Вирок № 39303284, 17.06.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4994/14-к

Провадження №1-кп/639/289/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Брежнєві А.С.,

за участю: прокурора - Нестєрова Д.І.,

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500000163 від 24 січня 2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н.НОМЕР_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, який має на утриманні 2-ох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2014 року приблизно о 18 год. 00 хв. гр.ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні ювелірного магазину «Александрит», який належить ФО-П ОСОБА_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на відрите викрадення чужого майна, зайшовши до приміщення зазначеного магазину, де під виглядом придбання ювелірних виробів отримав від продавця даного магазину золотий ланцюжок проби №585 з плетінням «Пітон» масою 9,77 гр. та золотий ланцюжок проби №585 «Бісмарк струмок» масою 9,3 гр., а потім усвідомлюючи, що його дії помічені продавцем магазину, відкрито, без застосування фізичного насильства або погрози його застосування, схватив із вітрини зазначені ювелірні вироби, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1692 від 16.05.2014 року складає 1791 грн. та 1704 гривні відповідно, на загальну суму 3495,00 грн., після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши ФО-П ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою провину у інкримінованому злочині визнав повністю, підтвердив суду, що злочин ним було вчинено при вищезазначених обставинах.

Під час допиту у судовому засідання ОСОБА_1 пояснив, що дійсно в січні 2014 року близько 18 год. 00 хв. він прийшов до магазину ювелірних виробів, що розташований в районі Баварії у м. Харкові. В цей момент, коли продавець магазину йому надала для огляду два ланцюжки із золота, він схватив їх із прилавку та з місця скоєння злочину зник. З показань підсудного встановлено, що він фактично діяв відкрито та дійсно усвідомлював, що у цей момент його дії будуть помічені реалізатором магазину, зброї чи інших засобів, без застосування фізичного насильства під час викрадення майна він не застосовував та не погрожував їх застосуванням. Також обвинувачений пояснив, що через декілька днів зазначені ювелірні вироби він здав до ломбарду, отримані грошові кошти витратив на утримання родини, так як в цей час у родини були фінансові проблеми.

У судовому засіданні підсудний зазначив, що на стадії досудового розслідування та під час допиту у суді він показання надає добровільно, без примусу зі сторони працівників правоохоронних органів, послуг захисника не потребує, оскільки захист буде здійснювати самостійно, що не пов'язано з його матеріальним станом. Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що пред'явлений цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Враховуючи повне визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ст.349 КПК

України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме: протоколом огляду місця події від 24.01.2014 року та від 27.01.2014 року, згідно якого проведено огляд у приміщенні ювелірного магазину за адресою: АДРЕСА_2, протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі реалізатора магазину ОСОБА_3 від 16.05.2014 року; змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2014 року за участі ОСОБА_1, під час якого він повідомив про обставини вчинення грабежу та місце розташування ломбардів, до яких ним здавались вказані ювелірні вироби; висновком судово-товарознавчої експертизи №1692 від 16.05.2014 року, згідно якої вартість викрадених ювелірних виробів складає 3495,00 грн. (к/п а.с.16-18, 37-41, 45-46).

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 суд зазначає, що згідно вимог п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Виходячи з положень закону під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них у будь-який спосіб (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. При цьому, суди, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі від 09 червня 2011 року по справі №5-3685км10 та постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01 березня 2012 року по справі №5-1301к12 та від 04 квітня 2013 року по справі №5-1601км13.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 шляхом вільного доступу через вхідні двері зайшов до приміщення ювелірного магазину, у приміщенні якого не було спеціальних охоронців та засобів охорони, прийшов до нього у робочий час, коли був вільний доступ до приміщення будь-яких відвідувачів та вчинив вищезазначені злочинні дії, при цьому всі ювелірні вироби йому із вітрини були надані продавцем магазину для огляду покупцю, що відповідно свідчить про відсутність ознаки - незаконність вторгнення до іншого приміщення, а відповідно й кваліфікуючої ознаки - проникнення до приміщення. Таким чином, органом досудового розслідування неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.186 КК України, як грабіж, вчинений з проникненням у приміщення.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Вивченням особи підсудного ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, проходив службу у Збройних Силах України у період з 2006 по 2007 рік, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3), раніше не судимий (к/п а.с.23 - 30).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненому злочині. Згідно ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним та достатнім призначити покарання за ч.1 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі у межах мінімального строку.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який застосовано згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.05.2014 року, необхідно залишити без змін.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі в порядку ст.124 КПК України.

На підставі вимог ст.ст. 128, 129 КПК України, заявлений потерпілим цивільний позов на суму 3495,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, з урахуванням його повного визнання підсудним по справі та підтвердженням розміру спричиненої матеріальної шкоди висновком експертизи.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н.НОМЕР_1) на користь потерпілого ОСОБА_2 (і.п.н.НОМЕР_2) спричинену матеріальну шкоду на суму 3495,00 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену судово-товарознавчу експертизу №1692 від 16.05.2014 року на загальну суму 195 грн. 60 коп. (сто дев'яносто п'ять гривень 60 коп.), перерахувавши їх на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова, код доходів 24060300) з відміткою виду платежу "за експертні послуги" (к/п а.с.44).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити підсудному та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило