОСОБА_1 для оплати придбаного ним товару - автомобіля, за який грошові кошти перераховувались у гривні.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити, а зустрічний позов просила задовольнити в повному обсязі з зазначених в ньому підстав.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника. Відповідача ОСОБА_2, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якою відповідно до ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст.550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Однією із різновидностей зобов'язання є кредитний договір, укладений відповідно до вимог ст.1054, ст.1055 цього Кодексу, який відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем - відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (а.с.22-24), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, ОСОБА_2 як поручителем 04 липня 2007 року був укладений договір «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП (а.с.15-18), відповідно до умов якого відповідачу було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 12000 доларів США зі сплатою 13,9 % річних з терміном повернення до 03 липня 2007 року, а відповідач, як позичальник, зобов'язався повернути кредит шляхом сплати щомісячно мінімально необхідного платежу в розмірі 281,64 доларів США в порядку, що передбачений в п.2.2.2, п.2.2.3 договору, а в разі порушення умов договору в частині строку сплати мінімально необхідного платежу згідно п.2.2.4 договору сплачувати штрафні санкції та відповідно до розділу 5 договору на вимогу банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Виконання умов кредитного договору згідно п.3.2.1-3.2.12 кредитного договору (а.с.7) та укладеного 04 липня 2007 року до кредитного договору «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП договору поруки (а.с.10) забезпечувалось порукою фізичної особи - відповідача ОСОБА_2, яка відповідно до п.3.2 кредитного договору та п.1 договору поруки є поручителем та відповідає по зобов'язаннях позичальника за кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, що свідчить про те, що поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати солідарно з позичальником у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання за кредитним договором «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП від 04 липня 2007 року.

Відповідно до ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, а згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 12000 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 182 (а.с.15), але в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплачував в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту та відсотки, що свідчить про істотне порушення ним в односторонньому порядку умов укладеної кредитної угоди, внаслідок чого станом на 17 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 10310,31 доларів США, що за курсом НБУ становить 82410 гривень 31 копійка, з яких заборгованість за кредитом в сумі 6542,21 доларів США, що еквівалентно 52291 гривень 88 копійок, по процентам в сумі 1448,15 доларів США, що еквівалентно 11575 гривень 06 копійок, по пені в сумі 1119,95 доларів США, що еквівалентно 8951 гривень 76 копійок і штрафу в сумі 1200 доларів США, що еквівалентно 9591 гривня 60 копійок (а.с.4-7), яку суд у відповідності до ст.ст. 611,615 ЦК України вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості солідарно і з поручителя ОСОБА_2, то суд вважає, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, оскільки відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання сторонами має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, але таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення чи вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. В разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Нормами ЦК України не передбачено можливості зміни зазначеного шестимісячного строку пред'явлення вимоги поручителю за згодою сторін.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений в п. 1.1.4 - 03 липня 2012 року.

За таких обставин у відповідача виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 03 липня 2012 року, протягом наступних шести місяців.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до ОСОБА_2 з відповідною заявою як до поручителя про необхідність здійснити погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2

Зазначене свідчить про те, що є визначені законом підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2

В той же час, суд приходить до висновку що зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору удаваним правочином із застосуванням наслідків визнання правочину удаваним задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а згідно ст.192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземні валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків та території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як зазначив в п. 10,11 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Надра» на день укладення спірного кредитного договору договір «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП (а.с.15-18) мав видану в установленому законом порядку ліцензію на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями (а.с.64-66), в зв'язку з чим не можуть бути прийняті доводи відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо відсутності у ПАТ КБ «Надра» права на видачу кредиту в іноземній валюті.

Щодо посилання відповідачів на вимоги підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд враховує, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року N 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій), а зазначене свідчить про те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

За таких підстав доводи позивачів за зустрічним позовом про наявність при укладені кредитного договору в іноземній валюті індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є безпідставними, оскільки судом встановлено, що ПАТ КБ «Надра» на день укладення спірного кредитного договору «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП (а.с.15-18) мав видану в установленому законом порядку ліцензію на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями (а.с.64-66), в зв'язку з чим не можуть бути прийняті доводи відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо відсутності у ПАТ КБ «Надра» права на видачу кредиту в іноземній валюті.

З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказі, суд приходить до висновку, є безпідставними і доводи позивачів за зустрічним позовом про вчинення сторонами удаваного правочину з метою приховати інший правочин.

Згідно ст. 235 ЦК України - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину, тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, при цьому позивач повинен указати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні і це не оспорюється відповідачами, укладаючи кредитний договір №8/2007/840-К/902-АП від 04 липня 2007 року, сторони мали на меті укласти саме такий договір, за яким банк зобов'язався надати гроші в кредит під відсотки, а інша сторона, отримавши кредитні кошти, зобов'язалась їх повернути в установлений договором строк, при цьому відповідач ОСОБА_1 як позичальник пояснив суду, що при укладені договору представник банку запропонував йому укласти кредитний договір на отримання коштів в іноземній валюті, а він погодився з цим, оскільки такі умови договору на той час йому були вигідні і відповідали його волі, а стали невигідними коли змінився курс долара США в сторону збільшення, а відповідно збільшились і щомісячні платежі по поверненню кредиту в перерахунку на гривню. Відповідач ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що розумів ризики укладення кредитного договору в іноземній валюті, але розраховував на те, що курс гривні буде стабільний і він зможе з урахуванням свого матеріального становища повернути кредит, при цьому ним повернення кредитних коштів здійснювалось до 2012 року включно, що підтверджується і розрахунком позивача про розмір заборгованості за кредитом станом на 17 вересня 2013 року (а.с.11-14), і поки банк не звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідачі умови укладеного кредитного договору не оспорювали.

Таким чином, оскільки судом в судовому засіданні встановлено, що сторони при укладені кредитного договору керувались волевиявленням на саме укладення саме кредитного договору, а не будь-якого іншого правочину, при цьому отримання кредитних коштів повинно було здійснюватися саме у доларах США, а не у гривні, суд вважає, що вимоги про визнання спірного кредитного договору удаваним і застосування наслідків недійсності такого правочину є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, так як при укладені договору волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідав їх внутрішній волі, а зміст договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; спірний кредитний договір укладено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, при цьому сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про відповідність укладеного між сторонами 04 липня 2007 року кредитного договору «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП вимогам ст.203 ЦК України.

Оскільки, судом частково задоволено первісний позов, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути в зв'язку з задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, який було сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192,203,205,207-208,235,509,526-530,536,543,549-551,553-559,572-593,598,610 615,624,625,638-654,1046-1056-1 ЦК України; Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.10,11,57,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» за кредитним договором «Автопакет» №8/2007/840-К/902-АП від 04 липня 2007 року заборгованість по кредиту в сумі 52291 (п'ятдесят дві тисячі двісті дев'яносто одна) гривня 88 копійок, за відсотками в сумі 11575 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 06 копійок, пеню в сумі 8951 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривня 76 копійок та штраф в сумі 9591 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) гривня 60 копійок, а всього - в сумі 82410 (вісімдесят дві тисячі чотириста десять) гривень 31 копійка, відмовивши в задоволені позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 824 (вісімсот двадцять чотири) гривні 10 копійок витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору удаваним правочином з застосуванням наслідків визнання правочину удаваним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: суддя