Ухвала суду № 3930266, 29.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

 головуючий суддя І інстанції - Ісаєнко Ю.А.

суддя - доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  У Х В А Л А

Іменем України

« 29 » травня 2009 року справа № 2а-27544/08/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів    Арабей Т.Г., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Стєблєві О.Л.

за участю представників сторін :

від позивача -  Стаднік В.В. - довір. від 12.05.2009р. б/н

від відповідачів:

1.ДПІ у Ворошиловському районі - Маковецька Н.В. - довір. від 07.04.2009 року № 14344/10/10-013

2. ГУ ДКУ в Донецькій області - не з'явились

за участю прокурора - Малютін Д.А. - довір. від 28.04.2009 року № 05/1-81вих-09

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 13.03.2009 року

у справі  № 2а-27544/08/0570

за адміністративним позовом Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап”  

до відповідачів:

1.   Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

за участю -  Прокурор Донецької області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 32134 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 32134 грн. за декларацією за жовтень 2006 року.

Повідомленням від 02.12.2008 року № 05/791вих-08 до участі у справі вступив Прокурор Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2009 року у справі № 2а-27544/08/0570 (суддя Ісаєнко Ю.А.) позовна заява задоволена.

Приймаючи постанову адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, та чинне законодавство України не ставить перебіг строку відшкодування ПДВ в залежність від закінчення податковим органом зустрічних перевірок платника податку.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що згідно п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом, тобто, як вважає податковий орган, однією з підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету, тому відшкодувати залишившуюся суму ПДВ можливо тільки після підтвердження її сплати до бюджету постачальниками позивача, тобто тільки після отримання результатів зустрічних перевірок.

Вказує на те, що ПДВ в сумі 212846 грн., який заявлений до відшкодування по декларації за жовтень 2006 року та підтверджений за результатами зустрічних перевірок, відшкодований позивачу, тобто, як вважає податкова інспекція, суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування, які підтверджені документально, відшкодовуються вчасно та у повному обсязі.

Наполягає на тому, що суд першої інстанції при прийнятті постанови про задоволення позовних вимог не врахував строки позовної давності, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

Як свідчать матеріали справи, за декларацією по податку на додану вартість, розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006 року, наданих до податкового органу, ДП “Техноскрап” визначило від'ємне значення суми ПДВ поточного звітного періоду в сумі 320010 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складав ПДВ в сумі 768618 грн., значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього періоду дорівнює сумі 336741 грн., значення рядка 26 податкової декларації попереднього періоду склала сума 431877 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає ПДВ в розмірі 244980 грн. Разом з декларацією наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 5 - 8).

В ході перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку за липень, серпень, вересень, жовтень 2006 року (по деклараціям з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2006 року), за результатами якої складений акт від 02.02.2007 року № 177/23-6/20364201 підтверджена сума ПДВ, заявлена до відшкодування по декларації за жовтень 2006 року в сумі 244980 грн. (а.с. 18)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права та зазначає, що, оскільки не завершені зустрічні перевірки контрагентів позивача, немає законних підстав для відшкодування залишившейся суми ПДВ.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі - суб”єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб”єктів господарювання у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в  якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов'язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом законних прав та інтересів, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спеціальним Законом з питань оподаткування “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений інший строк давності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо затримки відшкодування сум ПДВ позивачу по декларації за жовтень 2006 року відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2009 року у справі № 2а-27544/08/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2009 року у справі № 2а-27544/08/0570 за позовом Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області , за участю Прокурора Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.05.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 03.06.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

В.Г.Яманко