Рішення № 39301449, 16.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9149/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1303/2014

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - орган опіки і піклування м. Івано-Франківська, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4, про закріплення житлової площі у квартирі АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську, а саме:

закріплено за ОСОБА_2 право користування кімнатами площею 18,1 м.кв. (№3 за технічним паспортом) та площею 13,4 м.кв. (№5 за технічним паспортом);

закріплено за ОСОБА_3 право користування кімнатою площею 18,2 м.кв. (№2 за технічним паспортом);

визнано приміщеннями загального користування: коридор площею 8,3 м.кв. (№1 за технічним паспортом), кладову площею 2,6 м.кв. (№4 за технічним паспортом), кухню площею 7,6 м.кв. (№6 за технічним паспортом), туалет і ванну.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні кімнатами площею 18,1 м.кв. (№3 за технічним паспортом) та площею 13,4 м.кв. (№5 за технічним паспортом) в квартирі АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську, в тому числі звільнивши ці житлові кімнати від власних речей.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.11.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив виділити йому частку майна в натурі, а саме кімнати площею 18,1 м.кв. і площею 13,4 м.кв., однак квартира розташована в багатоповерховому будинку, що виключає технічну можливість такого розподілу та призводить до погіршення прав іншого співвласника житла.

В квартирі зареєстровані та проживають їх неповнолітні діти ОСОБА_2, ОСОБА_5, а також її син від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 Тобто, спірна квартира є єдиним житлом та постійним місцем проживання для трьох дітей. В той же час, між сторонами встановився порядок користування квартирою - вона з дітьми користується двома кімнатами, а позивач - однією. Порядок користування, який пропонує позивач, є неприйнятним, так як порушує житлові права дітей, як членів сім'ї власника квартири. Суд не врахував, що неповнолітні діти часто хворіють та мають хронічні захворювання, так само як і ОСОБА_4 Враховуючи, що у трьохкімнатній квартирі проживають п'ятеро осіб, які мають рівні права щодо користування, то розділити між ними квартиру із закріпленням окремих кімнат неможливо, так як в будь-якому випадку будуть порушені чиїсь права.

Крім того, виділення чотирьом особам (їй та трьом дітям) в користування однієї житлової кімнати площею 18,2 кв.м. є порушенням норм житлової площі, встановлених ст.47 ЖК України (13,65 кв.м. на одну особу).

Отже, незважаючи на те, що співвласники майна мають право на його поділ в натурі, до даних правовідносин, які виникли між сторонами, слід застосовувати також норми житлового законодавства, які визначають право користування житлом членів сім'ї власника квартири нарівні з ним.

Суд також не звернув увагу, що сторони по справі володіють квартирою в ідеальних частках без визначення з чого ця частка складається. Визначений судом порядок користування житловим приміщенням покращив тільки умови позивача шляхом закріплення за ним житлової площі в розмірі 31,5 кв.м. При цьому, частка ОСОБА_2, навіть при такій позиції суду, не змінилась в квартирі взагалі.

На вищенаведене рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу подав також ОСОБА_4

Він посилається на аналогічні обставини справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що відповідачі, придбавши квартиру тільки собі у спільну сумісну власність та не забезпечивши його часткою у праві власності на житло, порушили законодавство та гарантовані йому державою житлові і майнові права неповнолітньої дитини. У проданій ОСОБА_3 однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 39,7 кв.м. йому належала ? частина, що становило 19,85 кв.м. Спірна квартира має загальну площу 72,6 кв.м. А тому, у спірній квартирі йому повинна бути забезпечена рівноцінна частка, яка йому належала у проданій квартирі. Тобто, він повинен був набути у власність 1/3 частину квартири.

У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянтів та їхнього представника, заперечення позивача, пояснення представника органу опіки та піклування, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції повністю не відповідає цим вимогам процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та встановлюючи порядок користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив із того, що колишнє подружжя, сторони по справі, вправі користуватись кожен своєю часткою та закріпленими за цим рішенням житловими кімнатами на власний розсуд, а приміщення загального користування повинні використовуватись ними спільно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як колишнє подружжя, проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної власності з визначеними частками, а саме ОСОБА_2 належить 3/5 частки та ОСОБА_3 - 2/5 частки. Такі частки сторін були встановлені рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.10.2012 року, яке набрало законної сили.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту, складається з трьох кімнат площею 18,1 м.кв., 13,4 м.кв. та 18,2 м.кв., загальною площею 72,6 м.кв. та житловою - 49,7 м.кв. Також в квартирі є приміщення загального користування: коридор, кладова, кухня, туалет та ванна.

У спірній квартирі, крім сторін, зареєстровані і проживають двоє їх спільних неповнолітніх дітей та син ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Між сторонами постійно виникають суперечки та конфлікти з приводу користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому з врахуванням часток сторін, фактично просив встановити порядок користування спірною квартирою та не чинити йому перешкод у користуванні даними кімнатами та приміщеннями загального користування.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. ст. 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, яке є у спільній частковій власності, у натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови №20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника(учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що співвласники майна у спільній частковій власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а при відсутності згоди спір вирішується судом, при цьому кожний співвласник має право отримати в користування ту частку спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Отже, користування майном є однією із складових права власності (ст.ст. 317,319 ЦК України), яке гарантоване ст. 41 Конституції України.

Сторони усвідомлюють, що реально розділити спірну квартиру не можливо.

На думку колегії суддів заслуговують на увагу доводи апелянтів про те, що порядок користування, який пропонує позивач, є неприйнятним, так як порушує житлові права дітей, як членів сім'ї власників квартири, оскільки погіршаться їхні житлові умови.

Позивач у засіданні колегії визнав, що він проживає в іншому місці, однак після встановлення права користування кімнатами він зможе їх замикати.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", діти - члени сім'ї власника мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Сторони визнали, що у них вже давно встановлений порядок користування спірною квартирою, в якій позивач займає житлову кімнату площею 13,4 кв.м.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що сумарно площа двох кімнат на які претендує позивач перевищує його ідеальну частку, що також визнає позивач.

Колегія суддів вважає, що з метою не ущемлення житлових прав неповнолітніх дітей, а також те, що спірне житло не є основним і постійним житлом для позивача то порядок користування цим житлом слід залишити таким же який між ними встановлено добровільно. При такому колегія суддів вважає, що право власності позивача на частку в цій квартирі не змінюється і не ущемляється.

Отже, виходячи з принципу добросовісності такий порядок користування квартирою буде утримувати позивача від зловживання правами, щодо житлових прав його ж дітей. Крім цього, такий варіант вирішення даного конфлікту буде справедливим, оскільки закон який регулює дані відносини має недоліки через свою загальність.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано всіх обставини справи, не враховано інтересів неповнолітніх дітей сторін, тому рішення в частині закріплення за ОСОБА_2 житлових кімнат площами 18,1 кв.м. та 13,4 кв.м. у квартирі по АДРЕСА_1 слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, а в решті рішення залишити в силі.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 квітня 2014 року в частині закріплення за ОСОБА_2 житлових кімнат площами 18,1 кв.м. та 13,4 кв.м. у квартирі по АДРЕСА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Встановити порядок користування за ОСОБА_2 кімнатою житловою площею 13,4 кв.м., а за ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 право користування житловими кімнатами площами 18,2 та 18,1 кв.м.

У решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський